ПЛУЖНИК Євген Павлович (псевд. — Кантемирянин; 26(14). 12.1898—02.02.1936) — поет-імпресіоніст, прозаїк, драматург, перекладач. Н. в слободі Кантемирівка (нині с-ще міськ. типу Воронезької обл., РФ) в багатодітній селянсько-ремісничій родині. По закінченні П. г-зії (1918) його сім’я переїхала в Україну. Навчання у ветеринарному, а згодом — у музично-драм. ін-тах П. сам покинув. Працював у редакціях газет, перекладав, займався самоосвітою. 1923—28 — учитель с. Багачка Миргородського р-ну Полтавської округи. Перші вірші опубліковані в ж. «Глобус» (1923). Належав до літ. орг-цій «Ланка» (від 1926 — «Майстерня літературного слова»; 1923—28) та Спілки пись-
st hi
or
o y.
rg a .u
/
tp ht ://
менників СРСР (із 1934). Автор поетичних збірок «Дні» (1926), «Рання осінь» (1927), «Рівновага» (1933, опубл. 1948), п’єс «Професор Сухорат» (1928), «У дворі на передмісті» (1929) та «Змова у Києві» (1933, повний текст опубл. 1992), сконфіскованого роману «Недуга» (1928, 1929), кіносценаріїв. Досконала за формою лірика П. за мотиви песимізму і скепсису була визнана «занепадницькою». Переклав твори М.Гоголя, А.Чехова, «Тихий Дон» М.Шолохова. Укладач (у співавт.) словника «Фразеологія ділової мови» (1926) та 3-томної антології укр. поезії (1930—32). Заарештований 4 грудня 1934; страта була замінена 10-ма роками ув’язнення. Помер від туберкульозу на Соловках, похований у братській могилі. Реабілітований 1956. Особовий архів. фонд П. зберігається в ЦДАМЛМ України. На будинку по вул. Прорізній, 18, відкрито меморіальну дошку; ім’я поета присвоєно центр. б-ці Шевченківського р-ну м. Київ. Деякі твори П. перекладено багатьма мовами світу. Тв.: Рівновага: Поезії. Аугсбург, 1948; Вибрані поезії. К., 1966; Три збірки. Мюнхен, 1979; Поезії. К., 1988; Змова у Києві: Роман, п’єси. К., 1992; Запізнілий квітень. Х., 1994. Літ.: Міяковський В. Пам’яті Євгена Плужника. «Нове українське слово» (К.), 1942, 4 лютого; Славутич Я. Розстріляна муза. Детройт, 1955; Лавріненко Ю. Розстріляне відродження. Мюнхен, 1959; Крижанівський С. Євген Плужник (до 70-річчя з дня народження). «Українська мова і література в школі», 1968, № 12; Мороз-Стрілець Т. Репресована через місяць: Спогади. «Вітчизна», 1988, № 12; Череватенко Л. Все, чим душа боліла. «Дніпро», 1988, № 9; Гришин-Грищук І. Останні дні поета. «Дніпро», 1990, № 2; Жулинський М. Із забуття — в безсмертя. К., 1990; Коваленко-Плужник Г. Спогади. «Україна», 1990, № 2— 4; Скирда Л. Євген Плужник: Літературний портрет. К., 1990; Ящук В. «Я справжнім болем догорів...»: Особливості екзистенціональної художності Є. Плужника. «Слово і час», 1994, № 2; Рудь С. Проблематика Плужникової «Змови в Києві». «Слово і час», 1995, № 8; Ковалів Ю. «Виріс я на межі двох світів». «Дивослово», 1998, № 12; Бажан А.П. Є. Плужник в Умані. «Сучасність», 1999, № 4; Білокінь С. Масовий терор як засіб державного управління в СРСР (1917—1941 рр.): Джерелознавче дослідження. К., 1999;
Галета О. Павло Тичина та Євген Плужник у рецепції Юрія Меженка. В кн.: Актуальні проблеми сучасної філології: Літературознавство: Збірник наукових праць, вип. 7. Рівне, 1999; Токмань Г.Л. Жар думок Євгена Плужника: Лірика як художньо-філософський феномен. К., 1999; Луцький Ю. Літературна політика в Радянській Україні 1917 — 1934 (1956). К., 2000; Вєдєнєєва Д., Шевченко С. Українські Соловки. К., 2001; Поет над прірвою життя: Євген Плужник: Персональний біобібліографічний покажчик. К., 2003; Зленко Г. Загадковий напис Євгена Плужника. «Дніпро», 2005, № 11/12; Видатні діячі українського національного відродження (XIX— XX ст.). Луганськ, 2008; Кодак М.П. Огром Євгена Плужника — поета. Луцьк, 2009. Г.П. Герасимова.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ПЛУЖНИК» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
