Згідно із законодавством України індивідуальними суб’єктами інвестиційного ринку можуть бути фізичні особи — як ре-зиденти, так і нерезиденти (тобто ті, які проживають за межами України). Серед інституційних інвесторів виокремлюють такі три групи: • Інституційні інвестори, які здійснюють переважно прямі, точніше, спрямовані інвестиції в обмежене коло підприємств — холдинги, фінансові групи та фінансові компанії. Холдингова компанія являє собою головну компанію будь-якої фінансової імперії, монополії, яка володіє контрольним пакетом акцій дочірніх підприємств і спеціалізується на управлінні тією імперією, яку утворюють ці підприємства разом зі своїми дочір-німи фірмами. Природно, що холдинг здійснює інвестування з метою зміцнити у довгостроковій перспективі становище своєї фінансової імперії, монополії, можливо, відмовившись при цьому навіть від значних прибутків. Фінансова група — це об’єднання підприємств, пов’язаних в єдине ціле системою взаємної участі. На відміну від холдингу, фінансова група не має головної фірми, яка спеціалізується на управлінні. Фінансова компанія — це корпорація, що фінансує обране за певним критерієм, визначене, але досить вузьке коло інших кор-порацій і не здійснює диверсифікацію вкладень, яка властива ін-вестиційній компанії та іншим подібним структурам. Як правило, фінансова компанія (на відміну від холдингової) не володіє конт-рольними пакетами акцій корпорацій, що нею фінансуються. Інституційні інвестори першої групи при інвестуванні дуже рідко використовують фондову біржу, «вуличний» (позабіржо-вий) ринок та інших фінансових посередників. • Інституційні інвестори, які здійснюють повсюдні інвестиції, не дотримуючись якогось певного, заздалегідь обраного набору об’єктів інвестування. Водночас їх портфель інвестицій широкий і відносно стабільний. У цю групу входять інвестиційні компанії, страхові та пенсійні фонди тощо. Свій капітал вони формують за рахунок внесків остаточних інвесторів (насамперед, дрібних (приватних осіб) і середніх), вкладаючи його у різноманітні цінні па-пери, щоб забезпечити певний рівень доходу на капітал. У широкому розумінні всі інституційні інвестори другої групи можна назвати інвестиційними компаніями. Проте у вузькому розумінні інвестиційна компанія — це компанія, що формує свій капітал за рахунок внесків дрібних інвесторів на загальних під-ставах і не займається страховою чи будь-якою іншою діяльніс-тю. Вкладення у цінні папери для неї — єдиний вид діяльності. Інвестиційні компанії можна класифікувати за такими озна-ками: 1) юридичною формою — традиційно під інвестиційною ком-панією розуміють інвестиційне акціонерне товариство (формує свій капітал шляхом випуску та продажу акцій); інвестиційна ж фірма, яка управляє капіталом вкладників за їх довіреністю, на-зивається трастом; 2) спеціалізацією вкладень. Інвестиційна компанія може вкла-дати капітал у різні види цінних паперів (універсальна інвести-ційна компанія) чи надавати перевагу вкладенням їх в окремий вид таких паперів. Спеціалізація інвестиційної компанії залежить від мети її акціонерів; 3) ступенем свободи менеджерів у прийнятті рішень. З цих позицій розрізняють інвестиційну компанію, в якій менеджери мають широку свободу дій стосовно інвестицій, і таку, де мене-джери мають обмежену свободу дій стосовно інвестицій. Якщо інвестиційна компанія має лише один портфель інвес-тицій, то вона являє собою інвестиційний фонд, який може бути двох типів — відкритий і закритий. Відкритий інвестиційний фонд постійно випускає та продає нові акції, скуповуючи при цьому власні акції у всіх бажаючих продати їх за ринковою ціною. Згідно з умовами організації тако-го фонду всі інвестори можуть продавати його акції тільки само-му фонду. Ринкова вартість акцій відкритого фонду приблизно дорівнює ринковій вартості частини його активів, що припадають на одну акцію. Закритий інвестиційний фонд не вимагає продажу своїх акцій винятково самому собі. Нові акції випускаються ним відносно рі-дко, а курс акцій під впливом попиту та пропозиції на фондових ринках може коливатися від вартості активів фонду, що припа-дають на одну акцію. • Інституційні інвестори, які здійснюють повсюдні інвестиції, але не мають стабільного портфеля цінних паперів, називаються інвестиційними дилерами. Ці інституції прагнуть отримати прибуток шляхом спекулятивної гри на біржі. До них належать тор-гові компанії, інвестиційні банки, фондові доми, інвестиційні пу-ли і т. д. За своїми функціями вони значно ближчі до посередників на ринку цінних паперів, ніж до інституцій ринку інвестицій.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Індивідуальні та інституційні інвестори» з дисципліни «Інвестиції»
