ДИПЛОМНІ КУРСОВІ РЕФЕРАТИ


ИЦ OSVITA-PLAZA

Реферати статті публікації

Пошук по сайту

 

Пошук по сайту

Головна » Реферати та статті » Фінанси » Інвестиції

МОНІТОРИНГ ІНВЕСТИЦІЙНОГО ПРОЦЕСУ
У період освоєння інвестицій (реалізації інвестиційного прое-кту), особливо, якщо цей період тривалий, ринкова кон’юнктура зазнає значних коливань: змінюються ціни на інвестиційні това-ри, а іноді і самі суб’єкти інвестиційного процесу. В цей період усі суб’єкти інвестиційної діяльності, що виконують свої функці-ональні обов’язки щодо проекту, повинні здійснювати постійний контроль і нагляд за процесом реалізації проекту, оцінювати по-точні результати (відхилення) та вносити корективи у бізнес-план, проект організації будівництва, проект виробництва робіт, план фінансування, календарний план або сітьовий графік та інші документи, за допомогою яких можна спостерігати та регулюва-ти освоєння інвестицій.
Механізм проведення такого постійного нагляду і контролю за процесом освоєння інвестицій називається моніторингом інвес-тиційних проектів. Загальний моніторинг проекту здійснює інве-стор (замовник) або від їх імені дирекція підприємства, що буду-ється. Такий моніторинг за угодою з інвестором можуть здійснювати фірма-девелопер або генеральний підрядник відповідно до договору про консорціум.
На нашу думку, залежно від функцій інших учасників інвес-тиційної діяльності можна конкретизувати моніторинг за видами та відповідно рекомендувати такий порядок його проведення (табл. 6.2).
Наприклад, маркетинговий моніторинг проводиться з метою за-безпечення своєчасних поставок на будову матеріально-технічних ресурсів. Його здійснюють ті учасники, на яких покладено обов’язки у контрактах з матеріально-технічного забезпечення будов.
Фінансовий моніторинг здійснюється інвестором, замовни-ком, фірмою-девелопером за дорученням замовника, а також ін-шими учасниками проекту на першому етапі освоєння інвестицій (проектування та будівництво) за такими показниками, як: зага-льний обсяг інвестицій за проектом; витрати на земельну ділян-ку; витрати на проектно-дослідницькі роботи; вартість будівель-но-монтажних робіт (договірна ціна); контрактова вартість обла-днання, інструментів та реманенту; джерела фінансування проекту; власний капітал, акціонерний капітал та інші залучені кошти; запо-зичені кошти, кредити банку та інші боргові зобов’язання; лізинг та інші запозичені кошти; мобілізація внутрішніх ресурсів.
Таблиця 6.2
ВИДИ МОНІТОРИНГУ СУБ’ЄКТІВ
ІНВЕСТИЦІЙНОГО ПРОЦЕСУ
Суб’єкти інвестиційної діяльності Види моніторингу
маркетинговий фінансовий технічний
Інвестори + + +
Замовник (дирекція підприємства, що будується) + + +
Генеральний підрядник + +
Субпідрядні організації + +
Постачальники обладнання + +
Генеральний проектувальник + +
Інші проектувальники +
Фірма-девелопер + + +
Керуючий проектом + +
Інжинірингова фірма +
Фінансуючий банк +
Страхова та перестрахова компанії +
Іпотечний банк, інвестиційний консорціум або промислово-фінансова група + + +
Аудитори +
Міністерства та інші центральні і місцеві органи влади (по державних проектах) + + +
За умов України оцінка виконання річної програми може про-водитися по місяцях відповідно до прийнятого порядку розраху-нків за виконані будівельно-монтажні роботи. Під постійне спо-стереження (нагляд) підпадають поелементно вироблені витрати на відчуження землі під забудівлю (оренда або купівля земельної ділянки), витрати на проектно-дослідницькі роботи, оплата буді-вельно-монтажних робіт за договірними цінами, розрахунки за поставлене, встановлене та невстановлене обладнання, інші (які не збільшують вартість основних фондів) витрати. Моніторинг здійснюється у розрізі використання джерел фінансування: влас-них, запозичених або залучених коштів. У процесі моніторингу виявляються відхилення від програми реалізації проекту, при-ймаються рішення про мобілізацію внутрішніх фінансових ре-сурсів, додаткове залучення або запозичення коштів.
Технічний моніторинг, крім інвестора та його представників, здійснюють звичайно генпроектувальник, інші проектувальники (у рамках авторського нагляду). Технічний моніторинг прово-диться з метою забезпечення відповідності об’ємно-планувальних і конструктивних рішень, прийнятих у будівельній і техноло-гічній частинах проекту, вимогам ДБН, технічних умов.
Звичайно експертиза та затвердження проектно-кошторисної документації проводиться до 1 вересня року, що передує почат-ковому в реалізації проекту. Разом з тим у період освоєння інвес-тицій і виконання будівельно-монтажних робіт інвестор зацікав-лений у вдосконаленні проектних рішень, впровадженні новітніх науково-технічних досягнень, економному використанні всіх ре-сурсів на будівництві, що вже розпочалося.
У більшості випадків значне підвищення цін на будівельну продукцію при стабільній економіці трапляється через корінні зміни потужності підприємства або розширення номенклатури продукції. Такі зміни призводять до розробки практично нового проекту, визначення нової ціни, узгодження та перезатвердження проектно-кошторисної документації і титулу будови. Тим часом, у ряді випадків збільшення кошторисної вартості значною мірою викликається не змінами в проекті, а відсутністю дійового конт-ролю інвестора та інших учасників проекту за дотриманням кош-торисної вартості будівництва в процесі його здійснення, низь-ким рівнем опрацювання проектувальниками кошторисів.
Часто мають місце факти розробки робочої документації з від-ступом від затверджених головних рішень проекту зі зведеним кош-торисом, особливо коли проектування і будівництво здійснюються одночасно (після затвердження робочої документації на перший рік).
Дирекція підприємства, що будується, як представник інвес-тора виконує контрольні обміри обсягів виконання будівельно-монтажних робіт, звіряє з даними локальних, об’єктних і зведе-них кошторисів, перевіряє платіжні документи, звіряє їх дані з діючими кошторисними цінами і нормами. Зокрема, при аналізі сплачених і наданих до сплати документів виявляються витрати та суми, необґрунтовано (надмірно) сплачені іншим організаціям і підприємствам. Це можуть бути:
 кошти, сплачені за рахунок головної діяльності підприємств (вартість сировини і матеріалів, утримання апарату забудовника на підприємствах, що реконструються, вартість налагоджуваль-них робіт тощо);
 часткова участь у спорудженні загальних і відомчих об’єктів, що не належать до цієї будови;
 поточні витрати на заготівельно-складські витрати понад встановлені ліміти;
 витрати на науково-дослідні роботи, які не мають відно-шення до конкретного будівництва.
Припущене підрядником подорожчання будівництва, як пра-вило, призводить до відступу від передбачених титулом строків будівництва, нормативів заділу та строків введення об’єкта в експлуатацію. Означені в титулах та узгоджені з усіма учасника-ми строки виконання робіт є підставою для визначення показни-ків виконання програми робіт, що суттєво впливають на розраху-нки між учасниками проекту та розміри компенсацій, які при цьому сплачуються.
Грошові і натуральні втрати від затримки понад передбачені у договорах та календарних планах строки виконання робіт (осво-єння проектної потужності) є втраченою вигодою від експлуата-ції та випуску підприємством продукції в періоді, продовж якого були заморожені інвестиції, а також здійснені додаткові витрати, пов’язані зі збільшенням вартості і тривалості будівництва.
Після введення в експлуатацію об’єкта або його черги (пуско-вого комплексу) інвестор продовжує фінансовий моніторинг. На цьому етапі підприємство починає виробляти продукцію, від реа-лізації якої створюється грошовий потік у вигляді коштів, що по-вертаються до інвестора, і які він починає використовувати на відшкодування інвестиційних витрат, погашення заборгованості кредиторам, а також на сплату дивідендів по залученому капіталу. На цьому етапі моніторинг інвестиційного проекту проводиться за такими показниками: загальний обсяг інвестицій за проектом, джерела фінансування, введено в експлуатацію виробничих фон-дів, грошові потоки, мобілізація внутрішніх ресурсів, обґрунту-вання інших джерел фінансування, внутрішня динамічна норма ефективності інвестицій, строк окупності введених до експлуата-ції фондів за динамічною нормою ефективності інвестицій.
Постійному нагляду підлягає річна програма завершення (продовження) інвестиційного процесу, відстежуються місячні пла-нові та фактичні обсяги інвестицій, будівельно-монтажних робіт, витрати на обладнання. Аналізується рівень використання влас-ного капіталу, залучених і запозичених коштів, виявляються від-хилення, обґрунтовується необхідність мобілізації внутрішніх ресурсів і використання інших джерел фінансування. На цьому етапі в процесі фінансового моніторингу вже можна робити оцін-ку поточних показників ефективності інвестицій, розраховувати динамічну норму ефективності й порівнювати її з внутрішньою, визначати можливий очікуваний строк окупності інвестицій за умовами терміну експлуатації підприємства (черги), який підля-гає фінансовому моніторингу. Останньому також сприяє введен-ня в дію, починаючи зі звіту за 1997 р., нових форм статистичної звітності, зокрема 2-Кб «Звіт про введення в дію об’єктів, основ-них фондів та освоєння капітальних вкладів».
На сьогодні питання фінансування та державного кредитуван-ня регулюються нормативно-правовими актами органів центра-льної виконавчої влади. Зокрема, це Положення про фінансуван-ня і державне кредитування капітального будівництва, що здійснюється на території України, яке затверджене спільним наказом Мінфіну, Мінекономіки та Держбуду від 23.09.96, і за-проваджене з метою систематизації комплексу питань, пов’язаних із фінансуванням та кредитуванням капітального бу-дівництва, цільового ефективного використання державних кош-тів, та Положення про державне кредитування будов і об’єктів виробничого призначення, затверджене спільним наказом Мінфі-ну та Мінекономіки від 26.06.96, зі змінами від 31.03.98, яке ви-значає порядок надання бюджетних кредитів безпосередньо міні-стерствами, іншими центральними органами виконавчої влади для фінансування підприємствами всіх форм власності пускових об’єктів, а також раніше розпочатих важливих новобудов вироб-ничого призначення, технічного переозброєння і реконструкції діючих підприємств.
З метою впорядкування процесу фінансування та державного кредитування капітального будівництва вважаємо за необхідне розробити єдиний нормативно-правовий акт, який регулюватиме всі питання щодо фінансування та державного кредитування ка-пітального будівництва, що здійснюється на території України, в тому числі передачі в державну власність часток (паїв, акцій) статутних фондів суб’єктів недержавної форми власності у разі отримання ними відповідних обсягів капітальних вкладень. Останнє доцільно врегулювати відомчим нормативним актом Мінеконо-міки, Держпідприємництва, Мінфіну та Фонду держмайна, як це і передбачено Планом заходів щодо стимулювання інвестиційної діяльності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Украї-ни від 16.02.98 № 12, та здійснити його державну реєстрацію.
Поки що моніторинг державного будівництва здійснюють фі-нансуючі банки. Кредитні взаємовідносини між ними і позичаль-никами регламентуються нормативними актами Національного банку України та оформлюються кредитним договором, укладе-ним відповідно до рекомендацій, висловлених у Положенні Наці-онального банку України «Про кредитування». Фінансуючі банки не мають права використовувати бюджетні позички на інші цілі, тим більше, що за використання таких позичок встановлюється пла-та в розмірі 20 % річних від фактично профінансованих обсягів.
У свою чергу, позичальники повинні забезпечити цільове і своєчасне використання отриманої бюджетної позички та повер-нення її у визначені кредитним договором і положенням строки. За порушення умов кредитного договору фінансуючі банки за-стосовують до позичальників такі санкції:
 у разі використання бюджетної позички на цілі, не визначе-ні кредитним договором, банк припиняє кредитування цих витрат і має право розірвати кредитний договір, про що інформує замо-вника, Мінекономіки та Мінфін для прийняття рішення про дост-рокове повернення наданої бюджетної позички;
 у разі порушення планового строку будівництва кредиту-вання продовжується до фактичного введення в дію об’єкта зі стягненням подвійної відсоткової ставки;
 за прострочені платежі стягується плата в розмірі 0,07 % від суми заборгованості за кожний день простроченого платежу.
Кошти позичальників, що надходять банкам за користування бюджетною позичкою (відсотки), перераховуються до Державно-го бюджету в розмірі 60 %, а в разі застосування штрафних санк-цій — 70 % від цих сум. Решта спрямовується на покриття витрат банків з обслуговування бюджетних позичок.
Згідно з положенням про фінансування і державне кредиту-вання будов та об’єктів виробничого призначення фінансуючі банки щоквартально, не пізніше 25 числа наступного за кварта-лом місяця, подають Мінфіну і Мінстату звіт про використання бюджетних позичок, надходження коштів від позичальників у рахунок погашення позичок, сплату відсотків за ними та штраф-них санкцій.
Контроль за своєчасним поверненням до Держбюджету коштів, що виділяються на державне кредитування, здійснює Мінфін, а контроль за додержанням проектних строків будівництва об’єктів — Мінекономіки та інші центральні органи виконавчої влади (замовники).

Ви переглядаєте статтю (реферат): «МОНІТОРИНГ ІНВЕСТИЦІЙНОГО ПРОЦЕСУ» з дисципліни «Інвестиції»

Заказать диплом курсовую реферат
Реферати та публікації на інші теми: Інвестиції у виробничі фонди
Програмне забезпечення та основні стандарти АРІ для комп’ютерної ...
Аудит операцій за рахунками в банках
Контроль за дотриманням розрахункової дисципліни
Аудит малоцінних і швидкозношуваних предметів


Категорія: Інвестиції | Додав: koljan (22.02.2011)
Переглядів: 1915 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]

Онлайн замовлення

Заказать диплом курсовую реферат

Інші проекти




Діяльність здійснюється на основі свідоцтва про держреєстрацію ФОП