СЕНЧЕНКО Іван Юхимович (12.02(30.01).1901—09.11.1975) — поет, прозаїк, перекладач, журналіст, літ. критик, один із зачинателів укр. рад. літератури. Н. в с. Наталине (нині село Красноградського р-ну Харків. обл.) у сел. родині. Закінчив Костянтиноградське чотирикласне уч-ще (1916) і вчительську семінарію (1916—20), вчителював у рідному селі. 1921 опублікував перші вірші. Із 1923 — журналіст у Харкові, закінчив Харків. ін-т нар. освіти (1924—28). Член літ. орг-цій «Плуг» (1922—26), «Гарт», Вільна академія пролетарської літератури (1925—28), «Пролітфронт» і Спілки письменників СРСР. За прозу із сільс. життя 1930-х рр. був оголошений апологетом куркульства. Із початком Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941—1945 вчителював у Казахстані. Від травня 1943 — відп. секретар ж. «Україна» в Москві. Після війни жив у Києві. У вересні 1947 зазнав нищівної критики на пленумі КП(б)У; творчість С. замовчувалася. Автор поетичної збірки «В огнях вишневих завірюх» (1925), істор. романів «Чорна брама» (1933), «Руді вовки» (1936), романів на робітн. тематику «Металісти» (1932), «Напередодні» (1936) та «Його покоління» (1947; 2-га редакція — 1965), творів для дітей. Перекладач з рос. та естонської мов. Окремі твори С. перекладені нім., рос., угор. та ін. мовами. Найвизначніші твори С. — червоноградський (красноградський), солом’янський та донецький цикли оповідань і повість «Савка» (1972). П. у м. Київ. Особовий фонд С. зберігається в Ін-ті літератури ім. Т.Шевченка НАН України (№ 175). Тв.: Новели. К., 1940; Вітрила пам’яті: Новели. Уфа, 1943; На Бати-
йовій горі: Оповідання. К., 1960; Цвіт королевий: Оповідання. К., 1967; Твори, т. 1—2. К., 1971; Подорож до Червонограда: Повісті. К., 1973; Любов і Хрещатик: Повість. К., 1988; Нотатки про літературне життя 20— 40-х рр. «Українська мова і література в школі», 1988, № 3; Було колись: Спогади. «Україна», 1989, № 14/15; Оповідання. Повісті. Спогади. К., 1990; Мандрівна квітка: Казки та оповідання. К., 1991; Події 20-х рр.: Спогади. «Слово і час», 2001, № 4. Літ.: Рецидиви вчорашнього. «Гарт», 1927, № 2/3; Савченко Ю. Майстер маскування. «Критика», 1930, № 2; Дзюба І. У праці зростають герої. «Дніпро», 1959, № 3; Белецкий Ф. Талант, отданный людям. «Радуга», 1971, № 2; Загребельний П. З покоління сонцелюбів. «Вітчизна», 1971, № 2; Смолич Ю. Сенченко. В кн.: Смолич Ю. Мої сучасники: Літературно-портретні нариси. К., 1978; Брюховецький В. Іван Сенченко: Літературно-критичний нарис. К., 1981; Півторадні В. Шляхами Івана Сенченка. «Дніпро», 1982, № 8; Гнатюк М. «Червоноградський цикл» Івана Сенченка: Етапи творчої історії. «Радянське літературознавство», 1984, № 6; Його ж. Над текстами Івана Сенченка. К., 1989; Жулинський М. Із забуття в безсмертя. К., 1990; Луцький Ю. Літературна політика в Радянській Україні: 1917—1934. К., 2000; Більчук М. Українські та зарубіжні письменники: Розповіді про життя і творчість. Тернопіль, 2006 (2-ге вид. — К., 2008); Дзюба І. Іван Сенченко. В кн.: Дзюба І. З криниці літ. К., 2007. Г.П. Герасимова.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «СЕНЧЕНКО» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
