Слову як основній одиниці мови властиві такі ознаки:
фонетична оформленість; наявність одного чи кількох лексичних значень; номінативність (слово виконує в мові функцію називання); граматична оформленість; видільність у мовленнєвому потоці; вільна відтворюваність у процесі мовлення (слова існують у готовому вигляді, їх не потрібно заново створювати); відносна вільність позиції в реченні; власний єдиний наголос (за винятком складних слів, які мають основний і побічний наголоси: багатозначний, приладобудування, сивоголовий тощо; односкладові прийменники, сполучники і частки в поєднанні з іншими словами власного наголосу не мають: по дорозі; не ти, а ми; він і вона і под.); структурна цілісність (непроникність одного слова в інше, за винятком деяких заперечних та неозначених займенників у непрямих відмінках із прийменниками: дехто - де з ким, ніщо - ні на чому, хтозна-який - хтозна в якому і под.); переважне вживання в сполученнях слів у межах речення.
Однією з найважливіших характеристик слова є його лексичне значення, або лексична семантика (від гр. semantikos - який має значення), – реальний, конкретно-індивідуальний зміст, тобто те, що слово називає. Наприклад, лексичне значення слова веселка таке: «Дугоподібна смуга, яка з’являється в атмосфері внаслідок заломлення сонячних променів у краплинах дощу, води».
Яскраво виражене лексичне значення мають лише повнозначні слова. Питання про лексичну семантику службових слів, які не виконують номінативної функції (функції називання), нині є дискусійним. Більшість лінгвістів вважає, що службові слова лексичного значення не мають.
Залежно від кількості лексичних значень слова поділяються на однозначні й багатозначні.
Однозначними називаються такі слова, які в будь-якому контексті (словесному оточенні) мають те саме (одне) значення. Наприклад: лінгвістика - «наука про мову; мовознавство», мох - «сланка спорова рослина без коріння та квітів, що росте у вогких місцях, на деревах, камінні», новостворений - «який недавно або тільки що створили», позаочі - «за відсутності особи, якої що-небудь стосується; заочі» і под.
Багатозначними називають такі слова, які залежно від контексту можуть мати кілька значень. Наприклад: «Море:
1.Частина океану – великий водний простір з гірко-солоною водою, який більш-менш оточений суходолом. 2.Дуже велике штучне водоймище. 3.чого, перен. Поросла, вкрита чимось велика, безмежна площина. 4.чого, перен. Велика кількість чогось. Здатність слова мати кілька значень називається багатозначністю, або полісемією (від гр. роlys - численний і sета - знак).
Серед значень багатозначного слова, як видно з наведеного прикладу, виділяють прямі й переносні.
Пряме значення - це основне лексичне значення багатозначного слова, яке безпосередньо вказує на співвідношення слова з явищами реальної дійсності. Наприклад, пряме значення слова озеро - «природна або штучна заглибина, наповнена водою», слова ріка - «водний потік, що живиться із джерела або стоком атмосферних опадів і тече по видовжених зниженнях рельєфу від верхів’я до гирла». Пряме значення здебільшого є первинним, тобто таким, що виникло разом зі словом.
Переносне значення - це вторинне лексичне значення багатозначного слова, яке виникає внаслідок перенесення найменувань одних предметів, явищ, дій, ознак на інші на основі подібності чи суміжного зв’язку між ними. Наприклад, переносне значення слова озеро - «велика кількість якої-небудь рідини», а слова ріка - «велика кількість чогось такого, що тече, сиплеться і т. ін.».
Українська мова. Граматика української мови, енциклопедія мови.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Слово і його ознаки» з дисципліни «Лексика та фразеологія»
