ПОРТУГАЛІЯ, Португальська Республіка (португальською Repdblica Portuguesa) — д-ва на
крайньому пд. зх. Європи. Розташов. в зх. частині Піренейського п-ова, а також на о-вах Азорських і Мадейра в Атлантичному океані. Назва країни походить від найменування рим. поселення Портус Калі в гирлі р. Дору. Межує з Іспанією. Площа – 92 391 км2. Населення 10,14 млн осіб (2001). Столиця — Лісабон. Великі міста — Порту, Амадора, Коїмбра, Брага, Сетубал, Евора, Фару. Адм.-тер. поділ – 2 автономні області, 22 округи. Офіц. мови — португальська і мірандес. Релігія — католики (97 %), протестанти (1 %). Політ. система — парламентська республіка. Законодавчу владу здійснює однопалатний парламент. Грошова одиниця — євро (до 2002 — португальський ескудо). Член Північноатлантичного альянсу (із 1949), Організації Об’єднаних Націй (із 1955), Орг-ції екон. співробітництва та розвитку (із 1961), Європейського Союзу (із 1986), Співтовариства португаломовних країн (із 1996). Входить до Шенгенської зони. Нац. свято (День Португалії) — 10 червня. У 2-й пол. 1-го тис. до н. е. на території П. осіли кельти, у 3—4 ст. до н. е. — лузитани. На поч. 2 ст. до н. е. територію П. почали завойовувати римляни. В останній третині 1 ст. до н. е. була утворена рим. провінція Лузитанія. У 5 ст. контроль над регіоном перейшов спочатку до аланів та свевів, а потім — до вестготів. 713—718 територія П. була завойована арабами і берберами. У 868 на відвойованих у мусульман в ході Реконкісти землях Вімаран Переш заснував графство Португалію, залежне від королівства Астурії (пізніше — від королівства Леону). У 1139 граф Афонсу Енрикіш проголосив себе королем П. (відомий як Альфонс I). Процес унезалежнення Португальського королівства завершився 1179, коли воно офіційно було визнане Папою Римським. У 15 ст. принц Генріх Мореплавець став ініціатором експедицій до Африки, що дало початок епосі Великих географічних відкриттів. У 16 ст. П. утворила імперію із заморськими володіннями в Пд. Америці, Африці, Індії й Пд.-Сх. Азії. 1580 війська іспанського короля Філіпа II Габс-
431
ПОРТУГАЛІЯ
st hi
or o y. rg a .u
/
432 ПОРТУГАЛІЯ
1974 в країні відбулася Революція гвоздик. Прийнята 1976 конституція проголосила П. парламентською республікою (Третя республіка). 1975 афр. колонії П. стали незалежними. 1 січня 1986 П. вступила до Європ. співтовариства. 1998 в країні було проведено всесвітню виставку Expo’98 (Лісабон). 2002 П. увійшла до зони єдиної європ. валюти. 2004 в П. було проведено чемпіонат Європи з футболу. Українці в Португалії. Масовий приїзд українців на роботу до П. припав на 1999—2003. Він був пов’язаний із вкладенням інвестицій у модернізацію інфраструктури П. у зв’язку з підготовкою до Чемпіонату Європи з футболу 2004. Ін. причинами виїзду стали: високі за укр. мірками заробітні плати, можливість легалізації, легкість виїзду, лояльне ставлення уряду П. Більшість укр. мігрантів працювали нелегально. У січні 2001 в П. був прийнятий закон, який дозволяв іммігрантам перебувати на території країни протягом терміну дії контракту з роботодавцем. Було видано 126 901 дозвіл на легальне перебування (36 % — українцям). 2002—03 українці стали найчисельнішою спільнотою мігрантів у П., випередивши мігрантів з португаломовних країн. Загалом за різними даними в П. перебуває від 50 до 200 тис. укр. заробітчан. Більшість українців, які приїхали до Португалії, є вихідцями переважно із зх. областей України (Тернопільська, Львівська, Івано-Франківська, Чернівецька, Рівненська, Волинська та Закарпатська) — 80 %, але крім них є також представники й ін. областей та АР Крим. Більшість укр. заробітчан проживають і працюють в містах і містечках П.: Авейро, Коїмбра, Фаро, Леїріа, Лісабон, Порто, Сантарем та ін. Найпоширенішим видом екон. діяльності укр. трудових мігрантів в Португалії було буд-во (90 % від заг. кількості), значно менша чисельність заробітчан була задіяна в пром-сті. На будві працювали, насамперед, чоловіки у віці від 35-ти до 55-ти років. Трудовими мігрантами частіше ставали особи із професійнотехнічною або з вищою освітою (вища освіта — 60 %, середня спеціальна — 26, середня — 12 %).
Самоорганізація укр. мігрантів відбувалася у формі церк. громад та громад. об’єднань: при церкві Різдва Пресвятої Богородиці (створено 2001), Театральна студія Теотокос (2008), Академічний хор духовної музики «Подих Вічності» (2009), т-во Апостольство молитви (2009). Друкуються: журнал «Українська писанка», вістник «Голос Церкви Володимирового хрещення». Діє Школа євангелізації св. Андрія. Серед провідних громад. оргцій в П., що об’єднують українців, є: Спілка українців Португалії (червень 2003, об’єднує бл. 1200 членів, голова — П.Садоха, на всій території Португалії, включаючи о-в Мадейра, відкрито 12 осередків і 7 укр. суботніх шкіл); Асоціація українців Португалії «Собор» (2003, об’єднує бл. 120 членів, голова — О.Гуцько); Спілка українців Алгарве (голова — Н.Дмитрук, понад 30 членів). Громад. об’єднання українців вбачають своїм завданням сприяння забезпеченню належних умов перебування укр. громадян у П., збереження та розвиток нац. ідентичності, традицій тощо. Характерна риса укр. громади в П. — екон. та політ. активність. Громада вже стала реальною силою, яка не тільки об’єднує українців, але і все активніше виявляє себе у громад. житті П., відстоюючи права та інтереси співвітчизників, забезпечуючи їхні соціально-культ. запити та піклуючись про збереження нац. ідентичності. Численні культ. заходи, що проводяться в Лісабоні та ін. містах П. за ініціативою громади, характеризуються високим рівнем організованості, чіткою національнопатріотичною спрямованістю. Задля збереження укр. мови та к-ри здійснюється організація роботи укр. суботніх шкіл. Відомими серед них є: «Оберіг», «Дивосвіт», «Родина», Укр. недільна школа ім. Т.Шевченка, Перша слов’ян. школа та ін. 2006—07 за сприяння МЗС України посольством України в Португалії передані школам підручники, які були виділені Мін-вом освіти та науки України. Усього за підсумками 2009/10 навч. р. було атестовано 629 учнів. Кер-во громад. об’єднань приділяє велику увагу питанням діяльності укр. ЗМІ у П. Спілка
українців Португалії щомісяця видає інформаційний вістник укр. мовою «Українці в Португалії». Проблеми укр. громади висвітлюються в комерційних виданнях, які виходять рос. та частково укр. мовами (газети «Слово» та «Маяк Португалії»), а також у щоденних передачах португальської радіостанції RNA рос. та укр. мовою. У травні 2007 в регіоні Альгарве Спілкою українців у співпраці з португальським радіоклубом Пд. регіону «R<dio Clube do Sul» започатковано укр. радіопрограму «Українська хвиля». Дипломатичні відносини між Україною і П. були встановленні 27 січня 1992. Перспектива збільшення терміну перебування українців у П. та формування укр. діаспори актуалізує проблему захисту прав та інтересів українців, налагодження зв’язків між ними та Україною. 27 березня 2003 між У. та П. була підписана угода про тимчасову міграцію громадян України для роботи в П. При посольстві України в П. було відкрито консультаційний центр для мігрантів. Крім того португальський уряд прийняв закон, за яким українець, який перебував у П. на підставі дозволу на проживання протягом 1 року, має право на возз’єднання із членами сім’ї, які проживають не в П. 7 липня 2009 в рамках проведення українсько-португальських політ. консультацій у Лісабоні було підписано Угоду між Україною та Португальською Республікою про соціальне забезпечення громадян. Угоду було підписано відповідно з домовленостями, досягнутими під час візиту Президента України В.Ющенка до П. в червні 2008. Положеннями угоди, зокрема, закріплюється право на отримання укр. громадянами, які легально працюють та проживають на території П., пенсій і допомоги у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю, безробіттям, нещасним випадком на вир-ві, втратою годувальника, за віком, по інвалідності, за вислугу років, а також у зв’язку з материнством, народженням дитини та доглядом за дитиною до досягнення нею 3-річного віку тощо. Літ.: Сусак В. Українські гостьові робітники та іммігранти в Португалії (1997—2002 рр.). В кн.: Україна с сучасному світі: Матеріали конференції українських випускників програм
tp ht :// st hi or o y. rg a .u
/
tp ht ://
наукового стажування у США. Ялта, 2002; Малиновська О.А. Українськопортугальські міграційні зв’язки та паралелі. «Демографія та соціальна економіка», 2005, № 2; Сарайва Ж.Э. История Португалии. М., 2007; На роздоріжжі: Аналітичні матеріали комплексного дослідження. Львів, 2009; Навігатор українського мігранта. Львів, 2009; Markov I. та ін. Ukrainian Labour Migration in Europe. Lviv, 2009; Годованська О. Українська трудова міграція: Етнологічний аспект. «Світогляд», 2010, № 6; Трудова міграція як інструмент інтернаціоналізації. Львів, 2010; Baganha M. та ін. Imigracao Ucraniana em Portugal e no sul da Europa: A Emergencia de uma ou Varias Comunidades? Lisboa, 2010; Образцова Н.В. Український заробітчанин у Португалії: Етносоціальний портрет. В кн.: Гілея: Науковий вісник: Збірник наукових праць, вип. 48 (6). К., 2011. Н.В. Образцова.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ПОРТУГАЛІЯ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
