ПАНЧЕНКО Михайло Юрійович (1888—19.10.1938) — політ. і громад. діяч, письменник, літ. критик. Н. в м. Полтава в сім’ї земського службовця. Виключений із 7-го класу 1-ї Полтав. г-зії за участь у народницькому гуртку. Закінчив г-зію в м. Білгород (нині місто в РФ), рік учився на історико-філол. ф-ті Харків. ун-ту. Продовжив навчання в Моск. ун-ті, де вступив до Партії соціалістів-революціонерів. Навесні 1917 — прапорщик гарнізону м. Серпухов (нині місто в РФ), повернувся в Україну і розпочав політ. діяльність у складі Української партії соціалістів-революціонерів, увійшов до її лівого крила — «лівобережців». У червні 1917 обраний до президії Всеукраїнської ради військових депутатів і Української Центральної Ради. Член Комітету Української Центральної Ради. У грудні 1917 обраний до президії Першого Всеукраїнського з’їзду рад у Києві. На поч. 1918 — голова Харків. губернського к-ту УПСР, член Харків. революц. к-ту, голова виконкому Харків. губернської ради сел. депутатів. При розколі УПСР (травень 1918) увійшов до орг. ядра УПСР (боротьбистів), згодом — до ЦК УПСР (боротьбистів). Учасник протигетьман. підпілля. Після повернення більшовиків, на поч. 1919 — губернський комісар освіти Полтавщини, член ВУЦВК, заст. нар. комісара внутр. справ УСРР. У травні—червні 1919 — нар. комісар освіти УСРР. За рішенням ЦК Української комуністичної партії (боротьбистів) замінений на цій посаді О.Шумським. Після поглинення УКП (боротьбистів) більшовиками (1920) залишився позапартійним, мотивуючи це хво-
робою. 1925—29 — зав. сектору підручників Держ. вид-ва УСРР. 1929—33 — зав. музейного сектору Ін-ту Тараса Шевченка Наркомосу УСРР. Один з організаторів та керівників асоціацій драматургів, сценаристів, кінематографістів УСРР. Автор кіносценаріїв, у т. ч. «Тарас Шевченко» (1925), істор. п’єси «Коліївщина» (1927), наук. і популяризаторських праць, в яких намагався засвідчити свою лояльність більшовицькій владі. Гостро критикував О.Довженка, М.Куліша, представників Вільної академії пролетарської літератури і близьких до неї орг-цій за націоналізм. 15 грудня 1933 заарештований Державним політичним управлінням УСРР за належність до вигаданої співробітниками органів рад. держ. безпеки «Української контрреволюційної військової організації “Блок Української військової організації”», висланий на 5 років до м. Уральськ (Казахстан). Там у червні 1938 повторно заарештований і за постановою «особливої трійки» управління НКВД Казахської РСР по Алма-Атинській обл. страчений. Реабілітований Верховним судом УРСР 16 жовтня 1964. Літ.: «Боротьба» (Київ), 1918, 26 лютого; Майстренко І. Боротьбизм: Історія однієї з течій українського комунізму. (Рукопис). Мюнхен, б/р; Українська Центральна Рада: Документи і матеріали, т. 1. К., 1996; Юренко О. З печального реєстру. «ЛУ», 1996, 1 лютого. О.П. Юренко.
раїни. До поч. 18 ст. на території Гетьманщини та Слобідської України П. не була точно встановлена, а тому виконувалася переважно у вигляді всіляких відробітків. За гетьманства І.Мазепи на Лівобережній Україні П. набула фіксованого характеру (2 дні на тиждень). На території Пд. України, через постійні військ. конфлікти з татарами, до кінця 18 ст. вона фактично не набула масового характеру. 1797 рос. імп. Павло І видав указ про встановлення на території Російської імперії 3денної П., проте на практиці вона сягла 5—6 днів на тиждень. У деяких районах Галичини, Буковини і Закарпатської України П. за Нового часу також становила 5—6 днів на тиждень, поки не була проведена селянська реформа в Галичині, на Буковині та Закарпатті 1848 і не скасоване кріпосне право. П. у формі різних відробітків, «іздольної повинності» тощо проіснувала в Україні подекуди до поч. 20 ст. Літ.: Греков Б.Д. Крестьянство на Руси с древнейших времен до ХVII века, кн. 1—2. М., 1952—54; Гуржій І.О. Розклад феодально-кріпосницької системи в сільському господарстві України першої половини ХIХ ст. К., 1954; Бойко І.Д. Селянство України в другій половині ХVI — першій половині ХVII ст. К., 1963; История крестьянства в Европе: Эпоха феодализма, т. 1—3. М., 1985—86; Гуржий А.И. Эволюция феодальных отношений на Левобережной Украине в первой половине ХVIII в. К., 1986; Франко І. Панщина та її скасування в 1848 р. в Галичині. В кн.: Франко І. Зібрання творів, т. 47. К., 1986; Темірова Н.Р. Поміщики України в 1861— 1917 рр.: Соціально-економічна еволюція. Донецьк, 2003; Історія українського селянства, т. 1. К., 2006; Гуржій О. Податне населення України XVII—XVIII ст. Нариси з історії та статистики. Черкаси, 2009. О.І. Гуржій.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ПАНЧЕНКО» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
