Під цією назвою в науці прийнято розуміти суму гіпотез О.Шахматова щодо літопису, постульованого ним як попередник «Повісті временних літ». Фрагменти цього втраченого лі-
топису збереглися, на думку О.Шахматова, в Новгородському першому літописі молодшого ізводу (Комісійний та Академічний списки 15 ст.) на проміжках: від початку до 989, 991—1016 та 1044—74. За уявленнями О.Шахматова, літопис було створено 1095, а його виклад доведено до 1093. На поч. 12 ст. Початковий звід став основою для створення «Повісті временних літ». Із праць О.Шахматова не зовсім зрозуміло, які початкові імпульси привели до формулювання ним гіпотези саме в такому вигляді, з ідентифікацією Новгород. першого літопису молодшого ізводу як «носія» тексту, старшого за «Повість временних літ». У спец. праці (1897) дослідник наступним чином викладав логіку свого пошуку. Існує 2 ізводи (редакції) Новогород. першого літопису: старший, представлений Синодальним списком 13—14 ст., і молодший, представлений Комісійним та Академічним списками 15 ст. Обидві редакції (у частині, що нас цікавить) відображають новгородське літописання 13 ст. (т. зв. Софійський временник, який у цій праці О.Шахматов датував 1250-ми рр.). Синодальний список дефектний: у ньому відсутні перші 15 зошитів, і виклад починається з 1016. Гадаючи, що втрата початкової частини в Синодальному списку досить древня, трапилася в 13 ст., О.Шахматов припустив, що молодша редакція Новгород. першого літопису є спробою «ремонту» Новгород. літопису, відновлення втраченого в ньому викладу. На переконання О.Шахматова, перші 15 аркушів Синодального списку містили текст «Повісті временних літ». Коли так, то «ремонт» мав відбуватися з опорою на інший, подібний, але не тотожний до «Повісті временних літ» літопис. Саме цей літопис О.Шахматов і запропонував називати (як пізніше зізнавався, невдало) «Початковим літописним зводом». О.Шахматов вважав, що низка статей цього гаданого літопису, а також його хронологія не можуть бути пояснені, виходячи з тексту «Повісті временних літ», що дало йому можливість припустити його більшу
st hi
or
o y.
rg a .u
/
tp ht :// Останнім часом здійснені успішні спроби пояснення походження спільного тексту «Повісті временних літ» та Новгород. першого літопису молодшого ізводу, не виходячи за межі наявних текстів (Д.Островський), або ж пояснення походження тексту Новгород. першого літопису молодшого ізводу, не вдаючись до гіпотези про Початковий звід як результат безпосереднього компілювання тексту «Повісті временних літ» та тексту старшого ізводу Новгород. першого літопису (Синодального списку; Т.Вілкул). Крім того, один із фундаментальних критеріїв для розрізнення О.Шахматовим текстів «Повісті временних літ» та Початкового зводу — гіпотеза про дворазове і незалежне звернення до хронографа — також не має зобов’язуючого значення (Т.Вілкул). Літ.: Шахматов А.А. О начальном Киевском летописном своде. «Чтения в Обществе истории и древностей российских», 1897, кн. 3, отд. 3; Його ж. Начальный киевский летописный свод и его источники. В кн.: Юбилейный сборник в честь Всеволода Федоровича Миллера. М., 1900; Його ж. Разыскания о древнейших русских летописных сводах. СПб., 1908; Його ж. Предисловие к Начальному киевскому своду и Нестерова летопись. В кн.: Известия Отделения русского языка и словесности Императорской академии наук, т. 13, кн. 1. СПб., 1909; Його ж. Повесть временных лет, т. 1: Вводная часть. Текст. Примечания. Пг., 1916 (Летопись занятий Археографической комиссии, вып. 29. Пг., 1917); Истрин В.М. Замечания о начале русского летописания: По поводу исследований А.А. Шахматова в области древнерусской летописи. В кн.: Известия Отделения русского языка и словесности Российской академии наук за 1921, 1923, т. 23, за 1922, 1924, т. 24; Приселков М.Д. История русского летописания XI— XV вв. Л., 1940; Лихачев Д.С. Русские летописи и их культурно-историческое значение. М.—Л., 1947; Черепнин Л.В. «Повесть временных лет», ее редакции и предшествующие ей летописные своды. В кн.: Исторические записки, т. 25. М., 1947; Шахматов А.А. Киевский Начальный свод 1095 г. В кн.: А.А. Шахматов: 1864—1920: Сборник статей и материалов. М.—Л., 1947; Творогов О.В. Повесть временных лет и Начальный свод (текстологический комментарий). В кн.: Труды Отдела древнерусской литературы, т. 30. Л., 1976; Кузьмин А.Г. Начальные этапы древнерусского летописания. М., 1977; Гиппиус А.А. К истории сложения текста Новгородской первой
древність. Оскільки виписки з Початкового зводу простежувалися в Новгород. першому літописі молодшого ізводу до 1074, О.Шахматов гадав, що в розпорядженні новгород. літописця 13 ст. опинився дефектний примірник, механічно обірваний на статті 1074 (смерть Феодосія Печерського). Точніше визначити склад Початкового зводу та час його створення О.Шахматов (з огляду на обмаль даних) ухилився, обмежившися припущенням, ніби його «було укладено (імовірно, у Києві) в ХI ст. після 1074 р.». У цій праці О.Шахматов вказав на ще один літопис — т. зв. Архангелогородський літописець (виданий 1781 та 1819), який незалежно від «Софійського временника» (і, отже, Новгород. першого літопису молодшого ізводу) відображає текст Початкового зводу, але в пізніших роботах уже не згадував про цей здогад. У дещо пізнішій (1908) праці О.Шахматов вважав за можливе зарахувати до складу Початкового зводу також передмову до т. зв. Софійського временника (відображеного в низці новгород. літописів 15 ст.: Новгород. першому літописі молодшого ізводу, Софійському першому літописі, Новгород. четвертому літописі, Тверському літописному збірнику та ін.), яку раніше датував 13 ст. Це дало можливість у наступній праці «подовжити» Початковий звід за рахунок матеріалу «Повісті временних літ» за 1070—90-ті рр. Логіка дослідника при цьому виглядала наступним чином. Оскільки гол. мотивом передмови до «Софійського временника» (яким, здогадно, розпочинався Початковий звід) є викриття князівського користолюбства, що призводить до нападів «поганих», передмову варто датувати часами вел. кн. київ. Святополка Ізяславича, а її автором вважати печерського ігумена Іоанна. Позаяк під 1093 в «Повісті временних літ» міститься ламент (плач) з приводу нападу половців, а, за свідченням В.Татіщева, в якомусь із його літописів за цим ламентом читалося слово «амінь», О.Шахматов вважав за можливе визнати статтю 1093 останньою в Початковому зводі.
Створення ж літопису він почав відносити до 1094 чи 1095. У праці 1900 О.Шахматов вважав за можливе виділяти 2 редакції Початкового зводу: першу, де виклад не був поділений на порічні статті, і другу, яка внесла в нього хронологічну мережу й ускладнила текст хронографічними вставками з Еллінського літописця. Щоправда, ідею двох редакцій О.Шахматов ніколи пізніше не розвивав. У пізніх працях О.Шахматов дещо інакше визначав фрагменти Новгород. першого літопису молодшого ізводу, в яких відобразився Початковий звід: цілком — від початку до 1016, у коротких виписках — з 1017 по 1052, цілком — за 1053—74. Гіпотеза про Початковий звід вважається фундаментальним відкриттям О.Шахматова в текстології давньорус. літописання. Завдяки їй було відкрито теор. можливість і продемонстровано метод виокремлення літописних зведень, давніших за «Повість временних літ» (зведення 1073, «Найдавнішого зведення» 1039 тощо). Усупереч критиці дослідників, які інакше уявляли формування початкового літописання в Києві (напр. В.Істріна), більшість дослідників літописання 20 ст. прийняли цю гіпотезу до такої міри, що з часом розвинулося ставлення до Початкового зводу як до реального літопису, порівнянного зі списками «Повісті временних літ». Як видно, уже в працях самого О.Шахматова гіпотеза Початкового зводу мала щоразу іншу конфігурацію: якісь ідеї розвивалися, якісь — забувалися, інші — докорінно переосмислювалися. У працях послідовників О.Шахматова концепція зазнала подальших метаморфоз, переважно у бік спрощення або ж аргументації, відмінної від початково запропонованої автором. У результаті спільним для величезної кількості літератури, присвяченої Початковому зводу, лишилася лише сама ідея літопису, давнішого за «Повість временних літ» і відображеного в Новгород. першому літописі молодшого ізводу. Попри свою величезну популярність гіпотеза про Початковий звід вразлива для критики.
471
ПОЧАТКОВИЙ
st hi
or o y. rg a .u
/
tp ht ://
472 ПОЧЕКИ
летописи. В кн.: Новгородский исторический сборник, т. 6 (16). СПб., 1997; Петрухин В.Я. К ранней истории русского летописания: О предисловии к Начальному своду. В кн.: Слово и культура: Памяти Н.И. Толстого, т. 2. М., 1998; Вилкул Т.Л. Новгородская летопись и Начальный свод. «Paleoslavica» (XI, 2003); Гиппиус А.А. Два начала Начальной летописи: К истории композиции Повести временных лет. В кн.: Вереница литер: К 60-летию В.М. Живова. М., 2006; Вилкул Т.Л. Повесть временных лет и Хронограф. Palаeoslavica XV, no. 2 (2007); Ostrowski D. The Na…al’nyj svod Theory and the Povest’ vremennyx let. «Russian Linguistics» (2007) 31. О.П. Толочко.
бл. 1716), стародубський полковий хорунжий (1709—10). Другий рід Пучковських — більш пізнього походження, іде від Максима Івановича Пучковського (1810 — р. с. невід.), священика. Можливо, всі роди Пучковських єдиного походження. Літ.: Лазаревский А.М. Описание старой Малороссии, т. II: Полк Нежинский. К., 1893; Модзалевский В.Л. Малороссийский родословник, т. 4. К., 1914. В.В. Томазов.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ПОЧАТКОВИЙ ЛІТОПИСНИЙ ЗВІД» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
