ПАУСТОВСЬКИЙ Костянтин Георгійович (31(19).05.1892—14.07. 1968) — прозаїк, публіцист, критик, драматург. Нащадок запороз. козака з-під Білої Церкви. Н. в м. Москва. Син відставного унтер-офіцера, ліберального чиновника залізничного відомства, який 1898 оселився в Києві. 1904—12 (із перервою 1906) навч. в 1-й Київ. г-зії; 1912 вступив на фізико-мат. ф-т природничого відділу Київ. ун-ту, 1913 перейшов на історико-філол. ф-т. Перші оповідання опублікував у київ. журналах «Огни» (1912) та «Рыцарь» (1913). Деякий час навч. на юрид. ф-ті Моск. ун-ту, який не закінчив. Протягом 1914—17 змінив безліч професій і місць проживання. 1918—19 був коректором газ. «Киевская мысль»; у жовтні 1919 через голод, терор і безробіття виїхав до Одеси, де 2 роки працював у газ. «Моряк», з лютого 1922 — у газетах Грузії та Закавказзя. Від 1923 — співробітник моск. газ. «На вахте», ред. Рос. телеграфного агентства (згодом — ТАРС), автор перших книжок — «Морские наброски» (1925), «Минезота» (1927), «Блистающие облака» (1929), У 1930ті рр. як кореспондент «Правды», журналів «30 дней» і «Наши достижения» об’їхав практично весь СРСР, після кожної мандрівки випускаючи чергову книгу, сповнену романтикою мандрів і творчої праці, любові до природи. Справжню славу принесли П. повість «Кара-Бугаз» (1932) і «Колхида» (1934). Створив історико-біографічні повісті «Судьба Шарля Лонсевиля» (1933), «Орест Кипренский», «Исаак Левитан» (обидві — 1937), «Тарас Шевченко» (1939). 1941—42 — військ. кореспондент ТАРС на Південному фронті, публікувався
st hi
or
o y.
rg a .u
/
tp ht ://
в «Красной звезде» та фронтових газетах. В евакуації працював у «Совинформбюро» на Америку та Англію (Алма-Ата); повернувся до Москви. Протягом 1945— 63 писав свій гол. автобіографічний твір «Повесть о жизни», що складався із 6-ти пов’язаних між собою книжок: «Далекие годы» (1945), «Беспокойная юность» (1955), «Начало неведомого века» (1957), «Время больших ожиданий» (1959), «Бросок на Юг» (1960), «Книга скитаний» (1963). «Золотая роза» (1956) належить до кращих світ. творів про письменницьку працю. Під час хрущовської «відлиги» П. активно виступав за літ. і політ. реабілітацію репресованих письменників. Його твори було перекладено на 59 мов світу. 1967 П. було присуджено єдину в його житті літ. премію імені польс. поета і публіциста В.Петшака. Називав Україну своєю другою Батьківщиною, якій присвятив значну кількість творів: повість «Черное море», оповідання «Морская прививка», «Потерянный день», «Парусный мастер», «Крымская весна», «Воспоминание о Крыме», «Горсть Крымской земли», нарис «Біла Церква» та ін. Його друзями в різні роки були О.Довженко, М.Рильський, Ю.Смолич, Ю.Яновський. Твори П. укр. мовою перекладали М.Зісман, Н.Орлова, О.Пархоменко, І.Сенченко, І.Соболь, П.Таран та ін. П. у м. Москва. Похований у м. Таруса Калузької обл. РРФСР. Перший музей П. було створено в Болгарії, згодом — у Москві, у Тарусі та укр. с. Пилипча поблизу Білої Церкви. У Києві існує вулиця імені П. На 1 січня 1991 тираж виданих в СРСР творів П. перевищив 65 млн примірників. За рішенням ЮНЕСКО 1992 в 161 країні світу було відзначено 100-річчя від дня народження К.Паустовського. Тв.: Кара-Бугаз. Х.—Одеса, 1934; Колхида. Х.—Одеса, 1935; Щастя. К., 1947; Крымские рассказы. Симферополь, 1948; Стальной перстень. К., 1953; Скарб. К., 1955; Золота троянда. К., 1957; Літні дні. К., 1960; Повість про життя. К., 1961; Приворотне зілля. К., 1970; Черное море. Симферополь, 1973, 1986; Время больших ожиданий. Одесса, 1977; Струна. К., 1980, 1986, 1988; Собрание сочинений, т. 1—9. М., 1981—84; Далекі літа. К., 1983; Золотая роза. К., 1984; Начало
неведомого века. Время больших ожиданий. К., 1985; Далекие годы. Беспокойная юность. К., 1987. Літ.: Львов С.Л. Константин Паустовский: Краткий биографический очерк. М., 1956; Константин Паустовский: Поэзия странствий: Литературный портрет. М., 1967; Смолич Ю. Розповідь про неспокій триває, ч. 2. К., 1969; Його ж. Мої сучасники. К., 1978; Хинкулов Л. В начале неведомого века: К. Паустовский в Киеве. «Радуга», 1978, № 8; Кременцев Л.П. К.Г. Паустовский: Жизнь и творчество. М., 1982; Щелокова С.Ф. К. Паустовский — романтик и реалист: Идейно-художественные искания 20—30-х годов. К., 1982; Воспоминания о Константине Паустовском: Сборник. М., 1983; Измайлов А.Ф. Наедине с Паустовским: К.Г. Паустовский — прозаик, публицист, критик, драматург. Л., 1990; Ласунский О.Г. «Одиссея» русского писателя. «Библиография» (М.), 1994, № 2; Алтабаева Е.Б., Коваленко В.В. На рубеже эпох: Севастополь в 1905—1917 гг. Севастополь, 2002; Кузнецова С. Міжнародна конференція у селі: 3 дні на острові дитинства К. Паустовського. «Одеські вісті», 2002, 26 вересня; Сюндюков І. «Вода грозових дощів»: Українські обрії «Країни Паустовського». В кн.: Україна Incognita. К., 2002; Кузнецова С. Революція очима Паустовського. «Одеські вісті», 2007, 15 листопада; Степанов М. Наш Паустовський. «Прес-центр», 2007, 30 травня; Сушинський Б. Одеські дати Паустовського. «Одеські вісті», 2007, 11 жовтня; Кузнецова С. Невідомий Паустовський. Там само, 2008, 15 липня; Козак С. Старокримські адреси Костянтина Паустовського. «ЛУ», 2008, 4 вересня. Г.П. Герасимова.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ПАУСТОВСЬКИЙ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
