МИКЛАШЕВСЬКИЙ Михайло Андрійович (1640-і рр. — 19.03. 1706) — військ. і політ. діяч часів Гетьманщини. Його батько Андрій Миклашевський, імовірно, був реєстровим козаком Чигиринської сотні (див. Миклашевські). 1671 отримав уряд військового товариша. Від 1672 — наближений до гетьмана Д.Многогрішного, при особі якого виконував функції «дворянина» (див. також Дворянин господарський) та гол. «радника». 1672 їздив посланцем гетьмана до Москви. 1675 обіймав уряд глухівського городового отамана, а 1679—82 — ніжинського полкового осавула. Згодом посів найвищі уряди в Гетьманщині: генерального хорунжого (1682) та генерального осавула (1683—86, 1689). 1689—1704 та
М.А. Миклашевський. Портрет 18 ст.
1705—06 посідав уряд стародубського полковника. 1689—96 — стольник. Сприяв екон. та госп. розвиткові пн. Гетьманщини, поширював рудництво та гутництво у своїх численних маєтках. Заклав фундамент багатства свого роду, придбавши серед ін. маєтків с. Волокитин (нині с. Волокитине Путивльського р-ну Сум. обл.), що згодом стало центром славнозвісного порцелянового вир-ва. Підтримував укр. миство, фінансував буд-во Свято-Георгіївського собору Видубицького Свято-Михайлівського монастиря. Як політ. і держ. діяч був прибічником Гадяцької унії 1658 (див. Гадяцький договір 1658). Знаходився в опозиції до офіц. промоск. політ. курсу гетьман. уряду та вів таємні перемовини з литовсько-польськими магнатами про об’єднання Гетьманщини як Великого князівства Руського з Литвою та Польщею. Загинув під Несвіжем під час шведської облоги, похований у Стародубі. Літ.: Лазаревский А. Люди старой Малороссии. «Киевская старина», 1882, № 8; Милорадович Г. Малороссийское дворянство. Чернигов, 1890; Модзалевский В.Л. Малороссийский родословник, т. 3. К., 1912. В.В. Томазов.
літ. діяч, прихильник автономістичного руху в Лівобережній Україні. Н. в с. Демьяни Стародубського пов. Черніг. губ. (нині село Брянської обл., РФ). Зробив блискучу військ. кар’єру, під час російсько-турецької війни 1787— 1791 відзначився в битвах з турками при м. Фокшани (нині м. Фокшань), на р. Римнік (1789; нині р. Римнікул-Сарат, прит. Сірету, бас. Дунаю) та при Мачіні (1791; нині м. Мечин; усі в Румунії), 1789—92 — командувач Стародубського карабінерного полку. 1792—1808 продовжував службу в Україні: 1797—1800 — волин. губернатор, 1801—08 — новорос. (з 1803 — катериносл.) цивільний губернатор, 1807—08 також був командувачем катериносл. земського ополчення під час російсько-турецької війни 1806—1812. 1808—18 — сенатор. 1812 став автором проекту відновлення козац. полків у Лівобереж. Україні. Після виходу у відставку жив у своєму маєтку в с. Понуровка (нині село Брянської обл., РФ) на Чернігівщині, лишався помітною постаттю місц. суспільства. П. у с. Понуровка. Літ.: Мезько-Оглоблин О. Михайло Миклашевський. В кн.: Люди Старої України та інші праці. Острог—НьюЙорк, 2000. Д.С. Вирський.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Миклашевський Михайло Андрійович» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
