ПОКАЗНИКИ СТАТИСТИКИ ПРАЦІ ТА ЇХ ІНФОРМАЦІЙНІ ДЖЕРЕЛА
Трудовий потенціал і стан економічної активності в сіль-ській місцевості. Ці показники відображають загальне станови-ще із працею в сільській місцевості. Залежно від мети аналізу во-ни можуть використовуватись як макропоказники або як додаткові відомості. Джерелом інформації стосовно кількості і статево-вікової структури сільського населення є поточний облік природного та механічного руху населення і розраховані на його базі інтегровані дані управління статистики населення, а також перепис населення. Показники економічної активності в повному обсязі подають-ся лише в обстеженні економічної активності населення. Абсо-лютні і відносні показники зайнятості надають також дані Всеук-раїнського перепису населення, обстеження умов життя домогосподарств та соціально-економічна характеристика сільських населених пунктів. Розбіжності між даними цих джерел можливі насамперед через відмінності методологічних підходів до визна-чення деяких категорій зайнятого населення, різний період та не-однакові одиниці спостереження. Якщо в перших трьох джерелах інформаційною одиницею є безпосередньо населення, то форму № 1 — село подають адміністративні установи, їх відомості ба-зуються на даних негосподарських книг, головна проблема для них — ступінь актуальності, тобто наскільки вони відображають реальний стан. Чисельність і категорії зайнятих. Інформацію про обсяги зайнятості в сільському господарстві надають майже всі перелі-чені джерела. Але вони дуже істотно різняться за колом охоплен-ня виробничих одиниць, періодом спостереження, а також за ме-тодологічними підходами. Головна особливість статистики зайнятості в аграрному секторі — наявність численних специфічних категорій населення, стосовно яких важко визначити критерії для віднесення їх до зайнятих. До таких категорій належать за-йняті в особистому підсобному сільському господарстві. Справа ускладнюється тим, що на нормативному рівні відсутнє визна-чення самого поняття особисте підсобне сільське господарство, не сформульовані чіткі критерії розмежування підсобного і товарного, ринкового господарства. У сучасних умовах обсяги прода-жу продукції особистого підсобного господарства досягли дуже великих масштабів, але з боку держави така діяльність фактично не визнається підприємництвом. Ця проблема ускладнює спостереження й іншої, характерної для сільськогосподарського сектору категорії працівників — осіб, які допомагають вести господарство з метою одержання сімейного доходу. Спостереження цього виду зайнятості завжди викликає утруднення, а у випадку, коли не можна чітко розрізнити ринкове й неринкове виробництво, — стає практично неможливим. Необхідно відзначити ще одну поширену в сільському госпо-дарстві категорію трудящих — сезонних працівників. Специфіка такого трудового режиму потребує особливо ретельного підходу до визначення поточного статусу економічної активності з тим, щоб виявити зайнятих осіб, які тимчасово відсутні на робочому місці, тобто зберігають зв’язок зі своєю роботою і мають реальну можливість повернутись до неї в новому сезоні, та незайнятих (безробітних чи економічно неактивних), які не певні, що працю-ватимуть надалі. Наявність розвинутого сільськогосподарського виробництва в домашніх господарствах, ринкова реалізація продукції якого не підлягає реєстрації і звільнена від оподаткування, зумовлює численність контингенту зайнятих у неформальному секторі економіки. Перелічені вище особливості складу зайнятого в сільському господарстві населення призводять до того, що в статистичній практиці обсяги зайнятості в цьому секторі визначаються по-різному, залежно від джерела інформації та повноти охоплення «проблемних» категорій. Комплексну характеристику всіх зайнятих у сільському гос-подарстві дають обстеження економічної активності і перепис населення. Треба зауважити, що переписний лист 2001 р. містив 15 (!) варіантів відповіді на запитання стосовно джерел засобів існування (з них 7 стосуються зайнятості) і ще 4 запитання відво-дилося на характеристику зайнятості. Така велика кількість запи-тань, чіткість формулювання яких залишає бажати кращого, криє небезпеку ускладнень під час їх одержання та обробки і немож-ливості їх повного використання. Раціональніше було б скороти-ти список джерел засобів існування, зокрема обмежитись одним варіантом доходів від зайнятості (наприклад «робота, заняття, бі-знес») і конкретніше поставити запитання щодо ознак зайнятості. Значним недоліком програми перепису є також відсутність пи-тання про форми господарювання підприємства, унаслідок чого неможливо побудувати відповідний розподіл зайнятих. Ці дані були б дуже корисними для вивчення реальних результатів реформування аграрного сектору. Програма Всеукраїнського перепису населення 2001 р. перед-бачала також облік земельних ділянок сільськогосподарського призначення в домашніх господарствах і спостереження зайнято-сті в особистому підсобному господарстві як джерела засобів іс-нування. Отримані результати дали можливість визначити роль цих господарств для населення в цілому, а також виявити соціа-льні групи, у життєзабезпеченні яких цей вид діяльності відіграє вирішальне значення. Дещо обмежену інформацію надає обстеження умов життя домогосподарств: тут особисте підсобне господарство розгляда-ється лише як окремий вид діяльності домашнього господарства, а не форма зайнятості. В обстеженні сільськогосподарської дія-льності домогосподарств також досліджуються переважно виробничі показники. Але ці два обстеження дають унікальну можли-вість визначити кількість та характеристику домашніх господарств, які наймають оплачуваних працівників для сільсь-когосподарських робіт. Серед форм державної статистичної звітності необхідно від-значити 1-підприємництво (для всіх госпрозрахункових підпри-ємств — юридичних осіб), 6-ПВ (для великих і середніх підпри-ємств), а також 1-село. Необхідно знов зауважити, що ця форма складається за даними поточного обліку виконавчих органів вла-ди і може містити застарілі дані. Рух робочої сили. Інформаційне забезпечення цього розділу не відрізняється від того, що застосовується для загальної систе-ми показників праці. Ці дані збирає лише управління статистики праці. Можна використовувати також дані Державної служби за-йнятості, облік якої передбачає виокремлення категорії працівник сільського господарства в структурі звільнених підприємствами працівників та заявлених вільних робочих місць, а також серед незайнятих осіб, які звернулись у пошуках роботи, і тих, які були працевлаштовані. На нашу думку, бажано передбачити збирання подібних пока-зників за формою 1 АС — реформа. Дані про зміни чисельності працівників у процесі реорганізації підприємств становлять ве-ликий інтерес, зокрема: за рахунок чого відбулось збільшення або скорочення чисельності, які найближчі перспективи, які кате-горії працівників вивільнюються, у яких існує потреба. Це дасть можливість визначити вплив реформ на стан економічної актив-ності сільського населення. Робочий час і його використання. Основою інформаційного забезпечення визначення цих показників теж є дані управління статистики праці. Характерна особливість їх, яка стосується ро-бочого часу та його використання, — облік невідпрацьованого робочого часу через неявки у зв’язку з міжсезонням. Сезонний характер сільськогосподарського виробництва (осо-бливо в рослинництві) зумовлює нерівномірний розподіл відпра-цьованого робочого часу протягом року: в періоди спаду вироб-ничої діяльності працівники можуть перебувати в стані часткового безробіття, а під час сівби чи жнив працювати понаднормово. У зв’язку з цим коефіцієнт використання табель-ного фонду робочого часу за тривалий період (півроку, рік) де-якою мірою втрачає свою аналітичну цінність. Тому бажано до-повнювати річні публікації короткостроковими даними. Дані про відпрацьований робочий час містить ще форма 1-підприємництво. Форма 50-СГ надає унікальний показник — прямі затрати праці на виробництво продукції, що дає змогу об-числювати показники трудомісткості за основними видами про-дукції. Слід наголосити, що стосовно малих підприємств і підприєм-ців — фізичних осіб є дані лише про фактично відпрацьований час, а відносно особистих підсобних господарств дані повністю відсутні. Таким чином, щодо всього сільськогосподарського сек-тору неможливо зібрати агреговані показники робочого часу, зо-крема простежити середню тривалість робочого дня (тижня) і структуру невідпрацьованого часу (у тому числі часткове безро-біття). На нашу думку, форма 1 ЕАН має передбачати опитуван-ня зайнятих в особистому підсобному господарстві стосовно ро-бочого часу, подібні запитання були б доречними і в інших вибіркових обстеженнях домашніх господарств. Оплата праці і вартість робочої сили. Існує багато інфор-маційних джерел для цих показників. Найбільш докладні і опера-тивні відомості надає управління статистики праці — звіти 1-ПВ, 1-ПВ (заборгованість), деякі дані містить форма 1АС-реформа (у ній докладно висвітлюється проблема погашення заборговано-сті). Дані форм 50-СГ, 2 (ферм), 1-підприємництво відображають не лише оплату праці, а й витрати підприємств на соціальні захо-ди, тобто дають змогу визначити вартість робочої сили на всіх сільськогосподарських підприємствах — юридичних особах, у тому числі у фермерських господарствах. Обстежуючи умови життя домогосподарств, отримують відо-мості про фактично одержану плату безпосередньо від населення, до того ж «чисту» (що видається працівникам на руки). Це об-стеження дає ще один унікальний показник — розмір плати най-маним працівникам, які залучались до роботи в особистому під-собному господарстві. Велике значення має також інформація про склад домогосподарств та доходи власників сільськогоспо-дарських підприємств. З огляду на складний фінансовий стан сільськогосподарських підприємств особливий інтерес становлять дані стосовно натура-льної оплати: вартість продукції, яка продана в рахунок заробіт-ної плати, та оплата продукцією, яку отримали за бартерними угодами. За існуючими даними можна визначити питому вагу на-туральної оплати в загальній сумі, але інформація стосовно видів продукції, які спрямовуються на натуральну оплату, відсутня. Як уже зазначалось, протягом року фонд робочого часу в сіль-ському господарстві розподіляється дуже нерівномірно. Відпові-дно й оплата праці теж істотно коливається, але її динаміка дещо інша. Оскільки найбільші доходи від реалізації продукції припа-дають на друге півріччя, а остаточний фінансовий результат ви-значається наприкінці року, оплата праці має тенденцію до зрос-тання в осінньо-зимовий період (мається на увазі календарний рік). Але простежити динаміку заробітної плати протягом року можна лише щодо великих і середніх підприємств, які подають статистичну звітність у повному обсязі. Умови праці та соціальний захист працівників. В інформа-ційному забезпеченні визначення цих показників форми управ-ління статистики праці також відіграють провідну роль — 1-ПВ (умови праці), 1-ПВ (страйк), 3-ПВ, 6-ПВ. Оскільки їх подають лише великі і середні підприємства, то стосовно всіх інших виро-бничих одиниць відсутня будь-яка інформація. Для загальної ха-рактеристики додатково можна скористатися даними обстеження економічної активності щодо причин пошуку іншої чи додаткової роботи, у переліку яких є незадоволеність умовами праці. Ефективність праці. Для оцінки ефективності праці в сіль-ському господарстві потрібні дані підприємств стосовно вироб-ничих, фінансових показників, кількості зайнятих і витрат робо-чого часу. Найінформативнішими з цього погляду слід визнати форми управління статистики сільського господарства та навко-лишнього середовища. Управлінням розраховується лише один такий показник — продуктивність праці, хоч існує реальна мож-ливість обчислювати значно більше. Ефективність праці визначається потенційними і фактичними показниками. Група потенційних показників ефективності праці: • площа сільськогосподарських угідь на одного працівника; • площа ріллі на одного працівника рослинництва; • кількість голів худоби на одного працівника тваринництва; • вартість основних виробничих фондів на одного працівника (фондоозброєність). Показники цієї групи відображають потенційно можливі на-вантаження працівників, витрати робочого часу і рівень продук-тивності праці, а також опосередковано характеризують умови праці. Крім того, вони можуть використовуватись для плануван-ня і нормування праці в сільському господарстві. Група фактичних показників ефективності праці: • прямі затрати праці в рослинництві на 1 га ріллі; • прямі затрати праці у тваринництві на 1 гол. худоби; • прямі затрати праці на одиницю виробленої продукції в на-туральному і грошовому виразі (трудомісткість); • виробництво продукції в натуральному і грошовому виразі на одного працівника (продуктивність праці); • виробництво продукції в натуральному і грошовому виразі за один робочий день; • питома вага витрат на оплату праці в структурі витрат на виробництво; • витрати на оплату одного людино-дня; • чистий (валовий) прибуток на одного працівника. Ці показники дають змогу оцінити реальні витрати праці та їх результативність, а також порівняти їх з іншими виробничими витратами і з нормативними даними, розрахованими за обґрунто-ваними природно-фізіологічними нормами. При цьому необхідно зазначити, що в Україні таких норм не існує. Звичайно, необов’язково використовувати всі вищеназвані по-казники, їх вибір залежить від теми і мети публікації, але не можна обмежуватися лише одним показником продуктивності праці. Розрахувати показники ефективності праці можна на основі даних форми 50-СГ. Дещо менше можливостей дають форми 1-підприємництво і 2 (ферм). Окремі показники можна розраху-вати на базі обстеження сільськогосподарської діяльності домо-господарств, але оскільки його програма не містить даних про фактичну кількість зайнятих і витрати робочого часу, показники ефективності краще розраховувати на одне домашнє господарство. Подібним чином можна визначити потенційні показники ефектив-ності праці за даними форми 1-село. Рівень життя сільського населення. Комплексний характер цих показників зумовлює необхідність використання багатьох джерел інформації. Стосовно демографічної ситуації в сільській місцевості джерелом даних є поточний облік природного та ме-ханічного руху населення, розрахункові інтегровані дані управ-ління статистики населення і перепис населення. Дані про доходи і витрати домашніх господарств найповніше відображені в обстеженні умов життя домогосподарств: можна зіставити структуру сукупних та грошових доходів і витрат у мі-ській і сільській місцевостях, докладно вивчити доходи і витрати, пов’язані з веденням особистого підсобного господарства, на-прями використання його продукції тощо. Велике значення ма-ють дані стосовно доходів власників приватних сільськогоспо-дарських підприємств. Обстеження соціально-економічних характеристик сільських населених пунктів дає унікальні дані про благоустрій і комуналь-но-побутове обслуговування сіл, наявний житловий фонд і його використання, наявність і стан об’єктів соціальної сфери сільської місцевості. Загальну характеристику житлових умов сільського населення визначить Всеукраїнський перепис населення 2001 р. Підсумовуючи огляд інформаційного забезпечення системи показників статистики праці в сільському господарстві, можна зробити висновок, що найбільш проблемним, з точки зору охоп-лення одиниць спостереження, є дослідження виробничих оди-ниць, які належать до інституціонального сектору домашніх гос-подарств. Стосовно методологічної узгодженості, то тут також існують проблеми з визначенням кількості зайнятих, особливо в особистому підсобному господарстві. Зауважимо також, що обов’язково треба розрізняти сільське го-сподарство як вид діяльності (рослинництво, тваринництво, сіль-ськогосподарські послуги) і як сектор економіки (галузь), що складається з виробничих одиниць, основним видом діяльності яких є сільськогосподарське виробництво. Усі розглянуті нами джерела статистичної інформації орієнтовані саме на спостереження виробничих одиниць, причому більшість з них досліджують і додаткові види діяльності сільгоспвиробників. Щодо великих і середніх під-приємств, які мають багато видів діяльності, статистична звітність управління статистики праці передбачає також збір даних окремо з кожного виду діяльності, отже, існує реальна можливість визнача-ти показники праці в сільському господарстві не лише за сектором економіки, а й за видами діяльності.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ПОКАЗНИКИ СТАТИСТИКИ ПРАЦІ ТА ЇХ ІНФОРМАЦІЙНІ ДЖЕРЕЛА» з дисципліни «Статистика праці»
