МАРЧУК Євген Кирилович (н. 28.01.1941) — держ. і політ. діяч, прем’єр-міністр України (1995— 96). Генерал армії України (1994). Канд. юрид. н. (1998). Н. в с. Будьонівка Гайворонського р-ну Одес. обл. (нині с. Долинівка Гайворонського р-ну Кіровогр. обл.) в сім’ї селян. Після закінчення філол. ф-ту Кіровогр. пед. ін-ту (1963; спеціальність — учитель укр. мови і літератури, учитель нім. мови) працював 14 років на оперативній і 17 років на керівній роботі в системі розвідки і контррозвідки КДБ при РМ УРСР (з 1978 — КДБ УРСР; див. також Комітет державної безпеки СРСР). Друга освіта — юридична. 1990—91 — держ. міністр з питань оборони, держ. безпеки та надзвичайних ситуацій УРСР. З листопада 1991 по липень 1994 — голова Служби безпеки України. З вересня 1994 — спец. представник Президента України в АР Крим. 1994—95 — віце-прем’єр-міністр, 1-й віце-прем’єр-міністр України. З червня 1995 по травень 1996 — прем’єр-міністр України. Очолював укр. делегацію з підготовки Великого укр.-рос. договору і парафував його від імені України (підписаний президентами України і РФ 1997; див. Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією 1997). Обирався нар. депутатом Верховної Ради України: у грудні 1995 — від Полтавської області (був членом парламентського к-ту з питань оборони і держ. безпеки), у березні 1998 — за спи-
ском Соціал-демократ. партії України (об’єднаної) (СДПУ(о)). У квітні—грудні 1998 очолював фракцію СДПУ(о) (вийшов з партії 1999) і був головою парламентського к-ту з питань соціальної політики та праці. Брав участь у виборчій кампанії 1999 як кандидат у Президенти України. У 1-му турі зайняв 5-те місце, набравши 2 138 356 голосів (8,13 %). Напередодні 2-го туру підтримав кандидатуру Л.Кучми. 1999—2003 — секретар Ради національної безпеки і оборони України. 2003—04 — міністр оборони України. В 2004—2006 — голова Партії свободи. Нагороджений орденами Трудового Червоного Прапора, князя Ярослава Мудрого 5-го ст. (2001), Командорським Хрестом із зіркою за заслуги перед Республікою Польща, медалями, іменною вогнепальною зброєю. Луареат Міжнародної укр. премії ім. Г.Сковороди (1997). Тв.: Виступи. Інтерв’ю. Статті, кн. 1—3. К., 1997—99; Пять лет украинской трагедии. К., 1999; Україна: нова парадигма поступу: Аналітичне дослідження. К., 2001. Літ.: Уряди України у ХХ ст.: Науково-документальне видання. К., 2001. В.В. Головко.
Сенату (див. Сенат у Речі Посполитій). Маршалків мали й земські сеймики, які діяли і в укр. землях після Люблінської унії 1569. Свого М. мали Коронний трибунал і Головний Литовський трибунал. З кінця 18 ст. і поч. 19 ст. на укр. землях М. називали місц. (губернського чи повітового) предводителя дворянства. Н.В. Шевченко.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «МАРЧУК» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
