САН-ФРАНЦИСЬКА КОНФЕРЕНЦІЯ 1945 — установча конференція Об’єднаних Націй (25 квітня — 26 червня 1945), скликана згідно з рішенням Кримської конференції 1945 про заснування міжнар. орг-ції для підтримання миру та безпеки, усунення політ., екон. та соціальних причин війни. Запрошення на конференцію були направлені від імені урядів СРСР, США, Великої Британії і Китаю урядам 46-ти д-в, які підписали Декларацію Об’єднаних Націй 1 січня 1942 (див. Декларація двадцяти шести держав 1942) або ж приєдналися до неї пізніше й оголосили війну д-вам «Осі» (Німеччина, Італія, Японія) до 1 березня 1945: Австралії, Бельгії, Болівії, Бразилії, Венесуелі, Гаїті, Гватемалі, Гондурасу, Греції, Домініканській Республіці, Єгипту, Індії, Іраку, Ірану, Канаді, Колумбії, Коста-Ріці, Кубі, Ліберії, Лівану, Люксембургу, Новій Зеландії, Норвегії, Панамі, Перу, Сальвадору, Саудівській Аравії, Сирії, Туреччині, Уругваю, Філіппінам, Франції, Чехословаччині, Чилі, Еквадору, Ефіопії, Югославії, Південно-Афр. Союзу. 30 квітня на конференцію були запрошені уряди Білорус. РСР, УРСР, Аргентини, 5 червня — Данії. Пропозиція делегації СРСР запросити до участі в конференції Тимчасовий уряд Польщі була відхилена, оскільки рішення Крим. конференції 1945
щодо реорганізації польського уряду залишалося нереалізованим. Водночас 23 червня конференція схвалила рішення вважати Польщу членом-засновником Організації Об’єднаних Націй та залишити в Статуті ООН місце для підписання його польс. урядом. Для роботи конференції було створено 4 осн. комісії: з підготовки заг. положень Статуту ООН; положень про склад, права та обов’язки ГА ООН, Економічної і Соціальної Ради ООН та Ради з опіки; з підготовки про склад, функції та повноваження Ради Безпеки ООН; з розгляду правових проблем. Було також створено: Керівний к-т, який координував роботу конференції, до складу якого ввійшли голови всіх делегацій; Виконавчий к-т, що узгоджував роботу конференції, який складався із глав делегацій Австралії, Бразилії, Великої Британії, Ірану, Канади, Китаю, Мексики, Нідерландів, СРСР, США, Чехословаччини, Чилі та Югославії; Координаційний к-т, що розробляв структуру Статуту та узгоджував положення, підготовлені тех. к-тами, до складу якого входили представники делегацій, представлених у Виконавчому к-ті. 282 делегати конференції і 1500 радників та експертів працювали над розробкою Статуту міжнар. орг-ції, яка мала замінити Лігу Націй. Представниками д-в, запрошених до роботи на конференції на 9 пленарних та 400 засіданнях різних комісій та к-тів, що відбулися упродовж двомісячної роботи в Сан-Франциско (США), до проекту Статуту ООН було запропоновано бл. 1200 поправок і зауважень. Розробка Статуту ООН здійснювалася на основі пропозицій, підготовлених Думбартон-Окською конференцією 1944, положень щодо процедури голосування в Раді Безпеки ООН, узгоджених на Крим. конференції 1945 під назвою «ялтинська формула», і численних доповнень та поправок держав-учасниць конференції. Відповідно до пропозицій, висунутих в Думбартон-Оксі, на конференції було вирішено покласти гол. відповідальність за
підтримку миру та безпеки у світі на Раду Безпеки Організації Об’єднаних Націй і надати їй право діяти від імені всіх членів ООН. Гостра дискусія виникла навколо визначення прав Ген. Асамблеї та Ради Безпеки ООН. Пропонувалося надати Генеральній Асамблеї Організації Об’єднаних Націй такі самі права, як і Раді Безпеки ООН. Проти цієї пропозиції виступили делегації СРСР, УРСР та Білорус. РСР. Великого значення набуло обговорення процедури голосування в Раді Безпеки ООН, в основу якого було покладено принцип одноголосності постійних членів, запропонований на Крим. конференції 1945 під час голосування з питань застосування збройної сили, визначення реалістичності загрози миру, схвалення спец. воєнних угод, підготовки та застосування міжнар. збройних сил, прийняття нових членів, питання про порядок голосування в Раді Безпеки. У результаті гострої дискусії було схвалене рішення про порядок голосування в Раді Безпеки відповідно до узгоджених Крим. конференцією 1945 положень. Тривалі дебати розгорнулися щодо питання про опіку. У результаті учасники конференції домовилися визнати гол. завданням опіки сприяння прогресивному розвиткові населення територій під опікою в напрямі до самоврядування або незалежності, відповідно до специфічних умов кожної території та її народів, беручи до уваги волевиявлення цих народів. Було також погоджено, що функції міжнар. орг-ції з опіки щодо стратегічних районів покладаються на Раду Безпеки ООН, щодо всіх ін. територій — на ГА ООН. На допомогу їй створювалася Рада з опіки. Конференція ухвалила рішення про створення Міжнар. Суду як гол. суд. органу ООН у складі 15-ти суддів, що обиралися Радою Безпеки та Ген. Асамблеєю терміном на 9 років. Укр. делегацію, яка прибула на конференцію 6 травня, очолив Д.Мануїльський — заст. голови РНК УРСР і нарком закордонних справ УРСР. До складу делегації входили 12 осіб, серед них:
заст. голови РНК УРСР І.Сенін, акад. О.Палладін, учений секретар АН УРСР, проф. П.Погребняк, ректор Київ. ун-ту, проф. В.Бондарчук та директор Ін-ту історії України АН УРСР, проф. М.Петровський, секретар делегації О.Война. Укр. делегація зробила значний внесок у вироблення основоположних документів ООН. Д.Мануїльський очолив перший к-т конференції, що мав виробити текст преамбули та першого розділу Статуту — «Цілі та принципи» новостворюваної міжнар. орг-ції, О.Палладін увійшов до к-ту, який займався питаннями складу та членства д-в у орг-ції, І.Сенін брав участь у роботі к-тів комісії, яка займалася питаннями структури, процедури та повноважень Ради Безпеки, П.Погребняк був членом к-тів комісії, що працювала над положеннями про міжнар. суд та правові питання, В.Бондарчук та М.Петровський працювали в к-тах, які визначали повноваження Ген. Асамблеї, положення про екон. та соціальне співробітництво, систему опіки. У ході конференції члени укр. делегації запропонували важливі поправки до Статуту ООН: сприяння ООН у процесі розв’язання міжнар. екон., соціальних, культ. проблем, заохочування поваги до прав людини, зняття будь-яких обмежень прав чоловіків та жінок щодо участі в роботі органів ООН, засудження агресивної війни як засобу розв’язання міжнар. суперечок та ін. Упродовж роботи конференції голова укр. делегації Д.Мануїльський взяв участь у кількох пресконференціях, на яких ґрунтовно висвітлив осн. напрями зовн. політики України, зацікавленість укр. сторони у створенні надійних гарантій миру та безпеки у світі, розвитку культ. та наук. зв’язків України з ін. д-вами. 25 червня Статут ООН був одноголосно ухвалений учасниками конференції, 26 червня — підписаний главами делегацій 50-ти держав-учасниць. 15 листопада його підписала Польща, яка стала 51-ю державою-засновницею ООН. 22 серпня Статут ООН був ратифікований Президією ВР УРСР.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «САН-ФРАНЦИСЬКА КОНФЕРЕНЦІЯ 1945» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
