У науково-практичній літературі, присвяченій плануванню та бюджетуванню, розрізняють два основні види бюджетів: гнучкі та фіксовані. У гнучких бюджетах планові розрахунки затрат і фінансових результатів прив’язуються до обсягів виробництва та реалізації продукції. До цієї категорії бюджетів належать бюджет затрат, які відносяться до умовно змінних (змінюються пропорційно до обсягів виробництва). На відміну від цього, показники фіксованих бюджетів здебі-льшого не змінюються зі зміною обсягів виробництва. За прин-ципом фіксованого бюджетування складають бюджет адміністра-тивних витрат, бюджет на рекламу тощо. За способами бюджетування розрізняють: нуль-базис-бюджетування і традиційне бюджетування. Методологія нуль-базис-бюджетування (ZBB — Zero-Base-Budgeting) використовується у разі заснування нового підпри-ємства, розширення діючих виробничих потужностей (для збі-льшення обсягів та асортименту продукції) чи в рамках контро-лінгу витрат з метою виявлення резервів їх зниження. Базою для нуль-базис-бюджетування є так звана точка-нуль (інформація про результати діяльності попередніх періодів, зокрема витрати до розрахунків не беруться). Бюджетні показники за цим спосо-бом розраховуються на основі нового обрахунку потреби в капі-талі для фінансування необоротних та оборотних активів з ви-користанням широкого масиву інформації щодо технологічних процесів, норм і нормативів, калькулювання собівартості про-дукції, ціноутворення тощо. (За: Meyer-Piening, Zero Base Planning. — Köln, 1990. — S. 18) В основі традиційного бюджетування лежать показники діяльно-сті, зокрема показники потреби в капіталі та рівня витрат попередніх періодів. При цьому застосовується методологія екстраполяції. Цей спосіб, як правило, використовується за відносно стабільних тенденцій у сфері виробництва та реалізації продукції (асортимент та обсяги виробництва в плановому періоді суттєво не відрізняють-ся від попередніх періодів або ж зміни відбуваються згідно з чітко вираженою тенденцією). У даному разі недоцільно наново здійсню-вати розрахунок усіх позицій затрат. Це можна зробити на основі коригування показників попередніх періодів на відповідні прогнозні величини. Таким чином, основна відмінність ZBB від традиційного пла-нування полягає в тому, що останнє значною мірою зорієнтоване на показники діяльності, зокрема показники рівня витрат попередніх періодів (які можуть бути невиправдано завищеними). Голо-вною метою ZBB є визначення оптимального рівня витрат під-приємства та пріоритетних напрямів використання обмежених фінансових ресурсів. У рамках ZBB аналізуються всі статті за-трат і по кожній із них визначаються можливості економії. Вра-ховуючи те, що ZBB є більш трудомістким, а отже, витратнішим методом, його слід використовувати лише за неможливості за-стосування традиційного бюджетування (наприклад, заснування нового підприємства) чи у разі, якщо воно є недостатньо об’єктивним (наприклад, суттєво завищена потреба в капіталі).
Ви переглядаєте статтю (реферат): «СПОСОБИ БЮДЖЕТУВАННЯ» з дисципліни «Фінансова діяльність субєктів господарювання»
