ПАТРІАРХАТ (від грец. рбфxс — батько — та бсчЮ — початок, влада) — 1) християн. церква на чолі з патріархом; 2) термін, що використовується в істор. та суспільно-політ. літературі для позначення домінуючого становища чоловіка в сусп-ві та сім’ї. Термін «патріархат» широко використовується також у побутовій мові, що певною мірою девальвує його наук. значення. У новітніх гендерних студіях П. — закономірний стан сусп. трансформацій, загальноісторичних чи регіональних, за яких виникають потреба та можливість умовно надмірного використання маскулінізованих відносин у сусп-ві. До серед. 19 ст. переважала фундована ще давньогрец. мислителями (Платон, Арістотель) патріархальна теорія, за якою П. був історично початковим сімейним та сусп. порядком. Безпосередні спостереження тогочасних сусп. відносин авторами теорії дали можливість констатувати, що майнові та владні права патріарха в сім’ї трансформуються в держ. владу. Патріархальна теорія певним чином відновилася за розвитку капіталізму (Р.Філмер, М.Михайловський). У 2-й пол. 19 ст. в результаті досліджень І.-Я.Бахофена, Л.-Г.Моргана, Ф.Енгельса утвердилося розуміння П. як завершальної стадії розвитку первісного суспільства, що змінює матріархат. За теорією матріархату—патріархату, що була розвинена найкраще в марксистській школі, П. виникає під час розкладу первісного сусп-ва. У цей час у результаті значного зростання
tp ht ://
96 ПАТРІАРХАТ
продуктивності праці з’являється можливість отримання додаткового продукту, збільшується майнова власність окремих сімей. В умовах появи приватної власності та посилення значення чол. праці виникає потреба в передачі майна в спадок з урахуванням спорідненості за чол. лінією (патрилінійність). Це приводить до монополізації чоловіками влади над домочадцями, патронімії, гендерної нерівності жінок — викрадення, купівля, полігінія (багатоженство), насильство, принижений стан («батьківське право» за І.-Я.Бахофеном). Ф.Енгельс у роботі «Походження сім’ї, приватної власності та держави» підкреслював, що «розподіл праці в сім’ї обумовив розподіл власності між чоловіком і жінкою», а також принизливе становище останньої з переходом до одношлюбності та «першої… в історії протилежності класів…» Термін «патріархат» використовується в деяких схемах періодизації первісної історії, а також для позначення відносин гендерної нерівності жінок у класових сусп-вах аж до сучасності. Як істор. етап П. передує ранньокласовим відносинам. Тому можливе використання термінів «патріархальний» у значенні «передкласовий», а також «патріархальне рабство» для позначення екон. експлуатації на рівні великих чи малих патріархальних сімей. Теорії матріархату—патріархату в марксистському екон. трактуванні суперечать факти впровадження маскулінізованих (патріархальних) відносин не тільки в пізньопервісний час. Потреба патріархальних відносин також не пов’язана прямо з отриманням додаткового продукту та накопиченням його в сім’ях у результаті зростання продуктивності праці. Маскулінізація відносин продукується в будь-якому сусп-ві, що економічно потребує посиленої ролі чоловіка у відтворенні соціального життя. Потрібно враховувати, що причиною переходу до відтворювального госп-ва було не відкриття к-ри землеробства та скотарства, бо ж досвід людини давав можливість до них звернутися задовго до революції відтворювального госпо-
дарювання, але людина не мала в цьому потреби. Численні дослідження економіки первісного сусп-ва (палеоекон. моделювання, експериментальні дослідження продуктивності первісних знарядь праці Дж.Харлана та ін., геоботанічні експедиції М.Вавилова, М.Жуковського) показали, що привласнююче господарювання було самодостатнім і відносно ефективним, менш затратним, ніж відтворювальне. Найперше причиною переходу до землеробства та скотарства була мезолітична криза, коли продукції привласнюючого господарювання не вистачало. У результаті збільшення затрат праці для отримання простого продукту для життєдіяльності з початком переходу до відтворювального госп-ва виникла екон. потреба в маскулінізації сусп-ва, що привело в різних зонах ойкумени і в різний час до зниження тривалості життя жінок, посиленого продукування чол. потомства. Усі доступні палеодемографічні (див. Палеодемографія) матеріали (Сх. Середземномор’я, Пн. Африка, Пд.-Сх. Європа, Японія, Пн. Америка, Середня Азія, Кавказ, Пн. Причорномор’я, Північ Росії, Південь Сибіру та ін.) свідчать не про зростання, як вважалося, а про падіння в цілому середньої тривалості життя населення в часи неоліту — бронзового віку, коли виникла потреба в переході до відтворювального господарювання. Перехід до П. може бути істор. маркером не приросту додатково виробленого продукту, а кризи статево-вікової організації відтворення сусп. життя, мезолітичної екон. кризи. Нова демоекон. система, що виникла, могла обходитися без певної частини чол. населення у вир-ві безпосереднього життя і не могла існувати без «надлишку» чол. населення при вир-ві засобів до існування. Звідси стимуляція ранньої й максимальної жін. репродуктивної діяльності, рання смертність жінок, кращий догляд за хлопчиками, звичаї «зневажання» щодо жін. потомства, а також викрадення чужих жінок, а надалі — сусп. поцінування жінки. Виникнення торгово-грошових відносин, що стали концентрованим вартісним вира-
зом результатів вир-ва, врегулювало проблему екон. вигоди відтворення жін. потомства, бо тепер за його вир-во в сім’ї можна було отримати гроші, як за кожен продукт, який мав попит і мінову вартість. Статеві диспропорції в бік маскулінізації населення були відносно врегульовані спочатку в сусп-вах землеробських чи сусп-вах комплексного господарювання. Найдовше вони зберігалися в скотарських общинах чи сусп-вах, що мали додаткові труднощі при переході до продуктивного відтворювального господарювання. Економічна, соціальна потреба в маскулінізації населення могла сягати вдвічі більшого перевищення чол. частини населення. Вона призводила до статевовікової експлуатації, патріархального рабства, що, окрім жінок, стосувалося найперше чол. частини населення. У сусп-вах із нестабільною економікою періоду раннього відтворювального господарювання саме перекіс у бік маскулінізації створював умови для подальшого розвитку. Поруч із тим, при такій системі, коли визначальну роль у демоекономіці відігравало перевищення кількості чоловіків у соціумі, значна їх частина не мала права на шлюб, мала особливий, принижений статус у сім’ї та сусп-ві, була експлуатованою, виробляючи додатковий продукт задовго до класової експлуатації. У слов’янському, єврейському, турецькому, ескімоському (та багатьох ін. народів) фольклорі такі відносини відображені в притчі про молодшого сина, якого брати позбавляють права на майно, дружину, сім’ю та ін. Отже, звичаї (потреби) викрадення жінок не пов’язані прямо з виникненням одношлюбності та парного шлюбу, як вважав Ф.Енгельс. Ця схема не має доцільного екон. підґрунтя, є спрощеною. У наш час дію фактора маскулінізації як соціальної експлуатації також знаходимо за умов виникнення труднощів у відтворенні соціального життя. Такими рудиментами є обов’язкова військ. повинність та значне падіння середньої тривалості життя чоловіків.
st hi
or
o y.
rg a .u
/
tp ht :// ної, мед. та моральної підтримки учасників збройних формувань і категорій громадян, постраждалих під час воєнних дій. Особливістю патріотичних рухів в СРСР був контроль над ними з боку д-ви. Завдання допризовної підготовки молоді виконувало воєнізоване добровільне т-во Тсоавіахім. Формально залишаючись громад. орг-цією, на початок 1940-х рр. Тсоавіахім перетворився на своєрідний підрозділ наркомату оборони СРСР. Кількість його членів (червень 1941) становила 13 млн осіб, допризовний вишкіл в ньому пройшли майже 80 % військовослужбовців сухопутних військ та флоту і до 100 % — авіації. 1945 в Україні т-во об’єднувало 2077 тис. членів. Для збору коштів у населення на потреби Червоної армії було створено Фонд оборони, спец. рахунки якого були в усіх відділеннях Держ. банку СРСР. За часів Великої вітчизн. війни Рад. Союзу 1941—45 через цей фонд було зібрано 118 млрд карбованців (для порівняння — прямі військ. витрати з держ. бюджету СРСР за роки війни становили, за опубл. даними, 551 млрд крб.). Значного поширення набув збір коштів на придбання військ. техніки, ініційований укр. колгоспником Ф.Головатим, котрий у грудні 1942 і травні 1944 вніс по 100 тис. крб. на буд-во 2-х бойових літаків-винищувачів. Прискореною підготовкою санітарних інструкторів та медсестер, збиранням крові для військ. шпиталів займалося т-во Червоного Хреста УРСР. За час війни 13 укр. сестер милосердя, учасниць бойових дій, відзначені медаллю Ліги Міжнар. Червоного Хреста ім. Ф.Найтінгейл. Після звільнення від нацистів донорським рухом в Україні було охоплено 325 тис. осіб. Широкого поширення набула допомога у вигляді патронату — «шефства» вироб. колективів, військ. частин, колгоспів над військ. шпиталями та сиротинцями. У діючу армію організовано надсилалися посилки із продуктами харчування, речами та подарунками.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ПАТРІАРХАТ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
