Історичні відомості про зародження маржиналізму свідчать, що піонерами у формуванні категорії «граничної корисності», яка вико-ристовується в процесі аналізу поведінки споживача й математич-ного аналізу функціональних залежностей для виявлення рівноваги в господарській системі, були німецькі дослідники Г. Госен і Й. фон Тюнен, а також французи — Ж. Дюпю та О. Курно. Йоган фон Тюнен (1783—1850) — один із перших сформулю-вав закони граничного аналізу в «економічній системі з метою дося-гнення максимуму значень функції з багатьма змінними». Як дослідник і практик Й. Тюнен у своїй книжці «Ізольована держава», перший том якої вийшов у світ 1826 р., дав (на підставі власних тео-ретичних опрацювань) ряд практичних рекомендацій щодо раціона-льного і прибуткового ведення сільського господарства. Основна ідея полягала в тім, що максимальний чистий дохід землевласник може отримати за умови, коли сукупність граничних витрат на фак-то- ри виробництва буде тотожною граничній корисності продукту. Обгрунтовуючи свою тезу, Тюнен виходив із аналізу взаємодії фак-торів виробництва, змінюючи почергово величину як окремих фак-торів, так і ціни кожного з них. Заслугою Тюнена є також розкриття механізму формування рів-ня земельної ренти залежно від якості землі та її віддаленості від ринків збуту сільськогосподарської продукції. Антуан Огюстен Курно (1801—1877) є не тільки одним із попе-редників маржиналізму, а й засновником нового — математичного напрямку в економічній теорії. У книжці «Дослідження математичних принципів у теорії багатства» він, спираючись на аналіз функціональ-них залежностей, сформулював поняття економічної рівноваги, увів у науковий обіг поняття функції попиту, еластичності попиту, які й ни-ні широко використовуються. Крім того, його аналіз ринку й ринко-вих відносин уточнив такі категорії, як конкуренція, монополія, олі-гополія. А.Курно застосовує функції попиту і пропозиції для пояснення формування ціни за ринкових умов, її еволюції, починаючи від чистої конкуренції до монополії. Основна ідея його концепції поляга-ла в тім, що економічні системи слід розглядати як замкнуті системи ринкових взаємозалежностей (виражених категоріями попиту і пропо-зиції), що перебувають у рівновазі. Ціна розглядається при цьому як грошове вираження стану рівноваги попиту і пропозиції. У центрі дослідження Курно була поведінка окремої фірми, яка є виробником товарів і реалізує їх на ринку, тобто він аналізував еко-номіку на мікрорівні, не цікавлячись економікою країни в цілому. У побудованій ним економічній моделі ціни диктують покупці, а про-давці визначають обсяги виробництва продукції залежно від рівня ціни та попиту на товар. Проте Курно вважав, що дослідження проблеми загальної еко-номічної рівноваги неможливе за допомогою математичного аналі-зу, що згодом спростував Вальрас. Жюль Дюпюї (1804—1866) 1844 р. написав статтю «Про виміри корисності громадських робіт», в якій також знайшла відображення ідея граничного аналізу. Сформулював він цю ідею на підставі по-няття «ціновий надлишок», тобто грошовий вимір максимально мо-жливого доходу, який виникає внаслідок можливості споживача ку-пувати кожну одиницю товару за незмінної ціни. Герман Госсен (1810—1858) хоча і не був за фахом економіс-том, але дуже цікавився суспільними проблемами й опублікував 1854 р. книжку під назвою «Розвиток законів суспільного життя і правил людської діяльності, що з них випливають», в якій сформу-лював ряд важливих теоретичних положень, котрі увійшли в еконо-мічну науку під назвою першого і другого законів Госсена. Перший закон стверджує, що зі збільшенням кількості даного блага гранич-на корисність його зменшується, а за умови повного задоволення потреб споживача вона дорівнюватиме нулю. Творчо підійшов Госсен і до трактування категорії обміну. Він розглядав цей процес як джерело приросту корисності для його уча-сників, аргументуючи це тим, що в процесі обміну кожний віддає те, що для нього менш корисне, замість ціннішого блага. Коли блага є рівнозначними, то втрачає сенс і сам обмін. Згідно з другим законом Госсена оптимальна структура спожи-вання (попиту) досягається за умов однакових граничних кориснос-тей усіх благ, що споживаються. Кожний суб’єкт максимізує сумар-ну корисність для себе, якщо розподіляє ресурси між різними благами так, що від останньої одиниці ресурсу, витраченої на кожне благо, досягається однакове задоволення. Інакше кажучи, якщо за-пасів благ недостатньо для повного задоволення людини, то сукупне найбільше задоволення від них досягається тоді, коли приріст насо-лоди від кожного блага стає однаковим (тобто коли тотожні гранич-ні корисності кожного блага). Із закону обміну споживних вартостей випливає і закон єдності ціни на ринку. Для покупця існує ціна, вище за яку він товару не ку-пить. Для продавця існує ціна, нижче за яку він товару не продасть. Десь на перетині інтересів обох сторін буде та ціна, яка задоволь-нить і покупця і продавця. Вона є наслідком порівнювання гранич-них корисностей різних товарів. Стенлі Джевонс (1835—1882) — англійський економіст, який (незалежно від інших авторів) розробив теорію, згідно з якою спів-відношення між товарами, що обмінюються, дорівнює оберненому відношенню їхніх (граничних) корисностей. Праця, на думку Дже-вонса, впливає на мінові пропорції благ опосередковано — збіль-шення затрат праці збільшує кількість даного блага і тим самим зменшує його граничну корисність. Коли затрати праці стають значними, тоді сама праця набуває негативної корисності. Тому трива-лість процесу праці є доцільною доти, доки її негативна корисність менша (за абсолютною величиною), ніж корисність продукту, ство-реного цією працею. Після встановлення рівноваги процес виробни-цтва даного блага припиняється. У праці «Теорія політичної економії» Джевонс сформулював те-орему, суть якої полягає в тім, що за раціонального споживання мі-ри корисності придбаних товарів пропорційні їхнім цінам. С. Джевонс увів також в економічну науку поняття «економікс» (економічна теорія), яке стали відтоді використовувати на Заході замість поняття «політична економія».
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Маржиналізм» з дисципліни «Історія економічних вчень»