Усі інвестори намагаються дешевше залучити запозичені ко-шти і дорожче продати власні ресурси, переслідуючи мету мак-симального отримання доходу, приросту власного капіталу при забезпеченні достатньої ліквідності та мінімізації ризику стосов-но своїх активів. Намагаючись залучити якомога більше запози-чених коштів під забезпечення власних капіталів, інвестор аналі-зує всі переваги та вади залучених і запозичених коштів з метою оптимізації структури джерел фінансування проектів. Обґрунтування структури джерел фінансування необхідне для забезпечення фінансової стійкості компанії у період реаліза-ції проекту. Оптимізація структури — це вибір найвигіднішого співвід-ношення внутрішніх і зовнішніх джерел на кожному етапі життє-вого циклу проекту. Формуючи структуру інвестиційних витрат, інвестор застосо-вує норму доходу на вкладений капітал і порівнює її з вартістю запозичених і залучених коштів. Таким чином, рівень витрат на фінансування інвестиційного проекту вимірюється платою за ви-користання коштів, тобто загальною нормою доходу, що очіку-ється від інвестицій. Якщо ця норма доходу влаштовує інвесто-рів, то рішення про фінансування інвестицій буде позитивним. Формування структури джерел фінансування — це дуже складний процес, який залежить від потужності кожного джерела в той чи інший період часу, фінансового стану і перспектив роз-витку акціонерів, а також кон’юнктури ринку та актуальності ін-вестиційного проекту в перспективі. Під час передінвестиційних досліджень перед суб’єктами гос-подарювання виникає проблема визначення обсягу інвестицій для фінансування проекту. Насамперед потрібно вирішити такі питання: • яким повинно бути співвідношення постійних і змінних ви-трат на виробництво постійних і поточних активів; • яким чином у перспективі формуватиметься основний та оборотний капітал; • яким має бути співвідношення власного та акціонерного, ак-ціонерного і позичкового капіталу; • при якому співвідношенні фінансових ресурсів, що спрямо-вуються на нагромадження і споживання, доходи від виробницт-ва і реалізації будуть найбільшими. Відповідь на всі ці запитання дає економічний аналіз фінансо-вого забезпечення проектів з використанням лівериджу. У фізиці під поняттям лівериджу розуміється використання важеля при підйомі важких предметів з невеликими витратами сили. В еко-номічній термінології ліверидж — це «ефект важеля» при визна-ченні співвідношення власного і залученого, акціонерного і по-зичкового, основного та оборотного (обігового) капіталу тощо. Операційний ліверидж показує вплив змінності обсягу прода-жу на рівень доходів компанії. Фінансовий ліверидж встановлює міру зв’язку (впливу) зміннос-ті доходів компанії з дивідендами, тобто дохід окремого акціонера. Загальний ліверидж свідчить про вплив змінності обсягу про-дажу на дивіденди акціонерів. Зрозуміло, чим вищий операційний ліверидж, тим вищий ін-вестиційний ризик, адже постійний капітал потрібно збільшувати вже сьогодні, а позитивні грошові потоки залежать від завтраш-ньої кон’юнктури ринку та обсягів продажу
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Структуризація капіталу» з дисципліни «Інвестиції»
