СТАНІСЛАВ-АВГУСТ ПОНЯТОВСЬКИЙ (Stanis»aw August Poniatowski), Станіслав II Август, Август IV (до 1764 — СтаніславАнтоній (Antoni) Понятовський; 17(06).01.1732—12(01).02.1798) — держ. діяч Речі Посполитої, від 1764 до 1795 — король польський і великий кн. литовський. Син мазовецького воєводи, потім краківського каштеляна Станіслава Понятовського. Публіцист, перекладач, мемуарист. Н. в маєтку Вовчин (Волчин) Берестейського пов. Берестейського воєводства (нині с. Вовчин Кам’янецького р-ну Брестської обл., Білорусь). Від 1733 до 1739 виховувався переважно у Гданську (Польща), тимчасово в період до 1735 утримувався в Кам’янці (нині м. Кам’янець-Подільський; знову відвідав це місто вже дорослим). Первісно навч. вдома, потім — у Варшавському колегіумі чернечого театинського ордену. Від 1744 студіював логіку та математику на лекціях російського міністра у Варшаві графа Г.-К.Кейзерлінга, екс-президента петербурзької АН. 1748 прилучився до експедиційного корпусу кн. В.Рєпніна (батько кн. М.В.Рєпніна) в західноєвропейському поході. Мандрував Німеччиною, Австрією, Голландією, Францією, Великою Британією. Познайомився з визначними вченими, у т. ч. енциклопедистами.
1750 обраний на надзвичайний сейм Речі Посполитої від Закрочимської землі, 1751 став полковником ланового регіменту й ломжинським комісаром Радомського скарбового трибуналу, 1752 виявив ораторський хист на сеймі у Гродно (нині місто в Білорусі). 1753 обійняв перемишльське градове староство. 1755 залучений до Головного Литовського трибуналу в м. Вільно (нині м. Вільнюс), за протекції рідних дядьків з роду князів Чорторийських здобув посаду стольника Великого князівства Литовського і приватне секретарство у брит. посланника до Рос. імперії Ч.Уїльямса, власного приятеля. Зробився фаворитом вел. кн. Катерини (майбутньої імп. Катерини II). 1756 призначений дипломатичним представником короля Августа III Саксонського, проте 1758 імп. Єлизаветою Петрівною видалений із Санкт-Петербурга, де в уряді визрівали підозри у причетності С.-А.П. до політичних інтриг. Мав депутатські повноваження, зокрема 1760 — від Руського воєводства, 1761 — од Більської землі (Підляського воєводства). 1764 з волі цариці Катерини II та прусського короля Фрідріха II Гогенцоллерна висунутий на польс. престол і коронований. За угодою 24(13) лютого 1768 про підтвердження «Вічного миру» 1686 гарантував пільги православному й ін. некатолицьким віросповіданням у своїй країні.
Сприяв політ. і військ. реформуванню, розвиткові економіки, освіти, науки, мист-ва, літератури, преси. Заснував Рицарську школу — кадетський корпус, порцеляновий з-д, нац. театр, монетний двір, палацово-парковий комплекс Лазенки та ін. Зібрав цінні колекції старожитностей, виробів нар. промислів, малярства, скульптури, меблів, книг, нумізматики, мап. Забезпечив докладний картографічний опис теренів Речі Посполитої. Вів нотатки, широке листування (поміж адресатів — А.-С.Нарушевич, Вольтер, Дж.Вашингтон, чимало монархів). Значною мірою спирався на зарубіжну допомогу, аби подолати збройні зазіхання Барської конфедерації 1768, котра, зокрема, спричинила акт безкоролів’я й проголошення С.-А.П. усунутим од влади. Відповідно визнав чинними подальші рос., прусські та австрійс. загарбання, що зрештою призвело до ліквідації його д-ви. Уночі 3 листопада (23 жовтня) 1771 викрадений нападниками-конфедератами, проте врятувався, наступного дня втікши від учасників замаху. 1787 на дніпровській стоянці спец. галер під Каневом нетривало спілкувався з подорожуючою Катериною II, запропонувавши укласти союз (для війни з Османською імперією). На її пізнішу вимогу він, один із авторів Конституції Речі Посполитої Третього травня 1791, зрікся цього акта і приєднався до Торговицької конфедерації 1792. Фактично підкорився революц. рухові, 1794 очоленому Т.Косцюшком, обмежившись декларативним універсалом із судженням про недоречність розгорнутої повстанчої боротьби та закликом не слухати «оманливих мрійливих обіцянок». Зрештою посередничав у капітуляції Варшави перед О.Суворовим. Після придушення тогорічних визвол. змагань, за наказом Катерини II, конвойований до Гродна. 25 (14) листопада 1795 детронізований. Навесні 1797 на запрошення імп. Павла I загостював у петерб. Мармуровому палаці, перебував на інавгурації царя в Москві.
803 СТАНІСЛАВ
804 СТАНІСЛАВ
Нагороджений орденами Білого орла (1755), Чорного орла (1764), св. апостола Андрія Первозванного з діамантами (1787), удостоєний почесного членства АН у С.-Петербурзі (1777), член АН у Берліні (1791). П. у м. С.-Петербург. Похований там само в костьолі Святої Катерини, одначе прах зазнав поневірянь і плюндрування: 1938 домовину перенесено на Берестейщину, до Вовчина, пізніше віднайдені у зруйнованій каплиці рештки як вірогідні фрагменти останків власті СРСР передали Польщі (врочистий погреб одправлено 1995).
Ви переглядаєте статтю (реферат): «СТАНІСЛАВ-АВГУСТ ПОНЯТОВСЬКИЙ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
