Наприкінці ХIХ ст. з’являється своєрідний американський варі-ант теорії граничної корисності, засновником якого був професор Колумбійського університету Джон Бейтс Кларк (1847 — 1938). Основні його праці «Філософія багатства» (1889), «Розподіл ба-гатства» (1899), «Проблеми монополій» (1901), «Суть економічної теорії» (1907) справили великий вплив на розвиток американської і світової економічної думки. Кларку належить авторство так званого закону спадної продуктивності праці й капіталу, що його вчений по-клав у основу власної теорії граничної продуктивності. Спираючись на методологічні принципи австрійської школи, Кларк стверджував, що основними факторами розвитку економіки є технологічний і моральний, а її основу становить окреме ізольоване господарство. Головною проблемою політичної економії Кларк називав про-блему розподілу. У книжці «Розподіл багатства» він доводив, що розподіл суспільного доходу відбувається згідно з природним зако-ном, який забезпечує кожному власникові фактора виробництва стільки багатства, скільки він створює. Претендуючи на збагачення методологічних засобів наукового дослідження, Кларк розробив власний метод. За аналогією з теоре-тичною механікою він поділив економічну науку на три розділи: універсальну економіку; економічну статику; економічну динаміку. Перша вивчає загальні універсальні закони розвитку економічних явищ. Економічна статика аналізує їхню дію за умов перебування організованого господарства у нерухомому стані, в якому виключа-ються будь-які зміни, тобто є постійними кількість і соціальний склад населення, маса капіталу, соціальна організація, техніка і по-треби населення. Статичний стан, згідно з теорією Дж. Б. Кларка, — це уявна модель для з’ясування умов рівноваги в «чистому вигляді». До речі, основними законами суспільства він вважав саме статичні закони. Динаміку він трактував як результат дії зовнішніх сил, що ускла-днюють розвиток і порушують рівновагу. На відміну від своїх попередників Дж. Кларк розглядав чотири фактори виробництва: 1) капітал у грошовій формі; 2) капітальні блага (засоби виробництва і земля); 3) діяльність підприємця; 4) праця робітника. Згідно з його твердженням, кожний фактор виробництва харак-теризується специфічною продуктивністю і створює дохід, причому кожний власник отримує свою частку доходів від фактора, котрий йому належить. Так, капітал забезпечує банкірові процент, капіта-льні блага породжують ренту, діяльність підприємця — підприєм-ницький прибуток, а праця гарантує робітнику заробітну плату. Річний дохід суспільства Кларк розподіляв на три великі частини: загальну суму заробітної плати, загальну суму процентів і сукупний прибуток. Заслугою Кларка було те, що він намагався знайти принцип роз-поділу доходу, критерій, який визначав би частку кожного фактора в продукті. Концепцію спадної корисності Кларк переносить на ви-робничі фактори, замінюючи теорію поведінки споживача, теорію споживчого попиту теорією вибору виробничих факторів. Кожний підприємець прагне відшукати таку комбінацію факторів, яка забез-печує мінімум витрат і максимум доходів. Однак Дж. Б. Кларк, на відміну від Сея, капітал розглядав не як один фактор, а як два (грошовий капітал і капітальні блага). На ду-мку Дж.Б.Кларка, за умов статики підприємницький прибуток від-сутній, бо вільна конкуренція призводить не до перерозподілу середнього прибутку, а до повної його ліквідації. Виходячи з цього, Дж. Б. Кларк підприємцями називав тільки тих осіб, які мають до-статню ділову кваліфікацію і власний капітал. Одна з головних теорій Дж. Б. Кларка — теорія граничної про-дуктивності — грунтується на ідеях Т. Мальтуса і Й. фон Тюнена. Закон спадної продуктивності праці й капіталу Дж. Б. Кларк обгрунтовував тим, що кожний новий внесок праці у виробництво за незмінних розмірів капіталу відбувається з меншою продуктив- ністю, ніж попередній. У свою чергу, кожний наступний приріст капіталу за незмінної кількості робітників характеризується мен- шим обсягом виготовленої продукції, нижчою ефективністю, ніж попередній. Так, згідно з його теорією, коли перший найнятий робітник ство-рює продукт вартістю в 10 дол., то другий — у 8 дол., третій — у 6 дол. і т. д. Продуктивність праці останнього робітника є граничною продуктивністю праці. Кларк робить висновок, що гранична проду-ктивність праці буде тим нижчою, чим більше найнято робітників, а заробітна плата робітників визначатиметься граничною продуктив-ністю праці. Тобто свою теорію заробітної плати він будував також на підставі закону спадної продуктивності праці. Він неодноразово повторював, що заробітна плата є еквівалентом граничної продук-тивності праці. Згідно з його теорією немає ніякої експлуатації праці. І якщо за-робітна плата робітників дорівнює мінімальному продукту гранич-ного робітника, то за збільшення кількості зайнятих вона об’єктивно повинна спадати. Прибуток же утворюється лише за «динамічного стану», коли підприємець виступає як новатор. Особливістю концепції Кларка є те, що його теорія розподілу бе-ре за вихідну точку не «витрати», не «вкладення» виробничих фак-торів, а отримані від кожного фактора результати. Дж. Б. Кларк не обійшов увагою і процес монополізації капіталі-стичної економіки. Монополія має місце тоді, стверджував він, коли наявний одноосібний контроль над ринком. Такий випадок є винят-ковим, а тому монополію Кларк трактує як тимчасове явище — і ви-значає як засіб грабунку суспільства та гальмування прогресу. .
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Американська школа неокласики» з дисципліни «Історія економічних вчень»
