Одним з найважливіших напрямів досліджень у статистиці праці та зайнятості є вивчення рівня, структури та динаміки ви-трат на робочу силу, що мають велике значення при визначенні політики заробітної плати, при укладенні тарифних угод та вирі-шенні інших завдань. Витрати на робочу силу можуть вивчатися у двох напрямах: витрати підприємства у зв’язку з використанням найманої праці та витрати на робочу силу на рівні економіки в цілому. У першо-му випадку основна увага приділяється вивченню тих витрат на робочу силу, які несе безпосередньо роботодавець. У другому — до уваги беруться і витрати держави на фінансування соціального забезпечення, пенсійних та інших програм. У статистичній прак-тиці перевага віддається концепції витрат роботодавця на робочу силу. Разом з тим для міжнародних порівнянь дані про витрати роботодавців на робочу силу мають доповнюватися інформацією про участь держави у фінансуванні цих витрат. Згідно з міжнародними стандартами вивчення витрат на утримання робочої сили проводиться на основі спеціальних ви-борчих обстежень один раз на два роки. Для періоду спостере-ження вибирається календарний рік, з тим щоб урахувати всі витрати на робочу силу — регулярні (щомісячні ) та нерегуляр-ні. Програма таких обстежень дає змогу пов’язати витрати на робочу силу з видом діяльності, галуззю або сектором економі-ки, рівнем рентабельності, фондоозброєнності та іншими харак-теристиками підприємства. Витрати підприємства (організації) на робочу силу — це суми винагород у грошовій та натуральній формах, що нараховані найманим працівникам за виконану роботу, і додаткові витрати ор-ганізації на користь своїх працівників. Вони розглядаються, з од-ного боку, як частина фактичних витрат роботодавця, зв’язаних з використанням найманої праці, а з іншого — як доходи праців-ників підприємства. У складі витрат на робочу силу згідно з міжнародною станда-ртною класифікацією виокремлюють 10 груп: перші чотири групи охоплюють витрати на оплату праці, що входять до складу фонду заробітної плати: оплату за відпра-цьований час, оплату за невідпрацьований час, одноразові заохо-чувальні виплати, регулярні виплати в натуральній формі (на харчування, житло, паливо); витрати підприємства на забезпечення працівників житлом; вартість житла, переданного у власність працівникам; витрати на утримання відомчого житлового фонду; суми, що надані праців-никам для першочергового внеску на житлове будівництво або на погашення кредиту, виданого на ці цілі; витрати на погашення по-зичок, що надані працівникам для покращення житлових умов; витрати на соціальний захист працівників. У складі цієї групи можна виділити чотири групи витрат: обов’язкові відра-хування в державні соціальні фонди; внески до недержавних пенсійних фондів; витрати, що є частиною виплат соціального характеру, наприклад, надбавки до пенсій працюючим на під-приємстві, оплата відпусток працівникам та членам їх сімей на лікування та відпочинок, оплата послуг, що надаються праців-никам підприємства установами й організаціями охорони здо-ров’я тощо; витрати на утримання медпунктів, профілакторіїв, будинків відпочинку, що перебувають на балансі підприємства або організації; витрати на професійне навчання, що включають витрати на утримання та оренду навчальних приміщень, витрати на пла-тне навчання працівників, стипендії за кошти організації пра-цівникам, які направлені на навчання, оплату відпусток для на-вчання та інші витрати, пов’язані з підготовкою та перепідготовкою кадрів; витрати на культурно-побутове обслуговування, у тому чи-слі витрати на проведення вечерів відпочинку та інших культур-но-масових і спортивних заходів, на утримання їдалень, бібліо-тек, клубів, курсів, студій тощо, оплата відпусток на екскурсії, подорожі; витрати на відшкодування цінової різниці на продук-цію, що відпускається підсобними господарствами для громадсь-кого харчування працівників підприємства; інші витрати, що зв’язані з використанням найманої праці (оплата проїзду до місця роботи або відпочинку, вартість видано-го безкоштовно форменного одягу, обмундирування, спецодягу, спецвзуття, інших засобів індивідуального захисту, витрати на відрядження, включаючи добові або кошти, що виплачуються замість добових); податки, що пов’язані з використанням робочої сили (пода-ток із суми перевищення фактичних витрат на оплату праці пра-цівників порівняно з їх нормованою величиною, плата за залу-чення іноземної робочої сили). Не включаються у витрати організацій на робочу силу допо-моги у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю, вагітністю та по-логами, доглядом за дитиною та інші виплати з позабюджетних фондів, витрати на капітальне будівництво житла й об’єктів соці-альної сфери, прибутки з акцій та інші доходи від участі праців-ників у власності організації (дивіденди, відсотки тощо). Для характеристики ефективності використання живої праці ви-користовують показники середніх витрат у розрахунку на одиницю відпрацьованого часу (середньочасові витрати) та в розрахунку на одного працівника за місяць (середньомісячні витрати). Інтерес ста-новить також зіставлення витрат, які несе роботодавець при вико-ристанні найманої праці, з об’ємом виробленої продукції. Середньогодинні витрати на робочу силу розраховують шля-хом зіставлення суми витрат на робочу силу з кількістю відпра-цьованих людино-годин, що характеризують реальні витрати праці в поточному періоді в процесі виробництва та реалізації продукції. Взаємозв’язок між середньогодинними та середньомі-сячними витратами на робочу силу:
де — витрати на одного працівника у місяць (ціна робочої сили); — витрати у розрахунку на одну відпрацьовану людино-годину; а — середня фактична тривалість робочого дня; b — се-редня фактична тривалість робочого періоду (місяця), дні.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «СКЛАД ВИТРАТ НА РОБОЧУ СИЛУ» з дисципліни «Статистика праці»
