СИЛИЧІ — козацько-старшинський, згодом — дворянсь- кий рід, що походить від Степана Силича (р. н. невід. — п. до 1680), черніг. полкового хорунжого (1672) і сотника (1670, 1677). Його старший брат — Оникій Силич (р. н. невід. — п. 1663), черніг. полковник (1657—63), противник польс. орієнтації гетьмана Ю.Хмельницького та прибічник Я.Сомка і В.Золотаренка, страчений за наказом І.Брюховецького, нащадків не залишив. У Степана було два сини, від яких беруть початок дві гілки роду: старша — від Матвія Степановича С. (р. н. невід. — п. після 1733), військового товариша, та молодша — від Івана Степановича С. (р. н. невід. — п. після 1733), черніг. городового отамана (1721—33). У результаті шлюбу дочки Матвія — Єфросинії Матвіївни (бл. 1700 — р. с. невід.) — із сотником синявським (1723—53) Андрієм Олександровичем Полянським (1688 — після 1752) та усиновлення одного з небожів — Данила Остаповича (р. н. невід. — п. після 1787) — у старшій гілці утворилося відгалуження Силичі-Полянські. До молодшої гілки роду належали: Роман Федорович (бл. 1795 — після 1850), учасник закордонного походу рос. армії 1813—14 та придушення польського повстання 1830—1831, командир Борисоглібського уланського полку (1841—45), генералмайор (1847), та Михайло Михайлович С. (бл. 1811 — після 1858), полковник (1844), керуючий справами (1839—48) та професор (1847—48) Імператорської військ. академії, дійсний статський радник (1858), голова Ковенської (1850—54) та Чернігівської (із 1854 до, імовірно, 1858) казенної палати, автор кількох праць з артилерії та військ. історії, перекладач. Рід внесений до 1-ї, 2-ї та 3-ї частин Родовідної книги Черніг. губернії. Літ.: Модзалевский В.Л. Малороссийский родословник, т. 4. К., 1914. В.В. Томазов.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «СИЛИЧІ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
