ПОЛТИНА, полтинник — рос. монетна, вагова та грошово-лічильна одиниця. 1) У 13—16 ст. термін «полтина» вживався для позначення вартості половини монетно-вагової гривни — рубля. П. була реальною платіжною одиницею, про що свідчать дані літописів. У 15 — на поч. 16 ст. П. використовувалась як допоміжне лічильне поняття для позначення суми у 100 денг; 2) як мідна монета вагою 16— 20 г П. випускалася за часів рос. царя Олексія Михайловича (1645— 76). На монеті вміщувалися зображення царя у вигляді вершника, рос. держ. герба — двоголового орла — та напис: «полтинникъ». Після 1662 мідну П. було вилучено з обігу. Рос. цар Петро I (1672—1725) відновив карбування П. з 1699, але вже зі срібла. П. карбували впродовж 18— 19 ст. зі срібла різної маси та проби. Наприкінці 19 ст. назва П. щезає, а номінал позначається в копійках — «50 копўекъ». Назва «полтина» знову з’явилася 1924—27 на срібних монетах СРСР вартістю 50 копійок. 1961—91 випускалися монети номіналом 50 копійок з мідно-нікелевого сплаву. Літ.: Спасский И.Г. Русская монетная система. Л., 1970. Р.М. Шуст.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ПОЛТИНА» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
