МИХАЙЛОВ Олександр Олександрович (1908—1969) — історик, канд. істор. н. (1939). Н. в м. Санкт-Петербург у сім’ї робітника. 1933 закінчив істор. ф-т Ленінгр. ун-ту. Викладав історію СРСР у вищих навч. закладах міст Могильов (нині місто в Білорусі), Ленінград (нині м. С.Петербург), Караганда (нині м. Караганди, Казахстан), Дніпропетровськ, Київ. 1945—48 був кер. лекторської групи Дніпроп. обкому КП(б)У, а також консультантом управління ЦК КП(б)У (від 1946). 1948—52 працював зав. кафедри історії СРСР і деякий час проректором з навч. роботи у ВПШ ЦК КП(б)У. У своїх дослідженнях осн. увагу зосереджував на культ. революції в укр. селі. З цього питання вийшли дві його монографії: «Культурний розвиток українського села в роки соціалістичного будівництва (1929—1944)» (К., 1963) і «Допомога міста селу в піднесенні культури: 1929— 1941» (К., 1968). Був одним з авторів колективної монографії «Торжество ленінської національної політики на Україні» (К., 1967). П. у м. Київ. Літ.: Олександр Олександрович Михайлов. «УІЖ», 1969, № 5. П.І. Скрипник.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Михайлов Олександр Олександрович» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
