Потреба в капіталі для фінансування оборотних активів
Одним із завдань фінансового менеджера є здійснення про-гнозних розрахунків обсягу фінансових ресурсів, необхідних під-приємству для фінансування затрат на виробництво та реалізацію продукції в плановому періоді (місяць, квартал, рік). Кошти, ава-нсовані в затрати, відображаються за окремими позиціями оборотних активів. Загалом, оборотні активи — це грошові кошти та їх еквіваленти, що не обмежені у використанні, а також інші акти-ви, призначені для реалізації чи споживання протягом операцій-ного циклу чи впродовж дванадцяти місяців з дати балансу. Опе-раційний цикл — це проміжок часу між придбанням запасів для здійснення виробничо-господарської діяльності та отриманням коштів від реалізації виробленої з них продукції (товарів, послуг). Він включає такі стадії:
Отже, підприємству слід визначати обсяг капіталу, який буде авансований в запаси підприємства та дебіторську заборгова-ність. Встановлення потреби в капіталі для фінансування згада-них активів є набагато складнішим завданням, ніж розрахунок планування величини ресурсів для інвестиційних цілей. Наяв-ність і структура оборотних активів підприємства залежить від двох основних чинників: • періоду, протягом якого капітал, авансований у виробництво певного продукту, знову надійде на підприємство у складі вируч-ки від реалізації, тобто від тривалості операційного циклу; • обсягів затрат на виробництво та реалізацію продукції. Слід чітко розуміти взаємозв’язки між витратами підприємст-ва та величиною його запасів. Згідно зі стандартами бухгалтерсь-кого обліку, запаси — це активи, які: утримуються для подаль-шого продажу за умов звичайної господарської діяльності; перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва; утримуються для споживання під час ви-робництва продукції, виконання робіт і надання послуг, а також управління підприємством. До основних видів запасів підпри-ємств належать: • виробничі запаси — вартість запасів сировини, матеріалів, палива, покупних напівфабрикатів, запасних частин та інших ма-теріалів, призначених для споживання у ході нормального опера-ційного циклу, під час виробництва продукції, а також управлін-ня підприємством; • незавершене виробництво — вартість запасів, які перебува-ють у процесі виробництва у вигляді незакінчених обробкою ви-робів і технологічних процесів; • готова продукція — складські запаси продукції, призначеної для продажу, яка відповідає стандартам якості, передбаченим до-говорами або нормативно-правовими актами; • товари — вартість товарів, придбаних підприємством з ме-тою наступного перепродажу. Доти, доки готова продукція не буде реалізована, всі витрати, пов’язані з її виробництвом, будуть заморожені у перелічених то-варно-матеріальних запасах. Одночасно з продажем продукції зменшуються запаси підприємства і збільшується собівартість реалізованої продукції. З моменту реалізації виробничі запаси, як правило, трансформуються або в дебіторську заборгованість за товари, роботи, послуги (якщо кошти не надійшли на підприємс-тво), або в грошові кошти та їх еквіваленти. Слід враховувати, що в дебіторській заборгованості заморожуються як витрати на виробництво реалізованої продукції, так і витрати на збут та ад-міністративні витрати. У процесі планування доцільно розраховувати потребу в капі-талі, яка авансується в товарно-матеріальні запаси та витрати на виробництво і збут реалізованої продукції. Причому в останньо-му випадку потреба в капіталі виникає лише за наявності часово-го розриву між моментом відвантаження готової продукції зі складу та часом надходження грошових коштів на рахунки під-приємства. При плануванні потреби в капіталі на фінансування оборотних активів проблема полягає, з одного боку, в трудомісткості та складності планування затрат (собівартість виробу відповідає лише певному обсягу його випуску і продажу, отже, помилкови-ми можуть виявитися фінансові розрахунки підприємства, засно-вані на суто витратному методі), а з іншого — у невизначеності періоду оборотності засобів. Якби оплата предметів праці здійс-нювалася вранці, виробництво продукції — протягом дня, а вве-чері відбувалась реалізація та надходження виручки, то потреба в обігових коштах становила б один день. На практиці ж проміжок часу від оплати товарів, робіт, послуг, які складають собівартість продукції, до моменту надходження коштів від її реалізації май-же завжди перевищує один день: • надходження сировини та матеріалів може здійснюватися протягом кількох днів після їх оплати; • виробництво може тривати кілька днів, тижнів і навіть місяців; • готова продукція деякий час, не знаходячи свого покупця, зберігається на складі; • платежі за відвантажені товари, як правило, надходять з де-яким запізненням (або взагалі не здійснюються) і т. ін. Упродовж усього циклу кругообігу засобів необхідно випла-чувати заробітну плату, сплачувати рахунки за сировину та мате-ріали, нести інші витрати. У вітчизняній літературі з питань фінансів підприємств ви-значення потреби в обігових коштах рекомендується здійснюва-ти через їх нормування. Розрахунок сукупного нормативу, або загальної потреби в обігових коштах, проводиться підсумову-ванням нормативів за окремими статтями запасів. Норматив обігових коштів за кожною статтею розраховується множенням одноденних витрат у грошовому виразі на відповідну норму за-пасу в днях . У методичних розробках західних фінансистів потребу в кош-тах для фінансування оборотних активів рекомендується розра-ховувати не лише в розрізі окремих статей запасів, а й у розрізі дебіторської заборгованості та за окремими елементами витрат. Наприклад, необхідний обсяг капіталу, який протягом планового періоду авансуватиметься в сировину та матеріали, заробітну плату, окремі елементи накладних витрат тощо. Перший етап пов’язаний з визначенням кількості днів, на які кошти відволікаються в окремі позиції оборотних активів. Зага-льний період, протягом якого капітал авансується в оборотні ак-тиви, визначається таким чином: (+) період з моменту оплати сировини, матеріалів до їх поста-чання; (–) період надання товарних позичок постачальниками факто-рів виробництва; (+) період зберігання сировини, матеріалів на складі; (+) тривалість виробництва продукції; (+) період зберігання готової продукції на складі; (+) строки надання товарних позичок споживачам продукції (період з моменту відвантаження продукції до моменту надхо-дження коштів за неї); (–) період використання авансів, одержаних від інших осіб у рахунок наступних поставок продукції. Таким чином, період, на який кошти відволікаються в оборот-ні активи, залежить від трьох функціональних блоків: 1) організації технологічного процесу; 2) ефективності логістики (комплекс заходів з управління ма-теріально-технічним забезпеченням та товарно-матеріальними запасами на підприємстві, який спрямований на оптимізацію ру-ху сировини, матеріалів, продукції на всіх стадіях операційного циклу: транспортування, складування, виробництво, збут); 3) управління дебіторською та кредиторською заборгованістю. Останній функціональний блок безпосередньо належить до компетенції фінансових служб підприємства. Саме тому на його характеристиці ми зупинимося детальніше. Наявність у підпри-ємства дебіторської заборгованості свідчить про надання ним то-варних позичок споживачам своєї продукції чи авансування по-стачальників, фінансових органів тощо. Надання товарних кредитів з метою стимулювання збуту продукції збільшує часовий інтервал між видатками та надходженнями коштів — потреба в капіталі збільшується. Те саме відбувається у разі здійснення по-передньої оплати факторів виробництва. Залежно від строків погашення дебіторську заборгованість поділяють на: • поточну — сума дебіторської заборгованості, яка виникає в ході нормального операційного циклу або буде погашена протя-гом дванадцяти місяців з дати балансу; • довгострокову — сума заборгованості дебіторів, яка не ви-никає в ході нормального операційного циклу та буде погашена після дванадцяти місяців з дати балансу (цей вид заборгованості належить до складу необоротних активів). При плануванні обсягів потреби в капіталі, який відволікаєть-ся в дебіторську заборгованість, слід враховувати такі фактори: 1. Обмеження надання товарних кредитів, відстрочок з оплати продукції може негативно вплинути на обсяги реалізації, оскіль-ки в умовах ринку споживачі продукції (за інших рівних умов) віддають перевагу тому оференту, який пропонує найкращі умо-ви розрахунків і постачання. 2. Надмірне захоплення наданням товарних кредитів може зу-мовити неефективне відволікання фінансових ресурсів, знизити платоспроможність підприємства та зумовити високі витрати, пов’язані зі стягненням заборгованості. 3. Здійснюючи авансовану оплату факторів виробництва (си-ровина, матеріали, комплектуючі тощо), можна отримати значні знижки в їх ціні, що може позитивно вплинути на собівартість продукції. При цьому слід зіставити величину позитивного ефек-ту від зниження цін і збереження надійного постачальника з не-гативними наслідками відволікання коштів у дебіторську забор-гованість при здійсненні авансових розрахунків. Слід також враховувати, що за наявності невиправданої (простроченої) чи безнадійної дебіторської заборгованості ви-никає порушення фінансової рівноваги, оскільки у підприємст-ва на відповідну суму занижується розмір ліквідних обігових коштів. Одним з методів зменшення строків відволікання коштів в оборотні активи є використання товарних кредитів постачаль-ників факторів виробництва чи авансів, одержаних від інших осіб у рахунок наступних поставок продукції, виконання робіт (послуг). У цих випадках як джерела фінансування підприємст-во використовує кредиторську заборгованість. Якщо вона є виправданою, тобто відстрочки платежів (чи поставок) здійс-нюються згідно з умовами відповідних договорів, то це позити-вно впливає на загальний фінансовий стан підприємства. Однак у вітчизняній практиці господарювання досить поширеним є покриття фінансового дефіциту шляхом порушення строків ви-конання власних платіжних зобов’язань, тобто використання невиправданої кредиторської заборгованості як джерела попов-нення обігових коштів. Така політика є надзвичайно ризиковою. Вона може призвести до накладення на підприємство штрафів у ході доарбітражного чи арбітражного врегулювання господар-ських спорів. Це, в свою чергу, впливає на імідж суб’єкта гос-подарювання як надійного партнера і врешті-решт призводить до його фінансової кризи. Другий етап у визначенні потреби в капіталі для фінансуван-ня оборотних активів полягає у прогнозних розрахунках серед-ньоденних витрат у грошовому еквіваленті, які авансуються в си-ровину, матеріали, напівфабрикати, персонал, накладні витрати тощо. Для розрахунку цих витрат передусім необхідно обчислити планову виробничу собівартість продукції, величину адмініст-ративних витрат і витрат на збут. Собівартість визначається техніко-економічними розрахунками величини витрат на вироб-ництво всієї товарної продукції. Для цього слід здійснити ком-плекс розрахунків окремих видів витрат з використанням техніч-них норм, нормативів та інших параметрів виробничого процесу, що фіксуються технічною документацією, і з урахуванням еко-номічних умов виробничої діяльності: оплати праці, цін на ре-сурси, нормативів платежів, що визначаються законами та інши-ми нормативними актами. Основною вихідною інформацією для планування витрат є: • планові обсяги виробництва продукції в натуральному і вар-тісному виразах; • норми витрат матеріальних ресурсів для виробництва про-дукції і розрахунки потреби в ресурсах у натуральному виразі (потреба в ресурсах розраховується в основному методом прямо-го рахунку, тобто множенням норми витрат на одиницю продук-ції на відповідний обсяг виробництва в плановому періоді) ; • норми затрат праці, розрахунки чисельності та професійного складу працівників, умови оплати їх праці, що визначаються ко-лективними договорами і контрактами; • економічні нормативи: норми амортизаційних відрахувань, відрахувань на соціальні заходи, податків, зборів та інших обов’язкових платежів, які включаються у собівартість продукції. Проводячи прогнозні розрахунки витрат, слід враховувати не-обхідність додержання загальних вимог щодо: • оптимізації структури й умов виробництва (розмір партії ви-роблюваної продукції, якісні показники, змінність, режим роботи устаткування тощо); • оптимізації процесу виробництва, вдосконалення його орга-нізації та управління, підвищення технічного рівня; • раціонального вибору матеріальних ресурсів, що використо-вуються (структури та якості сировини і матеріалів, умови поста-чання, транспортування, зберігання); • вирахування витрат, що не включаються до собівартості продукції і відшкодовуються з прибутку та інших джерел; • розподілу одноразово проведених витрат, що забезпечують виробництво протягом тривалого часу, за періодами пропорційно до обсягу продукції, що випускається в кожному періоді, або за іншими ознаками, що відповідають характеру витрат. Якщо відомі планові обсяги витрат на виробництво товарної продукції, то середньоденні витрати, які авансуються у виробниц-тво, можна знайти діленням планової повної собівартості на кіль-кість днів у періоді, на який розраховується потреба в капіталі. Слід підкреслити, що адміністративні витрати, витрати на збут та деякі інші операційні витрати не включаються до первісної вар-тості запасів та собівартості реалізованої продукції. Вони належать до витрат того періоду, в якому були здійснені (чи встановлені). Для розрахунку середньоденних витрат у розрізі окремих їх елементів слід скористатися інформацією щодо структури витрат на виробництво товарної продукції. Середньоденні витрати ко-штів, які авансуються в окремі види витрат, визначаються ді-ленням загального обсягу цих витрат у плановому періоді на кі-лькість днів у ньому. На третьому етапі здійснюється безпосередній розрахунок потреби в капіталі для фінансування оборотних активів. Кошти, які спрямовуються підприємством на фінансування витрат, пов’язаних з виробництвом і реалізацією продукції, «заморожу-ються» в оборотних активах здебільшого за статтями запасів чи дебіторської заборгованості, в окремих випадках — у складі ви-трат майбутніх періодів. Завдання полягає в тому, щоб визначи-ти, скільки коштів потрібно підприємству у плановому періоді для авансування їх у кожну із зазначених статей. Потреба в коштах для фінансування виробничих запасів за-лежить від їх первісної вартості, яка складається з таких факти-чних витрат: • суми, що сплачуються постачальнику згідно з договором поставки; • суми, що сплачуються за інформаційні, посередницькі та інші послуги, які виникають у зв’язку з придбанням запасів; • суми ввізного мита, непрямих податків, які сплачуються у зв’язку з придбанням запасів; • затрати на транспортування, вантажно-розвантажувальні роботи, страхування транспортних ризиків; • затрати підприємства, пов’язані із доведенням запасів до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях. Первісна вартість запасів, що виготовляються власними си-лами підприємства (незавершене виробництво, готова продук-ція), визначається собівартістю виробництва відповідних запа-сів, яка обчислюється згідно із П(С)БО 16 «Витрати» і включає прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці та на-рахування на неї; загальновиробничі витрати; постійні накладні витрати тощо. Зрозуміло, що у зв’язку з різним рівнем готовності виробів, які формують незавершене виробництво, середньоденна сума ви-трат, що авансуються у незавершене виробництво, є меншою за витрати, «заморожені» у готовій продукції чи дебіторській забор-гованості. Для точнішого прогнозування витрат по незавершено-му виробництву слід застосовувати спеціальний коефіцієнт, який характеризує відношення витрат у незавершеному виробництві до всіх затрат на виробництво та реалізацію продукції . Величина витрат, що відволікаються у дебіторську заборго-ваність, включає в себе собівартість реалізованої продукції, за якою оплата не надійшла, а також адміністративні витрати, ви-трати на збут та інші операційні витрати. Розрахунки потреби в капіталі для фінансування оборотних активів можуть проводитися двома методами: • кумулятивним (від лат. cumulatio — нагромаджувати) та • елективним (від лат. electus — вибраний). За кумулятивного методу потреба в капіталі визначається множенням загальної тривалості відволікання коштів в оборотні активи протягом одного операційного циклу (в днях) на серед-ньоденні їх витрати. Використання цього методу дає змогу про-вести лише загальний розрахунок потреби в обігових коштах (за всіма елементами витрат), оскільки спирається на відповідні су-марні показники одноденних витрат. Потреба в капіталі для фі-нансування окремих статей оборотних активів визначається множенням кількості днів, на які кошти «заморожуються» в цих активах (виробничі запаси, незавершене виробництво тощо), на одноденні витрати. Елективний метод дає змогу точнішого розрахунку потреби у фінансових ресурсах. Згідно з цим методом потреба в капіталі розраховується обчисленням загальних витрат ресурсів, які аван-суються в сировину, заробітну плату, накладні витрати тощо про-тягом операційного циклу (одного обороту капіталу) і «заморо-жуються» в окремих позиціях оборотних активів. Для цього одноденні витрати за окремими елементами слід перемножити на період, протягом якого ці витрати відволікаються в тих чи інших позиціях оборотних активів. Розглянемо порядок розрахунку потреби в капіталі для фінан-сування оборотних активів на умовному прикладі.
Приклад 1 Визначимо потребу в капіталі для фінансування оборотних активів протягом одного кварталу кумулятивним та елективним методами за таких даних: • плановий обсяг витрат на виробництво та реалізацію продукції — 1, 8 млн грн; • планові залишки готової продукції на складі на початок та на кі-нець періоду є незмінними; • структура витрат підприємства характеризується такими даними: прямі матеріальні витрати — 30 %; прямі витрати на оплату праці та нарахування на неї — 35 %; загальновиробничі витрати — 20 %; адміністративні витрати — 10 %; витрати на збут — 5 %; • середній період постачання та зберігання сировини та матеріалів на складі — 5 днів; • за домовленістю з постачальниками сировини строк її оплати ста-новить 3 дні з часу її оприбуткування на складі; • тривалість виробництва готової продукції — 10 днів; • тривалість зберігання готової продукції на складі — 2 дні; • з метою стимулювання збуту продукції підприємство надає від-строчки в платежах за її оплату протягом 15 днів. Потреба в капіталі для фінансування оборотних активів куму-лятивним методом обчислюється таким чином: 1. Розрахуємо період, протягом якого кошти будуть «заморожені» в оборотних активах (тривалість операційного циклу): 5 – 3 + 10 + 2 + + 15 = 29 днів. 2. Визначимо загальні середньоденні витрати підприємства на фі-нансування оборотних активів: 20 тис. грн (1,8 млн грн : 90 днів). 3. Визначимо загальний обсяг потреби в обігових коштах для фінан-сування оборотних активів протягом планового періоду: • у цілому на оборотні активи: 20 тис. грн 29 днів = 580 тис. грн, у тому числі: виробничі запаси: 40 тис. грн (20 000 2); незавершене виробництво: 200 тис. грн (20 000 10); готова продукція: 40 тис. грн (20 000 2); дебіторська заборгованість: 300 тис. грн (20 000 15). Розрахуємо потребу в капіталі для фінансування оборотних ак-тивів елективним методом. 1. Обчислимо показники окремих елементів витрат підприємства в грошовому виразі: • прямі матеріальні витрати: 540 тис. грн (30 % від 1,8 млн грн); • прямі витрати на оплату праці та нарахування на неї: 630 тис. грн (35 % від 1,8 млн грн); • загальновиробничі витрати: 360 тис. грн (20 % від 1,8 млн грн); • адміністративні витрати: 180 тис. грн (10 % від 1,8 млн грн); • витрати на збут: 90 тис. грн (5 % від 1,8 млн грн); 2. Визначимо середньоденні витрати за окремими елементами: • матеріальні витрати: 6 000 грн (540 тис. : 90 днів); • прямі витрати на оплату праці та нарахування на неї: 7 тис. грн (630 : 90); • загальновиробничі витрати: 4 тис. грн; • адміністративні витрати: 2 тис. грн; • витрати на збут: 1 тис. грн.
Умовний розподіл витрат на виробництво та реалізацію продукції за окремими статтями оборотних активів протягом операційного циклу 3. Проведемо розподіл окремих видів затрат за окремими статтями оборотних активів (див. наведений рис.). Середньоденні витрати в роз-різі окремих статей формуватимуться таким чином: • виробничі запаси включають витрати на сировину та матеріали за їх первісною вартістю: 6000 грн; • затрати на незавершене виробництво визначаються згідно з П(С)БО 16 «Витрати» і включають прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці та нарахування на неї; загальновиробничі ви-трати (в нашому прикладі ми не будемо розподіляти затрати між незавершеним виробництвом і готовою продукцією): 6000 + 7000 + 4000 = 17 000 грн. Аналогічним чином розраховуються середньоденні затрати, які ава-нсуються в готову продукцію, що зберігається на складі: 6000 + 7000 + 4000 = 17 000 грн. Затрати, «заморожені» в дебіторській заборгованості, включають, окрім іншого, адміністративні витрати і витрати на збут: 6000 + 7000 + 4000 + 2000 + 1000 = 20 000 грн. 4. Визначимо обсяг потреби в обігових коштах для фінансування окремих статей оборотних активів протягом планового періоду: • виробничі запаси: 12 000 (6 тис. грн 2 дні); • незавершене виробництво: 170 000 (17тис. грн 10); • готова продукція: 34 000 (17 тис. грн 2); • дебіторська заборгованість: 300 000 (20 тис. грн 15); В цілому на оборотні активи: 12 000 + 170 000 + 34 000 + 300 000 = = 516 тис. грн. 5. Визначимо величину коштів, яка буде «заморожена» в окремих елементах витрат (розраховується множенням середніх одноденних ви-трат на кількість днів, на які авансуються відповідні витрати): • витрати на сировину та матеріали: 6000 (2 + 10 + 2 + 15) = = 174 тис. грн; • витрати на пряму заробітну плату та нарахування на неї: 7000 (10 + 2 + 15) = 189 тис. грн; • загальновиробничі витрати: 4000 (10 + 2 + 15) = 108 тис. грн; • адміністративні витрати: 2000 15 = 30 тис. грн; • витрати на збут: 1000 15 = 15 тис. грн. Усього витрат протягом одного операційного циклу: 174 000 + 189 000+ 108 000 + 30 000 + 15 000 = 516 тис. грн. Отже, кошти, заморожені в окремих статтях оборотних активів, до-рівнюють обсягу коштів, авансованих в окремі елементи затрат на виробництво та реалізацію продукції в плановому періоді.
Як бачимо, елективний метод визначення потреби в капіталі є точнішим порівняно із кумулятивним, за якого ми одержуємо дещо завищений обсяг потреби в коштах. Охарактеризовані ме-тоди дають можливість лише приблизно розрахувати прогнозну потребу в коштах для фінансування оборотних активів. На прак-тиці на обсяг потреби в капіталі впливають дуже багато чинни-ків, які неможливо наперед визначити. Як наслідок, фактична по-треба в коштах може коливатись як у бік збільшення від прогнозної, так і навпаки. За наявності надлишку обігових коштів їх слід ефективно використовувати, вкладаючи в короткострокові прибуткові активи. У разі дефіциту коштів слід мати в резерві ка-талог заходів з метою покриття додаткової потреби в капіталі. Рівень ефективності фінансово-господарської діяльності буде тим вищим, чим меншою є потреба в капіталі для фінансування заданого обсягу виробництва та реалізації продукції. Саме тому одним з головних завдань фінансових служб підприємства є оп-тимізація структури та обсягу оборотних активів. Для цього роз-робляються заходи щодо оптимізації запасів, дебіторської забор-гованості, зменшення витрат на виробництво та реалізацію продукції, прискорення оборотності засобів тощо. Інформація щодо потреби в капіталі для фінансування оборот-них активів використовується при формуванні оперативного фінан-сового плану та зведеного фінансового плану (динамічного балансу).
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Потреба в капіталі для фінансування оборотних активів» з дисципліни «Фінансова діяльність субєктів господарювання»
