ОСОБЛИВОСТІ СТАНОВЛЕННЯ І РОЗВИТКУ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ В УКРАЇНІ
Створення національної дворівневої банківської системи не-залежної України почалося після прийняття у березні 1991 р. За-кону України «Про банки і банківську діяльність». Цим законом визначено, що перший рівень банківської систе-ми представляє Національний банк (НБУ), а другий — комерцій-ні банки різних форм власності. За НБУ закріплено статус цент-рального банку держави, що поряд з іншими функціями передбачає реєстрацію і ліцензування діяльності комерційних банків. З часу оголошення незалежності України реєстрація новост-ворених комерційних банків почала здійснюватися Національним банком держави, хоча певна кількість таких банків в Україні на-родилася за рішенням колишнього Державного банку СРСР. За перший рік незалежності (1992) в Україні було зареєстрова-но 60 комерційних банків і на кінець цього року їх загальна кіль-кість становила 133 одиниці. Найбільша кількість комерційних ба-нків була зареєстрована у 1993 р. (84), а з 1995 р. кількість щорічно зареєстрованих банків зменшилась у середньому до шести. На початок 2002 р. кількість банків за реєстром становила 188, хоча ліцензію на здійснення банківських операцій мають трохи більше за 80% зареєстрованих банків. Переважна кількість комерційних банків — це акціонерні то-вариства (85,2%), з яких 72% — відкриті і 28% — закриті. Това-риства з обмеженою відповідальністю становлять лише 14% від загальної кількості зареєстрованих банків. З 1994 р. в Україні почали з’являтися комерційні банки з учас-тю іноземного капіталу. Їх кількість до початку 2002 р. досягла 28, у тому числі зі 100-процентним іноземним капіталом — 6. За розміром активів українські комерційні банки поділяються на найбільші (активи понад 1 млрд грн), великі (активи понад 100 млн грн), середні (активи понад 10 млн грн), малі (активи ме-нші за 10 млн грн). Станом на початок 2002 р. найбільших банків налічувалось 7, або 4,3% від загальної кількості діючих банків, великих — 38 (23,2%), середніх — 108 (65,8%) і малих — 11 (6,7%). Тобто переважна більшість комерційних банків в Україні — це середні банки. Балансовий капітал усіх комерційних банків на 1 січня 2002 р. дорівнював 29,2% сумарних банківських зобов’язань. Переважна частина балансового капіталу сформована за рахунок статутного капіталу (52%), резервний фонд покриває 4,3%, прибуток мину-лих років — 4,3%, прибуток поточного року — 8,4% та інший капітал — 13,0%. Хоча статутний капітал українських комерцій-них банків весь час збільшується і покриває більше половини за-гального балансового капіталу, існують ще значні невикористані можливості щодо його збільшення, а також велика потреба в цьому. Цей висновок підтверджується наявністю в системі коме-рційних банків значних сум нерозподіленого прибутку (близько 2 млрд грн) і невеликою питомою вагою статутного капіталу в загальних зобов’язаннях і капіталі (11,8%). Хоча переважна бі-льшість комерційних банків в Україні — це середні банки (66%), на них припадає лише 28,5% банківського капіталу, тоді як на найбільші і великі банки, яких 27% від кількості діючих, — 71%. На сім найбільших банків (4,3%) припадає 35,8% капіталу всіх комерційних банків. Це свідчить про високу концентрацію бан-ківського капіталу. Чималої шкоди процесу накопичення банківського капіталу завдає девальвація гривні, яка призводить до її знецінення в до-ларовому обчисленні. Якщо у 1998 р. вартість статутного капіта-лу українських банків становила більше як 1 млрд дол. США, то на початок 2002 р. вона знизилась до 820 млн дол. Зараз усі укра-їнські комерційні банки мають статутний капітал на рівні, ниж-чому, ніж один середньостатистичний банк Західної Європи. Система комерційних банків України виконує значну роботу щодо залучення вільних грошових коштів та їх спрямування на розвиток національної економіки. Обсяг пасивних операцій бан-ків із року в рік зростає, але цей показник є далеко недостатній. Він становить лише 5% від ВВП, тоді як у країнах із перехідною економікою Центральної та Східної Європи — в середньому 40%, у країнах ОЕСР — понад 80%. В Україні існують потенцій-ні можливості для значного збільшення банківських депозитів. За орієнтовними розрахунками українським юридичним і фізичним особам належить грошей майже на суму 200 млрд грн, які пере-бувають поза вітчизняними банками (готівка на руках у гривні й у валюті, кошти за кордоном тощо), що в десять разів більше, ніж поточні зобов’язання усіх комерційних банків України. У структурі зобов’язань комерційних банків 64% займають депозитні зобов’язання. Середньорічний приріст цих зобов’язань за останні п’ять років становив 106%. Домінуючим видом зо-бов’язань є депозит до запитання (62,4%). Банки залучають вільні кошти як у національній, так і в іноземній валюті. Спостерігаєть-ся випереджаюче зростання депозитів в інвалюті, а строкові депо-зити в інвалюті перевищують цей показник у національній валюті. Ця тенденція свідчить про падіння довіри до національних грошей у зв’язку з їх періодичною девальвацією, про поступове переби-рання доларом США на себе функції накопичення вартості всере-дині України. У загальних депозитних зобов’язаннях комерційних банків 65% становлять депозити юридичних осіб і 35% — фізичних. Швидкими темпами почали зростати депозити фізичних осіб піс-ля введення гривні. Уже на кінець 1996 р. депозити населення збільшилися вдвічі, тоді як у попередні роки вони розвивалися повільно. Якщо з 1991 до 1996 р. вклади населення становили 10—14% банківських депозитів, то на початок 2002 р. їх питома вага зросла до 38%. У вкладах населення переважають строкові депозити, їх майже втричі більше, ніж депозитів до запитання. Це певною мірою свідчить про недостатній розвиток розрахункових послуг банків населенню. Слід підкреслити, що основна сума депозитів населення роз-міщена не в Ощадбанку, а в інших банках, хоча на Ощадбанк припадає 21,6% усіх вкладів фізичних осіб. У сімки найбільших банків розміщена переважна частка депозитів населення (68%), з них на Ощадбанк припадає 31,7%, що свідчить про втрату Ощад-банком монополії на вкладні операції населення. Значне зміцнення ресурсної бази, яке відбулося за майже де-сятирічний період, дало можливість комерційним банкам суттєво розвинути свої активні операції. У структурі активів комерційних банків провідна роль належить кредитним операціям. Станом на 1 січня 2000 р. кредитний портфель досяг майже 11 млрд грн, або 42,6% сумарних активів комерційних банків. Тільки за п’ять останніх років (1995—1999) кредити, надані комерційними бан-ками суб’єктам господарювання України, збільшилися майже у три рази. Основна маса кредитів надається підприємствам про-мисловості і торгівлі (відповідно 39,14% і 31,6%). Банки креди-тують переважно поточну діяльність підприємств. Короткостро-кові кредити на початок 2002 р. становили 79,4%, а довгострокові — 20,6%. Однак слід відзначити позитивні зрушення в структурі банківських кредитів, які полягають у збільшенні в останні три ро-ки майже в три рази питомої ваги кредитів на інвестиційну діяль-ність господарників у загальному обсязі банківських кредитів. Основними суб’єктами кредитування поступово стали госпо-дарства колективної форми власності, заборгованість за кредита-ми яких на початок 2002 р. становила 74% від загального обсягу кредитних вкладів комерційних банків. Потім ідуть господарства приватної форми власності (12,3%) і державні підприємства (11,4%). На кредитування міжнародних організацій та юридич-них осіб інших держав припадає 2,3%. Зауважимо, що з 1999 р. приріст кредитів в іноземній валюті почав переважати збільшення обсягу кредитів у національній ва-люті, і вже в січні 2002 р. кредити в іноземній валюті становили 45,0%. Ця тенденція не тільки свідчить про все ще слабкі позиції гривні на внутрішньому ринку, а й провокує зміцнення позиції долара в Україні в майбутньому. Відбувається поступовий розвиток банківського кредитування населення, проте воно ще займає незначне місце в кредитних опе-раціях комерційних банків. Хоча за п’ять останніх років кредити фізичним особам зросли більше ніж у 8 разів, їх питома вага ще мала (близько 7%). При кредитуванні населення, як і юридичних осіб, банки віддають перевагу кредитам на поточні потреби (73,6%), а кредитування інвестиційної діяльності не є для них пріоритетним і становить лише 23,6% усіх кредитних вкладень банків. Як позитивне явище слід відзначити помітні зміни в асортиме-нті кредитних послуг банків. У кредитному портфелі комерційних банків з’явилися такі кредити ринкового типу, як овердрафт, за операціями РЕПО, за врахованими векселями, за факторинговими операціями, за експортно-імпортними операціями. Причому овер-драфт застосовується і до фізичних осіб. Заборгованість по ньому з боку фізичних осіб становила 2,7% від загальної суми кредитів цієї категорії позичальників. Якість кредитного портфеля комерційних банків не можна вважати достатньою. Прострочені позички на початок 2000 р. до-сягали 15% від загальної суми кредитної заборгованості, пролон-говані — 7%, сумнівні — 3%. Якщо взяти до уваги, що у колиш-ньому Держбанку СРСР наявність прострочених кредитів на рівні 4—5% від загальних позичок вважалася негативним явищем у ба-нківській кредитній діяльності, то можна зробити відповідну оцін-ку кредитному портфелю українських банків. З урахуванням усіх видів проблемних кредитів (прострочені, пролонговані і сумнівні) кожна четверта гривня, передана в позику комерційними банками, може не повернутись кредитору. Така ситуація з кредитуванням пов’язана з наявністю великих ризиків щодо повернення кредитів та інфляційних очікувань, відсутністю належного організаційно-правового механізму захисту інтересів банків-кредиторів. Важливим видом активних операцій комерційних банків є ін-вестиційні операції. Портфель цінних паперів банків складається із КОВДП (конверсійні облігації внутрішньої державної позики), цінних паперів акціонерних товариств, куплених для одержання доходів і вкладення капіталу у власність інших акціонерних то-вариств з метою отримання доходів у формі дивідендів. У загальних активах банків портфель цінних паперів становить лише 7,3%, причому обсяг його має тенденцію до скорочення, особливо після фінансової кризи восени 1998 р. Активність банківських ін-вестиційних операцій залежить від розвинутості вторинного фондового ринку. Тому з прискоренням процесу приватизації слід очікувати пожвавлення банківської діяльності на ринку цінних паперів. Що ж стосується вкладення капіталу у власність інших акціонерних товариств (в основному підприємств виробничої сфери), то вони становлять лише 5% від портфеля цінних паперів комерційних банків і приносять їм дуже незначні доходи, тому мають лише досвідний характер. Успіх банківського бізнесу визначається його фінансовими результатами, які залежать від співвідношення доходів і витрат. За майже десятирічний період прибутки комерційних банків були різнорівневими. У період «дешевих грошей» вони були помірни-ми, в період гіперінфляції — надмірними, в останні 2 роки — ви-явили тенденцію до зменшення, а для деяких банків комерційна діяльність стала збитковою. Фінансові результати діяльності комерційних банків можна оцінити різними показниками, але найбільш зручним і об’єктивним, на нашу думку, є показник, що характеризує відношення чистого прибутку банку до акціонерного капіталу (ROE). Хоча в період 1994—1997 рр. абсолютний розмір чистого прибутку зріс на 176%, показник ROE знизився майже у 9 разів. У 1998 р. від-булося різке падіння чистого прибутку (у 2,48 раза), а ROE зни-зився у 2,76 раза. У 1999 р. ROE склався на рівні 0,21, тоді як у 1995 р. він становив 2,1. Рекордним цей показник був у 1994 р. (7,26), коли в Україні ще мала місце гіперінфляція. Причиною та-кої ситуації є неадекватна зміна чистого прибутку і сплаченого статутного фонду. Якщо чистий прибуток з 1995 р. (останнього року високої інфляції) майже не зростав, то статутний капітал весь час збільшувався. У 2000 р. система комерційних банків замість прибутків отримала збитки внаслідок погіршення якості кредитного порт-феля і відносного скорочення обсягів кредитних акцій. Розши-рення кредитної діяльності комерційних банків, яке відбулося у 2001 р., дало змогу подолати збитковість і мати прибуток (за 9 місяців 2001 р. 242 млн грн). Гострими проблемами розвитку комерційних банків України є недостатність у багатьох із них капіталу і неякісна структура ак-тивів. Це призводить до того, що майже третина всіх банків є проблемними, з яких кожний третій переведений НБУ на режим фінансового оздоровлення. Половина з проблемних банків пере-буває у стадії ліквідації. За вісім років (1992—1999) було ліквідо-вано 69 банків, а більше всього (16) — у 1998 р., коли в Україні відбулася фінансова криза. Унаслідок її знизились миттєва та за-гальна ліквідність і платоспроможність значної кількості банків, значно погіршився фінансовий стан найбільших банків, активи яких становлять більше половини активів усіх комерційних бан-ків України. Для оздоровлення банківської системи необхідно вжити рішу-чих заходів, особливо стосовно проблемних банків. Їх необхідно якомога швидше реорганізувати шляхом об’єднання, ліквідації. Серед проблемних переважна кількість малих банків. Їх активи не-великі і становлять лише 3,7% від загальної суми активів банківсь-кої системи, але негативні наслідки функціонування — значні, оскільки мультиплікуються відповідно щільності економічних зв’язків з іншими суб’єктами господарювання.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ОСОБЛИВОСТІ СТАНОВЛЕННЯ І РОЗВИТКУ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ В УКРАЇНІ» з дисципліни «Гроші та кредит»
