Робоче місце є найважливішим первинним елементом такого складного комплексу, як промислове підприємство. І від того, як функціонує кожне робоче місце в процесі виробництва продукції певного виду, залежать кінцеві результати діяльності промисло-вих підприємств. Для правильної оцінки ефективності функціонування робочого місця необхідно комплексно розглянути забезпечення робочого місця основними елементами виробництва і їх використання за той або інший період. Вирішення цього завдання сприяло б установленню динамічної рівноваги між основними виробничими фондами і робо-чою силою на промислових підприємствах, допомогло б, нарешті, розв’язати проблему збалансованості кількості робочих місць і ро-бочої сили. Проте завдання статистики праці у вирішенні даної про-блеми полягає не тільки в організації обліку робочих місць, а й у кі-лькісній оцінці кожного функціонуючого робочого місця, у визначенні співвідношень між сукупною робочою силою і масою застосовуваних засобів виробництва на робочих місцях, виявленні неефективних робочих місць на промислових підприємствах. Робоча сила не відділена від засобів виробництва, вона сполу-чена з ними на основі суспільної власності і планомірної органі-зації праці. У прямому їхньому з’єднанні закладена як характеристика робочого місця, так і резерв зростання продуктивності праці й матеріальних благ. Тому вважається, що об’єктивніше оцінити використання робочого місця дасть змогу запропонований інтег-ральний коефіцієнт функціонування робочого місця. Рівень інте-грального коефіцієнта функціонування робочого місця залежить від таких чинників: 1) забезпечення (укомплектованості) робочого місця необхід-ним устаткуванням; 2) забезпечення робочого місця робочою силою (основними виробничими робітниками); 3) використання робочого часу робітниками протягом зміни; 4) використання виробничого устаткування протягом зміни. Максимальне граничне значення інтегрального коефіцієнта функціонування робочого місця дорівнює одиниці. Відхилення від максимального значення свідчить про те, що дане робоче міс-це функціонує нераціонально, неефективно використовуються наявні ресурси робочої сили, предмети і засоби праці, а також продукція не виробляється в повному обсязі. Крім такого інтегрування, великий інтерес становить сполу-чення коефіцієнтів забезпечення (укомплектованості) і викорис-тання кожного основного елементу виробництва. Так, забезпе-чення і використання основних засобів виробництва можна показати через сукупний коефіцієнт використання суспільної праці на робочому місці, а забезпечення і використання робочої сили на робочому місці відбито через сукупний коефіцієнт вико-ристання живої праці. У звітності немає даних для розрахунку цих показників, дже-релами зведень є дані моментних вибіркових спостережень за ви-користанням робочого часу і часом роботи виробничого устатку-вання на робочих місцях. Моментні вибіркові спостереження мають проводитися двічі на рік. У період інвентаризації або атестації робочих місць і через півроку. Проведення моментних вибіркових обстежень у період інвентаризації або атестації робочих місць на промислових під-приємствах допоможуть вирішувати ряд важливих проблем, пов’язаних із підвищенням продуктивності праці на кожному робо-чому місці, а саме: 1) виявлення резервів робочого часу робітників; 2) виявлення резервів поліпшення використання виробничого устаткування; 3) виявлення причин невідповідності кількості робочих місць фактичній чисельності робітників; 4) співвідношення між сукупною робочою силою і масою за-стосовуваних засобів. Отримані інтегральні коефіцієнти функціонування робочих місць можуть бути розраховані для різних рівнів — бригади, це-хів, заводу, галузі в цілому. Отримані кількісні оцінки функціонування робочих місць у процесі виробництва допоможуть керівництву підприємства про-водити роботу з формування чисельності робітників з урахуван-ням внутрішніх резервів підприємства, що забезпечує значне скорочення робочих місць. Схематично систему взаємозв’язку інтегрального і субкоефі-цієнтів забезпечення та використання основних елементів вироб-ництва на робочих місцях можна подати таким чином (рис. 6.1):
де — коефіцієнт забезпеченості робочого місця робітниками; — коефіцієнт забезпеченості робочого місця виробничим устаткуванням; — коефіцієнт використання робочого часу на робочому місці; — коефіцієнт використання виробничого устаткування. Причому являє собою коефіцієнт забезпеченості робочого місця основни-ми елементами виробництва;
— являє собою коефіцієнт використання робочого місця основ-ними елементами виробництва. Звідси,
являє собою інтегральний коефіцієнт забезпечення і використан-ня основних елементів виробництва, який можна розкласти на такі співмножники:
де — сукупний коефіцієнт використання живої праці на ро-бочому місці; — сукупний коефіцієнт використання уречевленої праці на робочому місці. Розглянемо методику розрахунку кожного з перелічених вище коефіцієнтів забезпечення і використання основних елементів промислового виробництва: 1) — коефіцієнт забезпечення робочого місця робітниками розраховується як відношення кількості фактичних робітників, об-слуговуючих це робоче місце , до їх нормативної чисельності — фактична кількість робітників береться безпосередньо з маршрутних листів спостереження, — нормативна чисельність робітників береться з типової карти даного робочого місця.
2) — коефіцієнт забезпеченості робочого місця виробничим устаткуванням розраховується як відношення наявної кількості устаткування до його нормативної чисельності на кожному робочому місці, — наявна кількість устаткування береться безпо-середньо з маршрутних листів спостереження, — нормативна його кількість береться з типової карти даного робочого місця.
3) — коефіцієнт використання робочого часу на робочому місці розраховується як відношення фактичного фонду часу роботи робітника або декількох робітників у людино-годинах до загального встановленого фонду часу робітника або кількох робітників у людино-годинах на даному робочому місці. — фактичний фонд часу роботи робітника треба брати зі зведеної ві-домості результатів моментного вибіркового спостереження за втратами робочого часу з урахуванням помилки вибірки за мак-симумом; — загальний установлений фонд часу робітника бе-реться з типової карти кожного робочого місця
де — фактичний фонд часу робітників у людино-годинах; — установлений фонд часу в людино-годинах; — кількість робочого часу в людино-годинах. 4) — Коефіцієнт використання виробничого устаткування на робочому місці розраховується як відношення фактичного фонду часу роботи виробничого устаткування у верстато-годинах. до загального встановленого фонду часу роботи вироб-ничого устаткування у верстато-годинах на кожному робочому місці — фактичний фонд часу роботи виробничо-го устаткування береться зі зведеної відомості результатів моментного вибіркового спостереження за простоями устаткування з урахуванням помилки вибірки за максимумом, — установле-ний фонд часу роботи виробничого устаткування береться з ти-пової карти даного робочого місця.
де — фактичний фонд часу роботи виробничого устатку-вання у верстато-годинах; — установлений фонд часу роботи виробничого устатку-вання у верстато-годинах; – величина простоїв роботи виробничого устаткування, у верстато-годинах. Отримані результати свідчать про те, що економічна ефектив-ність різних робочих місць не однакова. Вона залежить, по-перше, від забезпечення робочого місця основними елементами виробництва, тобто виробничими робітниками і виробничим устаткуванням, по-друге, від використання робочого місця основними елементами виробництва, тобто від використання робочого часу робітником та використання під час роботи основного виробничого устаткування. Необхідно підкреслити, що запропонований метод розрахунку економічної ефективності робочого місця вирішує не тільки проблему збалансованості між сукупною робочою силою і масою за-стосованих засобів виробництва, а й одне з головних завдань сьо-годення — задачу розробки конкретних дій і пропозицій зі скорочення або недопущення втрат робочого часу та причин про-стоїв виробничого устаткування на робочому місці.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ ФУНКЦІОНУВАННЯ РОБОЧИХ МІСЦЬ» з дисципліни «Статистика праці»
