Гроші — одне з найдавніших явищ у житті суспіль-ства — відіграють важливу роль у його економічному і соціальному розвитку. Вони завжди привертали до се-бе пильну увагу науковців. Уже в працях Платона й Аристотеля є цікаві висловлювання про гроші. Часто згадується про них і в літописах періоду Київської Ру-сі. Проте систематичні дослідження грошей і форму-вання їх наукових теорій почалися з розвитком капіта-лізму. Вивчення грошей значною мірою визначило формування економічної теорії як науки. Класична політекономія Заходу, по суті, виросла з до-слідження фундаментальних проблем грошей, що були поставлені у працях А. Сміта і Д. Рікардо. Наукові розро-бки цих учених стали також джерелом теорії грошей К. Маркса, яка займає важливе місце в марксистській економічній науці. Багато уваги проблемам грошей приділялося у працях відомих економістів ХІХ—ХХ ст. — Дж. С. Міля, У. Джевонса, Л. Вальраса, М. Туган-Барановського, А. Маршалла, Дж. Кейнса, П. Самуельсона, М. Фрідмана та ін. Незважаючи на багатовікові дослідження і велику кількість теоретичних концепцій грошей, людство сьогодні не має одно-значної й остаточної відповіді на питання, що ж таке гроші. Уяв-лення, які не викликали сумнівів в одних суспільних умовах, зі зміною останніх вступали в суперечність з реальною дійсністю і відкидалися. Очевидно, все це можна пояснити тим, що сутність грошей змінюється адекватно змінам характеру суспільних від-носин, в яких вони функціонують. Тому для пізнання природи грошей необхідно з’ясувати питання про їх походження, про причини, що зумовлюють виникнення та існування грошей в економічному житті суспільства. Поява грошей як результат еволюційного розвитку товарного обміну. Щоб дати науково достовірне тлумачення сутності грошей, потрібно насамперед дослідити їх походження. На жаль, світова еко-номічна думка не дала однозначного пояснення цього процесу. Починаючи з Аристотеля і до XVIII ст. у теорії грошей досить поширеною була думка, що гроші виникли внаслідок угоди між людьми або запроваджені законодавчими актами держави задля полегшення обміну товарів. Таке трактування походження гро-шей дістало назву раціоналістичної концепції. Проте науковий аналіз походження та природи грошей, зроб-лений класиками політичної економії А. Смітом, Д. Рікардо, К. Марксом, довів безпідставність раціоналістичної концепції. Адже гроші в їх найпростіших проявах виникли на ранніх ступе-нях розвитку суспільства, коли ні фактор взаємної домовленості, ні державна влада просто не могли відігравати істотної ролі у формуванні економічних відносин, тим більше конституювати таку складну їх форму, як гроші. Засновники класичної політичної економії дійшли висновку, що виникнення грошей зумовлене труднощами безпосереднього обміну продуктами праці . На найнижчих щаблях економічного розвитку, коли виробники тільки почали одержувати надлишки продуктів своєї праці і хотіли їх обміняти, зробити це було до-сить складно: бажання двох суб’єктів ринку щодо обміну спожи-вними вартостями не збігалися. Наприклад, власник шкур овець хотів виміняти на них зерно, але власнику зерна потрібна була сокира. Добре, якщо власник останньої мав потребу в шкурах овець, тоді обмін міг відбутися. Інакше всі троє нічого не могли придбати і поверталися з ринку зі своїми товарами. Поступово учасники обміну впевнювалися в тому, що серед продуктів, котрі обмінюються на ринку, є такий, попит на який найбі-льший, тобто він має найвищу споживну вартість. Цей продукт зав-жди можна легко обміняти на необхідне в даний момент благо. Припустимо, що таким продуктом у даній місцевості є сіль. Якщо вона виявиться в місці обміну, то власник овечих шкур відразу об-міняє їх на сіль, за яку потім виміняє необхідне йому зерно прямо чи опосередковано: спочатку — сокиру, а за неї — зерно. У цьому випадку сіль для власника шкур є не просто спожив-ною вартістю, а засобом обміну, тобто виконує найпростішу фун-кцію грошей. З розвитком і ускладненням обміну такі продукти стають дедалі бажанішими для учасників обміну. Їх починають приймати всі в обмін на звичайні продукти, а відтак вони поступо-во набувають нової споживної вартості — властивості бути зага-льним товарним еквівалентом. В окремих місцевостях, де з глибо-кої давнини відбувався обмін, поступово виділялися свої товари на роль загального еквівалента. У такій ролі в різних народів висту-пали худоба, хутра, сіль, зерно, черепашки, метали та ін. Стихійне закріплення за одним із товарів ролі загального екві-валента означало, власне, появу грошей в їх найпростішому ви-гляді. Вони вже могли виконувати висхідні, базові грошові фун-кції — засобу вимірювання вартості та засобу обігу. Ці функції були першими в історії розвитку грошей. Їх одночасне виконання перетворило звичайний товар в якісно інше явище — гроші. Про-те на цій примітивній формі розвиток грошей не зупинився. У міру розвитку товарного виробництва, зростання продукти-вності суспільної праці, ускладнення та розширення територіаль-них меж обміну ринок неухильно посилював вимоги до грошового товару. Зокрема посилювалися вимоги щодо портативності, здат-ності легко ділитися і відновлювати потрібну форму, тривалого зберігання фізичних якостей, високої питомої вартості та здатності тривалий час утримувати її на незмінному рівні та ін. Формування перелічених вимог привело спочатку до заміни в ролі загального еквівалента звичайних товарів першої необхідності (худоба, сіль, зерно) товарами-прикрасами (перли, черепашки, хутра тощо), а потім цих останніх — кусочками металів, спочатку звичайних (за-лізо, мідь), а потім — благородних (срібло, золото). Потреби ринку в забезпеченні ефективного обміну та його вимоги до грошей поступово набули настільки важливого зна-чення, що відбулося розмежування природної споживної вартості грошового товару — його здатності задовольняти певну потребу людини і його специфічної споживної вартості як грошей — здатності задовольняти потреби ринку в засобах обігу, зберігання ва-ртості тощо. У цій ролі грошовий товар набув здатності задово-льняти будь-яку потребу людини, знеособлену абстрактну людську потребу як таку. Причому в міру актуалізації другої споживної вартості грошового товару послаблювався зв’язок останнього з першочерговими життєвими потребами. Врешті-решт роль гро-шей взагалі перейшла до нематеріального носія, що зовсім не має ніяких споживних якостей. Це сталося в середині ХХ ст. через демонетизацію золота. Як видно з викладеного, виникнення та розвиток грошей — тривалий еволюційний процес, зумовлений стихійним розвитком товарного виробництва та обміну. Таке трактування походження грошей дістало назву еволюційної концепції. Воно є більш на- уково достовірним і створює сприятливу базу для вияснення сут-ності грошей. З нього випливає ряд важливих висновків: • по-перше, гроші за походженням — це товар, але не просто товар, а носій певних суспільних відносин, формування яких зу-мовило виділення з широкого ряду звичайних товарів одного — грошового; • по-друге, як результат тривалого еволюційного розвитку то-варного виробництва і ринку гроші самі не можуть бути застиг-лим, раз і назавжди даним явищем, а повинні постійно розвива-тися як по суті, так і за формами існування; • по-третє, гроші не можуть бути скасовані чи змінені уго-дою людей або рішенням держави доти, доки існують адекватні грошам суспільні відносини, так само як і не можуть бути «вве-дені» там, де таких відносин не існує. Роль держави у творенні грошей. Визнання еволюційної концепції походження грошей не знімає зовсім питання про роль раціонального чинника в творенні грошей, насамперед держави. Завдяки своїй суспільній природі і надзвичайно важливій еконо-мічній та соціальній ролі гроші і держава існують у тісному взає-мозв’язку і взаємовпливі. Тому немає підстав взагалі заперечува-ти роль держави в еволюції грошей. Але ця роль не конституююча, а трансформуюча. Іншими словами, не держава створює гроші як економічне явище, хоча вона може визначати та зміню-вати зовнішні атрибути грошей, впливати на форму та якісні вла-стивості грошей з метою кращого пристосування їх до ефектив-ного виконання суспільної ролі. Наприклад, держава надала металевим грошам форму моне-ти, завдяки державі стала можливою заміна золотих грошей неповноцінними кредитними грошима, держава визначає но-мінал, форму, порядок емісії грошових знаків тощо. Але всі ці дії держави щодо грошей не зачіпають їх сутності, не визна-чають і не заперечують її, тобто мають чітко визначені межі. Якщо ж держава у своїх трансформуючих діях виходить за ці межі, наприклад емітує такі гроші, які втрачають довіру до се-бе з боку суспільства, а отже — перестають бути грошима по суті, то сама економічна дійсність починає «шукати» чи ство-рювати більш надійні гроші, зокрема вдається до послуг інозе-мної валюти чи кредитних зобов’язань (векселів) надійних ко-мерційних структур. За таких умов держава змушена буде обмежити свій вплив на гроші вказаними межами, замінити «неякісні» гроші якісними, провівши грошову реформу, і нада-лі рахуватиметься з об’єктивною природою грошей у своїх трансформуючих діях. Характерно, що роль держави у формуванні грошей посту-пово посилювалася в міру розвитку самих грошей, підвищення їх ролі і посилення вимог до них з боку ринку. На перших по-рах, коли сам ринок стихійно висував на роль грошей один з найбільш ходових товарів, зовнішнє втручання в цей процес було мінімальним. Із закріпленням ролі грошей за дорогоцінними металами втручання держави у створення грошей помітно посилилось. Во-на взяла на себе зобов’язання надавати грошам точно визначену форму (монета), запровадила контроль за виробництвом грошей (карбування монет, фіксація проби металу, контроль вмісту доро-гоцінного металу в монетах), організувала боротьбу із фальшу-ванням монет тощо. Ще більшою стала роль держави у функціонуванні грошей пі-сля демонетизації золота. Вона визначає не тільки форму грошей, а й їх вартість, регулюючи насамперед масу грошей в обороті. Завдяки зусиллям держави, передусім її центрального банку, зви-чайні клаптики паперу чи прості записи в бухгалтерських книгах банків набули здатності виконувати функції і роль грошей. Проте це не означає, що держава стала творцем неповноцін-них грошей, що її роль у цьому процесі визначальна, а самі су-часні гроші — виключно продукт, створений державою. Гроші і сьогодні є продуктом ринку. По-перше, якраз ринок спричиняє об’єктивну потребу в грошах, з чим держава не може не рахува-тися. По-друге, ринок висуває жорсткі вимоги до носія грошових функцій, і держава повинна створити такого носія, який здатний найповніше задовольняти ці вимоги. По-третє, кількість грошей в обороті визначається певними об’єктивними закономірностями, які держава мусить враховувати у своїх регулятивних діях щодо грошей. Тому і сьогодні гроші не декретуються державою, а по-роджуються самою ринковою економікою.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ПОХОДЖЕННЯ ГРОШЕЙ. РОЛЬ ДЕРЖАВИ У ТВОРЕННІ ГРОШЕЙ» з дисципліни «Гроші та кредит»
