ПРОКУРАТОР — повірений у судах укр. земель 16—18 ст., адвокат. Обов’язки П. міг виконувати тільки шляхтич, обізнаний із місц. правом і допущений судом до адвокатської діяльності. П. не могли бути урядники земського суду і гродського суду, а також особи духовного стану. П. представляв інтереси сторін на суд. процесі у випадку їх відсутності з поважних причин. Для незаможних осіб П. міг призначатися судом безкоштовно. П. у Статуті BKЛ 1566 (див. Статути Великого князівства Литовського) та в суд. діловодстві відомий під ім’ям «умоцований приятель». Статут BKЛ 1588 передбачав кримінальну відповідальність П. за недотримання інтересів сторони, яка його винаймала. П. не міг представляти інтереси особи, яку звинувачували у вбивстві. Після суд. реформи 1763 (див. Судова реформа в Гетьманщині 1760—1763) за представниками в суд. установах утвердилася єдина назва «присяжні повірені». Дж.: Статут Вялікага княства Літоўскага 1588: Тэксты. Даведнік. Каментарыі. Мінск, 1989; Статути Великого князівства Литовського, т. 2: Статут Великого князівства Литовського 1566 року. Одеса, 2003. Літ.: Старченко Н. Умоцовані— прокуратори—приятелі: Хто вони? (становлення інституту адвокатури на Волині в кінці XVI ст.). В кн.: Соціум: Альманах соціальної історії, вип. 1. К., 2002. О.В. Крупка.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ПРОКУРАТОР» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
