Поряд із можливістю участі кредиторів у санації боржника поза провадженням справи про банкрутство законодавства багатьох країн передбачають можливість участі кредиторів у фінансовому оздоровленні неспроможного підприємства під час провадження зазначеної справи укладенням мирової угоди. Можливість укла-дання мирової угоди передбачена статтею 35 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Укладання мирових угод має давню історію. Цей інструмент застосовувався ще в середньовічному конкурсному праві як спо-сіб припинення провадження у тій чи іншій справі. В імператор-ську епоху в Римі значного поширення набув звичай подавати імператору прохання про надання відстрочки у сплаті боргів. При Юстиніані було встановлено: якщо більшість кредиторів вважає прохання про продовження строку таким, що заслуговує на задо-волення, то меншість вважається пов’язаною цим рішенням . Мирова угода — це процедура досягнення домовленості між боржником та кредиторами щодо пролонгації строків сплати належних кредиторам платежів або щодо зменшення суми боргів. Мирова угода укладається переважно в тих випадках, коли бор-жник, якому загрожує неплатоспроможність, звертається із заявою до арбітражного суду щодо порушення справи про своє банкрутство. У такому разі боржник розраховує укласти мирову угоду в ході про-вадження справи про банкрутство, щоб виграти час для здійснення санації підприємства. У противному разі за наявності ознак неплато-спроможності кредитори самі звертаються із заявами стосовно по-рушення справи про банкрутство боржника. Проте тоді мирову уго-ду останньому укласти набагато важче. Разом із заявою про порушення справи про банкрутство неспро-можний боржник подає до арбітражного суду проект мирової угоди, список усіх кредиторів та дебіторів із визначенням сум заборговано-сті, баланс та інші документи, які свідчать про його фінансове і май-нове становище. У проекті мирової угоди подаються пропозиції бо-ржника щодо таких аспектів: • форма платіжних поступок кредиторів (списання чи пролон-гація); • бажаний період пролонгації заборгованості; • бажана сума списання боргу; • обсяг (квота) початкового погашення заборгованості. Згідно з вітчизняним законодавством мирова угода між борж-ником і кредиторами може бути укладена на будь-якому етапі провадження справи про банкрутство. Вона може стосуватися лише вимог, забезпечених заставою щодо другої та наступних черг кредиторів. Рішення про укладення мирової угоди від імені кредиторів приймає комітет кредиторів більшістю голосів кредиторів — членів комітету. Воно вважається прийнятим, коли всі кредито-ри, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника, вислови-ли письмову згоду на укладення мирової угоди. Підкреслимо, що для осіб, які не дали згоду на укладення мирової угоди, не мо-жуть бути встановлені умови гірші, ніж для тих, котрі під-тримали укладення угоди. Рішення про укладення мирової угоди від імені боржника приймає керівник останнього чи арбітражний керуючий (керую-чий санацією, ліквідатор), які виконують повноваження органів управління та керівника боржника і підписують її. Від імені кре-диторів мирову угоду підписує голова комітету кредиторів. Угода укладається в письмовій формі і підлягає затвердженню арбітражним судом. З цією метою арбітражний керуючий протя-гом п’яти днів від дня укладення мирової угоди має подати до арбітражного суду заяву про затвердження мирової угоди. До за-яви додаються такі документи: 1. Текст мирової угоди. 2. Протокол засідання комітету кредиторів, на якому було прийнято рішення про укладення мирової угоди. 3. Список кредиторів із зазначенням поштової адреси, номера (коду), що ідентифікує платника податків, та суми заборгованості. 4. Зобов’язання боржника щодо відшкодування всіх витрат, відшкодування яких передбачено у першу чергу, крім вимог кре-диторів, забезпечених заставою. 5. Письмові заперечення (за їх наявності) кредиторів, які не брали участі в голосуванні про укладення мирової угоди чи про-голосували проти укладення мирової угоди. Розрізняють дві основні форми поступок кредиторів, які можуть передбачатися мировою угодою: • мораторій; • списання частини заборгованості. Як правило, у мирових угодах передбачається комбінація мо-раторію та списання заборгованості. У законодавствах деяких країн визначається мінімальна частка заборгованості, що її бор-жник має погасити як передумову для затвердження мирової уго-ди арбітражним судом. Розмір цієї частки може залежати від строку пролонгації заборгованості. Наприклад, у Німеччині ця мінімальна частка становить 35% загальної суми заборгованості, якщо пролонгація не перевищує 12 місяців; 40% — якщо від-строчення триваліше. Вітчизняне законодавство таких обмежень не встановлює. Це є компетенцією комітету кредиторів. Якщо боржник подав недостовірні відомості про свій фінансово-майновий стан, то за заявою будь-кого з кредиторів арбітражний суд може визнати мирову угоду недійсною. Загалом мирова угода може бути розірвана за згодою сторін або за рішенням арбітражного суду, якщо: • вона не виконується; • спостерігається тривале погіршення фінансового стану боржника; • певні дії боржника завдають збитків правам та законним інтере-сам кредиторів; • вона містить умови, що передбачають переваги для окремих кредиторів або ущемлення прав і законних інтересів інших. З формального боку з дня затвердження арбітражним судом мирової угоди припиняються повноваження арбітражного керу-ючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), проте комітет кредиторів може покласти на арбітражного керую-чого наглядові функції за ходом виконання мирової угоди. Під час дії мирової угоди арбітражний керуючий не має права розпоряджа-тися майном боржника. Він лише контролює ефективність його ви-користання (може йтися, зокрема, про вимогу, щоб усі грошові роз-рахунки підприємства здійснювалися через спеціальний рахунок, рух коштів на якому він міг би перевіряти). У разі визнання мирової угоди недійсною або її розірвання вимоги кредиторів, за якими були надані відстрочки належних їм платежів або знижки боргів, у незадоволеній їх частині віднов-люються в повному обсязі. Наголосимо, що затвердження мирової угоди є підставою для зупинення справи про банкрутство, а визнання мирової угоди не-дійсною є підставою для відновлення провадження у справі про банкрутство. Мирова угода щодо відстрочення сплати платежів до бюджету та цільових позабюджетних фондів укладається відповідно до вимог податкового законодавства. Державні органи можуть по-годитися на відстрочення частини вимог, якщо внаслідок такої поступки підприємство відновить свою господарську діяльність і матиме змогу сплачувати наступні обов’язкові платежі на ко-ристь держави.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «МИРОВА УГОДА» з дисципліни «Фінансова санація та банкрутство підприємств»
