СУТЬ ЖИТЛОВОЇ ПОЛІТИКИ ТА НЕОБХІДНІСТЬ ЇЇ РЕФОРМУВАННЯ
Головною метою державної житлової політики є забезпечення громадян житлом за рахунок розвитку житлового будівництва, змі-ни його структури, розширення різних джерел фінансування галузі, збільшення обсягів реконструкції і ремонту існуючого житлового фонду, а також захист прав користувачів та власників житла. Необхідність реформування держав-ної житлової політики зумовлена: • скороченням обсягів державного фінансування житлового будівництва в зв’язку зі змінами в формуванні державного та місцевих бюджетів, значним падінням платоспроможності населення, інфляційними процесами в економіці; • недостатньою підтримкою державою кооперативного та ін-дивідуального житлового будівництва; • невідповідністю житлових відносин змінам в економіці держави та необхідністю прискорення інтеграції житлової сфери в загальну систему ринкової економіки; • невідповідністю розмірів платежів за користування державним житлом фактичним витратам на його утримання, недосконалістю діючої системи фінансування робіт, пов’язаних з обслуговуван-ням державного житлового фонду, а також утриманського від-ношення споживачів до житла, яке призводить до швидкого фі-зичного та морального зносу; • соціальною несправедливістю у відношенні до громадян, які збудували і зберігають житло за власні кошти і водночас через діючу систему податків беруть участь у створенні і зберіганні житлового фонду; • відсутністю у молоді економічних можливостей для буду-вання або придбання житла, що є однією з причин погіршення демографічної ситуації в державі; • надмірною монополізацією будівництва, реконструкції та утримання житла; • орієнтованістю державної житлової політики на пріоритет-ність будівництва житла у великих містах, що зумовило значні диспропорції відносно рівня забезпеченості та благоустрою жит-ла в різних за розміром населених пунктах, а також призвело до зубожіння сіл; • недосконалістю системи розподілу та надання житла, обмеже-ністю можливостей вибору його за типом та місцем розміщення; • недостатнім законодавчим врегулюванням відношень, які виникли в процесі приватизації державного житлового фонду. Метою приватизації державного житлового фонду є створення умов для здійснення права громадян на вільний вибір способу за-доволення потреб у житлі, залучення громадян до участі в утри-манні і збереженні існуючого житла та формуванні ринкових відносин. Приватизація державного житлового фонду — це від-чуження квартир та належних до них господарських споруд і приміщень державного житлового фонду на користь громадян України. Приватизація здійснюється шляхом безоплатної передачі гро-мадянам квартир (будинків) з розрахунку санітарної норми 21 м2 загальної площі на наймача і кожного члена його сім’ї та додат-ково 10 м2 на сім’ю; продажу надлишків загальної площі квартир (будинків) громадянам України, які мешкають в них або перебу-вають у черзі на поліпшення житлових умов. При приватизації державного житлового фонду громадянами України використо-вуються житлові чеки — приватизаційні папери (на кожного громадянина 12 000 грн) у цінах на 01.07.92 р. Власники приватизованого житла сплачують щорічний пода-ток на нерухоме майно, розмір якого визначатиметься законом про оподаткування нерухомого майна. Сума податку зарахову-ється до спеціального фонду житлового будівництва відповідної місцевої Ради. Власник приватизованого житла має право розпо-рядитися їм на свій розсуд: продати, подарувати, заповісти, здати в оренду, обміняти, закласти, укладати інші угоди, не заборонені законом. Основні напрями державної житлової політики в умовах трансформації економіки у ринкову: • створення умов, за яких кожен громадянин вільно, до своїх потреб і можливостей може збудувати, придбати у власність або одержати житло в оренду; • надання житла на пільгових умовах користування громадя-нам, які потребують соціального захисту; • поступовий перехід на самоокупну систему оплати за корис-тування державним житлом з адресною субсидією окремим кате-горіям громадян на його утримання; • роздержавлення існуючого житлового фонду шляхом його приватизації; • кредитно-фінансова допомога з метою сприяння громадянам у будівництві і придбанні власного житла. Для реалізації державної житлової політики та здійснен- ня реформи у житловій сфері передбачено такі першочергові заходи: • удосконалити законодавчу базу з метою врегулювання пра-вил відносин у житловій сфері відповідно до соціального та еко-номічного стану в державі; • удосконалити фінансово-економічний механізм реалізації житлової реформи з активним залученням у будівництво та утримання житлового фонду одночасно з державними коштів на-селення і недержавних інвесторів, у тому числі іноземних; • сприяти збільшенню обсягів будівництва, поліпшенню якості та підвищенню рівня упорядкування житла в сільських населених пунктах, формуванню житлово-комунальної служби села; • посилити соціальний захист малозабезпечених верств насе-лення при переведенні житлової сфери у беззбитковий режим функціонування, урегулювавши розміри плати за користування житлом та комунальні послуги з урахуванням рівня доходів гро-мадян і показників споживчої якості житла; • поступово, в міру проведення економічних реформ, пере-розподілити функції між державою, органами місцевого само-врядування, підприємствами, організаціями, громадянами у сфері будівництва, реконструкції та утримання житла з метою їх децентралізації; • сприяти розвитку різноманітних форм інвестування житло-вого будівництва; • знизити витрати населення в житловій сфері шляхом по- дальшого розвитку конкуренції у сфері житлового будівництва та утримання житлового фонду, виробництва будівельних матеріа-лів, виробів і предметів облаштування; • створити належні умови для подальшого розвитку процесів приватизації державного житлового фонду та створення об’єднань (товариств) співвласників житла. Основними напрямами прискорення реформування житлово-комунального господарства, спрямованого на здешевлення вар-тості та підвищення якості житлово-комунальних послуг, забез-печення прозорості встановлення тарифів на ці послуги, збіль-шення джерел їх фінансування при забезпеченні гарантій для соціально незахищених верств населення є поглиблення демоно-полізації та розвиток конкурентного середовища; вдосконалення системи житлово-комунального господарства через реструктури-зацію та запровадження договірних відносин між споживачами і виробниками послуг із забезпеченням їхнього правового захисту; реформування системи фінансування житлово-комунального го-сподарства. Обов’язковою умовою проведення житлово-комунальної ре-форми є зміна тактики ціноутворення, а саме: перехід від просто-го підвищення тарифів на житлово-комунальні послуги до посту-пової диференціації цих тарифів з урахуванням реальних доходів громадян і фактичних витрат виробників житлово-комунальних послуг, якості та місцезнаходження житла.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «СУТЬ ЖИТЛОВОЇ ПОЛІТИКИ ТА НЕОБХІДНІСТЬ ЇЇ РЕФОРМУВАННЯ» з дисципліни «Соціальна інфраструктура і політика»
