СИНЕЛЬНИКОВ Іван Максимович (1738—1788) — рос. військ. і політ. діяч, перший намісник Новоросійського краю, будівничий Катеринослава (нині м. Дніпропетровськ). Н. в с. Валуйки (нині місто Бєлгородської обл., РФ). 1759 згаданий як сержант Київ. полку Київ. гарнізону. 1766 воронезьке дворянство обрало С. депутатом до Комісії законодавчої 1767—1768. Учасник російськотурецької війни 1768—1774 (командував Донец. пікінерським полком). 1774 брав участь у переслідуванні О.Пугачова. З поверненням із Казані (нині столиця Татарстану, РФ) призначений воєводою до Полтави. 1776 командував Херсон. пікінерським полком (новоутвореним 31 жовтня 1776 із колишніх запорожців). Допомагав генерал-поручику О.Суворову у переселенні християнського населення Кримського ханату до Північного Приазов’я 1778—1779. О.Суворов рекомендував С. генерал-аншефу кн. Г.Потьомкіну (особливе значення мала рідкісна на той час для рос. чиновника слава непідкупності С.). Призначений спочатку начальником комісії з продовольства переселенців до Новоросії (із 1778), згодом С. став губернатором (1784—88) Катеринославського намісництва. Відзначився під час боротьби з чумою в Кременчуці 1784, розробив маршрут мандрівки рос. імп. Катерини II 1787 (задоволена мандрівкою імператриця пожалувала С. Оршанське староство). З початком російсько-турецької війни 1787—1791 призначений завідувати облаштуванням флоту та продовольством армії, що обложила Очаків. Поранений під час цієї облоги С. невдовзі помер (29 липня 1788 похований у Кінбурні, 1 жовтня 1788 перепохований у Херсоні). Згадкою про нього лишається назва м. Синельни-
І.М. Синельников. Гравюра 19 ст.
562 СИНЕЛЬНИКОВ
кове (нині місто Дніпроп. обл.; виникло на землях, що належали потомкам С.). Відомий рукописний істор. збірник, присвячений історії укр. козаків, який належав С. (зберігається в б-ці Одеського археологічного музею (№ 1057); містить варіант «Літопису Грабянки», праці Г.-Ф.Міллера про козаків тощо). Літ.: Эварницкий Д.И. Екатеринославский губернатор. «Исторический вестник», 1887, № 6; Його ж. И.М. Синельников перед судом истории. Там само, 1896, № 4; Сапожников И.В. Рукописный свод ХVIII века по истории казачества и Освободительной войны украинского народа. В кн.: Південна Україна ХVIII—ХIХ століття, вип. 4 (5). Запоріжжя, 1999. Д.С. Вирський.
термоядерні дослідження в Україні, зокрема створив пастку з періодичним магнітним полем (пастка Синельникова). Засновник широкопрофільної наук. школи. Лауреат Держ. премії СРСР (1948). Президією НАН України засновано премію ім. К.Синельникова. Літ.: Коган В.С. К.Д. Синельников. К., 1979; Его называли КД [документальная повесть о Синельникове Кирилле Дмитриевиче]. Х., 1990; Храмов Ю.А. История формирования и развития физических школ на Украине. К., 1991; Академик АН УССР Кирилл Дмитриевич Синельников: Воспоминания близких и соратников (к 100-летию со дня рождения). Х., 2001. Ю.О. Храмов.
Эпоха викингов в Северной Европе. Л., 1985; Фроянов И.Я. Исторические реалии в летописном сказании о призвании варягов. «Вопросы истории», 1991, № 6; Кирпичников А.Н. Сказание о призвании варягов: Анализ и возможности источника. В кн.: Первые скандинавские чтения. СПб., 1997; Мельникова Е.А. Рюрик, Синеус и Трувор в древнерусской историографической традиции. В кн.: Древнейшие государства Восточной Европы: 1998 г. М., 2000. В.Ю. Арістов.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «СИНЕЛЬНИКОВ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
