Кредити комерційних банків можна класифікувати за різними ознаками та критеріями. Найбільш зручною є така класифікація бан-ківських кредитів: 1) за основними категоріями позичальників; 2) за цільовим спрямуванням; 3) за строками користування; 4) залежно від забезпечення; 5) за методами надання; 6) залежно від кількості кредиторів; 7) залежно від порядку погашення; 8) за характером і способом сплати процентів; 9) за ступенем ризику. Виходячи з основних категорій позичальників розрізняють кредити: • галузям народного господарства; • населенню; • державним органам влади. Залежно від цільового спрямування кредити поділяються на: • виробничий (поповнення обігових коштів та основних за-собів); • споживчий (споживчі цілі населення). За строками користування кредити є: • строкові, тобто надані на визначений у договорі строк, які, в свою чергу, можуть бути: а) короткостроковими (до 1 року); б) середньостроковими (1—3 роки); в) довгостроковими (понад 3 роки); • до запитання (онкольні) — видаються на невизначений строк. Позичальник повинен погасити такий кредит за першою вимогою банку. Якщо банк не вимагає погашення, то кредит повертається на розсуд позичальника; • прострочені — по яких строк погашення, встановлений кредитним договором, минув; • відстрочені (пролонговані) — щодо яких за клопотанням пози-чальника банком прийняте рішення про перенесення строків пога-шення кредиту на більш пізню дату. У залежності від забезпечення кредити є: • забезпечені (ломбардні)— надаються під забезпечення; • незабезпечені (бланкові) — надаються без забезпечення. Незабезпечені (бланкові) кредити, що називаються у банківській практиці довірчими, надаються лише під зобов’язання позичальника погасити позичку. Вони пов’язані з великим ризиком для банку, то-му потребують ретельнішого вивчення кредитоспроможності пози-чальника і надаються під більш високий процент. У країнах з розвиненою ринковою економікою поширенішими є такі форми забезпечення кредитів: • гарантія, або порука третьої сторони; • переуступка контрактів, дебіторської заборгованості; • застава товарних запасів; • застава дорожніх документів, нерухомого майна, цінних папе-рів, дорогоцінних металів, страхування. Гарантія, або порука — це зобов’язання третьої особи погасити борг позичальника у випадку його неплатоспроможності; оформля-ється як самостійний обов’язок гаранта чи поручителя. Переуступка контрактів практикується при кредитуванні буді-вельних компаній, що здійснюють регулярні поставки товарів або послуг за контрактом. Боржник переуступає контракт кредитуючо-му банку, внаслідок чого надходження коштів від замовника зараховуються в погашення кредиту. Переуступка дебіторської заборгованості полягає в передачі банку рахунку, що вимагає оплати за поставлені позичальником то-вари. Забезпечення товарними запасами означає, що предметом заста-ви можуть бути: сировина; комплектуючі вироби; готова продукція тощо. Забезпечення дорожніми документами використовується при кредитуванні експортно-імпортних операцій. Заставою тут висту-пають документи, що підтверджують відвантаження товарів. Такі документи називаються коносамент і накладні. Іпотекою визнається застава землі, нерухомого майна, при якому предмет застави залишається у заставодавця чи третьої особи. Предметом іпотеки може бути майно, пов’язане із землею, — будівлі, споруди, квартири, земельні ділянки громадян, багаторічні наса-дження тощо. Заставою по кредиту можуть бути такі види рухомого майна: об-ладнання, машини, механізми, інвентар, транспортні засоби, товари довгострокового вжитку. Застава векселя чи іншого цінного папера здійснюється шляхом індосаменту і вручення заставодержателю індосованого цінного па-пера. Умовою використання цінних паперів як форми застави має бути їх висока ліквідність. За методами надання кредити поділяються на ті, що надаються: • у разовому порядку, коли рішення про надання приймається окремо по кожному кредиту; • відповідно до відкритої кредитної лінії, тобто кредити нада-ються у межах завчасно визначеного ліміту кредитування без погодження кожний раз із банком умов кредитного договору; • гарантовані — банк бере на себе зобов’язання у разі потреби надати кредит клієнту визначеного розміру протягом відповідного періоду. Гарантовані кредити, в свою чергу, можуть бути двох видів: а) з обумовленою датою видачі кредиту; б) з наданням кредиту в міру виникнення потреби в ньому. Залежно від кількості кредиторів розрізняють кредити: • надані одним банком; • консорціальні, тобто такі, що надаються консорціумом банків, в якому один з банків бере на себе роль менеджера, збирає з банків-учасників потрібну кредитоодержувачу суму ресурсів, укладає з ним договір і надає кредит. Банк-менеджер займається також розподілом процентів; • паралельні, що передбачають участь в їх наданні кількох бан-ків. Тут кредити одному позичальникові надають різні банки, але на одних, завчасно погоджених, умовах. Зважаючи на порядок погашення, кредити поділяються на ті, що погашаються: поступово (в розстрочку); водночас із закінченням строку кредитного договору; у відповідності з особливими умовами, визначеними кредитними договорами. За характером та способом сплати процентів виокремлюють такі кредити: • з фіксованою процентною ставкою; • з плаваючою процентною ставкою; • зі сплатою процентів у міру використання наданих коштів (зви-чайний кредит); • зі сплатою процентів одночасно з отриманням кредиту (диско-нтний кредит). Кредити з фіксованою процентною ставкою характерні для стабі-льної економіки. З метою зменшення ризику недоотримання прибут-ку або запобігання збитків в умовах інфляції при видачі кредитів на значні строки банки використовують плаваючу процентну ставку. В цьому випадку у відповідності з кредитним договором процентні ста-вки періодично переглядаються і звичайно прив’язуються до рівня облікової ставки центрального банку та фактичного темпу інфляції. За ступенем ризику кредити поділяються на стандартні і нестан-дартні. Останні, в свою чергу, бувають: • кредити під контролем; • субстандартні; • сумнівні; • безнадійні.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Класифікація банківських кредитів» з дисципліни «Банківські операції»
