ПОЛКОВИЙ СУД — суд. орган у територіальних межах козац. полку в Україні серед. 17 — 18 ст. Полкові суди утворилися в козац. полках як військово-польові. Вони розглядали велику кількість цивільних і кримінальних справ рядового козацтва та сотенної старшини. Функції судді в них виконували полковники. Полковий суддя як помічник полковника з’явився за часів гетьманства Д.Многогрішного, призначався і звільнявся лише з волі полковника. Постійного помешкання для засідання П.с. не мав. Як правило, він засідав у ратушах, магістратах, іноді — у корчмах. До складу П.с. входили: полковник, суддя, писар, а також городовий отаман, війт, бурмистри. Замість полковника міг засідати полковий обозний чи осавул. У 2-й пол. 18 ст. на засіданнях П.с. була присутня громада (мешканці міста чи села), яка нерідко відігравала роль позивача, свідків, експертів і справляла істотний вплив на кінцевий результат справи. Із 1715 відбулося розмежування влади полковника та П.с. Суддя обирався полковою старшиною. Із 1722 П.с. став визнаватися як самостійний орган поза магістратським чи ратушним. Виникла суд. канцелярія. У 1728 — 1730-х рр. запроваджена посада писаря П.с., а також комісія, до якої входили два полкові урядовці і один (згодом — два) значковий товариш (обирався полковою канцелярією на 3 місяці). При розгляді кримінальних справ мав бути присутнім полковник, якому належав вирішальний голос. Апеляційною інстанцією для П.с. був Генеральний військовий суд.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ПОЛКОВИЙ СУД» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
