Аудит витрат на виробництво продукції тваринництва
Аудит документального оформлення витрат та виходу продукції тваринництва До того як здійснювати перевірку витрат виробництва, собівартості та виходу продукції, потрібно встановити правиль-ність документального оформлення господарських операцій. Аудитор має підтвердити такий порядок оформлення госпо-дарських операцій в тваринництві. На основі первинних докуме-нтів про рух худоби на фермі ведуть Книгу обліку руху тварин і птиці (ф. № 34). Рахунки в ній відкривають у такому самому по-рядку, як і в бухгалтерії господарства. Наприкінці місяця за під-сумками Книги заповнюють Звіт про рух худоби і птиці на фермі (ф. № 102), де відображують кількість тварин на початок та кі-нець звітного періоду, їх надходження та вибуття. У Звіт вклю-чають також дані про рух тварин основного стада. Отже, цей Звіт відображує оборот стада тварин за звітний період (місяць). Аналогічно аудитор має зафіксувати дотримання встановле-ного порядку документального оформлення господарських опе-рацій у птахівничих підприємствах. У спеціалізованих птахівни-чих підприємствах замість Книги обліку руху тварин і птиці використовують Картку обліку руху дорослої птиці (ф. № 108) та Картку обліку руху молодняку птиці (ф. № 107). Останню запов-нюють за віковими групами. При перевірці документального оформлення господарських операцій свинокомплексів аудитор має з’ясувати, чи дотриму-ються на підприємстві особливостей обліку поголів’я тварин, зу-мовлених технологією виробництва. Аудитор повинен встанови-ти, що для відображення за день усіх операцій руху тварин і кормів підрозділу в свинокомплексі використовують Обліковий листок руху тварин та кормів (ф. № 97а). Відповідно у бухгалте-рії комплексу облік руху тварин ведеться в Накопичувальній ві-домості обліку руху тварин (ф. № 34б). Забій та падіж худоби на санбойні оформляється Обліковим листком забою та падежу тва-рин (ф. № 100а). У бухгалтерії дані цього документа заносять у На-копичувальну відомість обліку забою та падежу тварин (ф. № 34в). Затрати праці та її оплату у тваринництві обліковують у різ-них документах. Документом, який використовують для обліку затрат праці, є табель обліку робочого часу (ф. № 64), в якому за-значають вихід працівників на роботу і відпрацьований ними час. Цей документ використовують для нарахування заробітку при погодинній оплаті праці або за встановленим окладом. Для обліку робіт, виконаних трактористами (крім транспорт-них робіт), самохідними машинами і комбайнами застосовують обліковий листок тракториста-машиніста (ф. № 67). Виконані транспортні роботи тракторами оформлюють дорожнім листком трактора (ф. № 68). Обліковий листок праці і виконання робіт використовують у двох варіантах: перший (ф. № 66) — для обліку робіт, виконаних бригадою, другий (ф. № 66а) — для обліку виконаних робіт інди-відуально кожним працівником. При використанні живої тяглової сили в обліковому листку праці і виконаних робіт відображується кількість відпрацьованих коне-днів за кожним видом робіт. Для нарахування оплати праці тваринникам застосовують «Розрахунок нарахування оплати праці працівникам тваринницт-ва» (ф. № 69). Його складають на основі первинних документів про вихід продукції тваринництва — журналів обліку надою мо-лока, акта настригу і приймання вовни, відомостей зважування тварин, актів на одержання приплоду тварин та ін. Для розрахунку заробітку за період первинні документи гру-пують за працівниками і дані заносять в розрахунково-платіжні відомості (ф. № 73) або в Книгу обліку розрахунків по оплаті праці (ф. № 44). У цих регістрах ведуть аналітичний облік розра-хунків з кожним працівником. Для накопичення даних про оплату праці і включення її до ви-трат на виробництво на основі первинних документів складають накопичувальні відомості, журнали, зокрема Журнал обліку робіт і витрат (ф. № 37), Накопичувальну відомість використання ма-шинно-тракторного парку (ф. № 37-а), Накопичувальну відомість роботи вантажного автотранспорту (ф. № 38), Журнал обліку ви-трат у ремонтній майстерні (ф. № 36) та ін. На основі первинних документів з обліку праці, накопичува-льних відомостей, журналів обліку витрат щомісяця складається Зведена відомість нарахування і розподілу оплати праці та відра-хувань від неї за об’єктами обліку (ф. № 10-3а с.г.). У цій відомості відображають кількість відпрацьованих людино-годин, су-му нарахованої оплати праці та нарахувань на неї відповідно до чинного законодавства. Аудитор має зафіксувати використання господарством встановле-них уніфікованих форм документів та правильність їх оформлення. Під час перевірки правильності документального оформлення видачі кормів аудитор повинен встановити: чи обліковують їх у Ві-домості витрат кормів, яка водночас є документом на списання витрачених кормів із підзвіту завідуючого фермою; чи проводять щоденну видачу кормів з урахуванням норм годівлі за раціонами і фактичної наявності закріплених тварин, чи правильно оформ-лений, на основі Відомостей витрат кормів, Звіт за кожним видом тварин у перерахунку на кормо-одиниці з дотриманням встанов-лених норм; чи списуються з підзвіту завідуючого фермою ви-трачені корми на основі правильно оформлених документів за дотримання норм витрат. Аудитор з’ясовує затвердження керів-ником підприємства щомісячно складених керівником підрозділу або фахівцем документів на списання витрат кормів. Виконані роботи на надані послуги власних допоміжних ви-робництв відображують у накопичувальних відомостях. Сільськогосподарські підприємства частину поголів’я викори-стовують для внутрішньогосподарських потреб, а більшість з нього — для збуту за різними каналами реалізації. Аудитор по-винен перевірити правильність документального оформлення ві-дображених в обліку операцій щодо оприбуткування тварин та виручки від їх реалізації. Відповідно до встановленого порядку документального офор-млення операцій факт надходження тварин засвідчується актом за підписом працівника, що доглядає поголів’я. При проведенні аудиту перевіряють дотримання строку складання акта на оприбуткування приплоду. Акт має бути оформлений у день отримання приплоду у двох примірниках з обов’язковим відо-браженням кількості статевих одиниць та наявності підписів вет-лікаря і зоотехніка. Господарські операції по закупівлі худоби у населення офор-мляються договором. Забій тварин або вимушене дорізування чи інше їх вибуття оформляється актом. До акта додається накладна, в якій відобра-жають фактичний вихід продукції, що має відповідати нормам виходу з урахуванням вгодованості та повноти оприбутку-вання. Аудитор має зафіксувати дотримання цих вимог. У бухгалтерії підприємства тварин і птицю обліковують за кількістю голів та вартістю. При перевірці організації обліку по-голів’я на підприємстві аудитор з’ясовує врахування конкретних технологічних особливостей, відповідно до яких має бути органі-зований облік за видами і групами тварин. Склад субрахунків і аналітичних рахунків може відрізнятися. На аналітичних рахунках облік ведуть за кількістю голів, а щодо великої рогатої худоби, свиней, овець і птиці, крім того, обліковують їх живу масу. Залишки і рух тварин обліковують та-кож за матеріально відповідальними особами. Важливим напрямом перевірки аудитором правильності до-кументального оформлення є операції з надходження продукції тваринництва. На фермі великої рогатої худоби щоденний об-лік надою молока групою доярок (операторів) ведуть в Журналі обліку надою молока (ф. № 112). Щоденне надходження і витра-чання молока протягом місяця обліковує завідуючий фермою у Відомості руху молока (ф. № 114). Для обліку надходження вовни основним первинним доку-ментом є акт настригу і приймання вовни (ф. № 115). Його скла-дають зоотехнік, старший чабан і завідуючий пунктом стриження овець на основі Щоденника надходження і відправлення вовни на заготівельні пункти (ф. № 116). Облік одержаних яєць на спеціалізованих підприємствах здій-снює завідуючий птахівничою фермою у Щоденнику надхо-дження сільськогосподарської продукції (ф. № 81). Надходження яєць на птахофабриках обліковують в Обліковій картці руху до-рослої птиці (ф. № 108). Зібрані за день яйця передають за накладними на склад. В цеху інкубації результати сортування яєць офо-рмляють Актом на сортування яєць у цеху інкубації (ф. № 109). Надходження інших видів продукції тваринництва (меду, риби, побічної продукції) оформляють залежно до кількості і ма-си продукції, що надійшла, накладними або щоденниками надхо-дження сільськогосподарської продукції. Використання продукції тваринництва безпосередньо у госпо-дарстві оформляється накладними, лімітно-забірними картками, відомостями та іншими документами. Реалізація продукції різ-ним покупцям і замовникам у межах підприємства оформляється товарно-транспортними накладними, рахунками-фактурами. За окремими групами тварин в кінці року може значитися неза-вершене виробництво (по бджільництву — вартість залишеного цукру чи меду для зимівлі бджіл; по інкубації — вартість закладених яєць, що залишилися в інкубаторах на кінець року; по рибництву — вартість цьоголіток, що залишилися в ставках-зимівниках, та ін.). Аналітичний облік витрат продукції тваринництва ведуть у Виробничому звіті по тваринництву за видами і обліково-виробничими групами тварин у розрізі типової номенклатури статей. Від того, якою буде документалізація обліку матеріальних цінностей, залежить правильне віднесення їх на витрати вироб-ництва, а також реальність оцінки незавершеного виробництва та його відображення у звітності. Аудит витрат виробництва і собівартості продукції тваринництва Перевірка витрат і виходу продукції проводиться за га-лузями виробництва: скотарство, свинарство, вівчарство, птахів-ництво, конярство, кролівництво, звіринництво, рибництво, бджільництво, шовківництво, штучне осіменіння тварин і птиці. У розрізі цих галузей аудит витрат і виходу продукції здійс-нюють за такими об’єктами: 1. Велика рогата худоба: молочного напряму — основне стадо (корова та бики плідники), худоба на вирощуванні та відгодівлі (телиці і бички різного віку; корови; бички-плідники, воли, виб-ракувані з основного стада; корови — годувальниці); м’ясного напряму — основне стадо (корови, бики-плідники, телята віком до 8 місяців); худоба на вирощуванні та відгодівлі (телиці і бички різного віку старше 8 місяців); худоба на вирощуванні та відгоді-влі (телиці й бички різного віку старше 8 місяців; корови, бики-плідники та воли, вибраковані з основного стада). 2. Свинарство: основне стадо (свиноматки, кнурі-плідники і по-росята до відлучення), свині на вирощуванні, свині на відгодівлі. 3. Вівчарство: основне стадо (вівцематки з ягнятами до відлу-чення, барани-плідники, барани пробники, валухи), вівці на ви-рощуванні та відгодівлі. 4. Птахівництво: доросле стадо, молодняк на вирощуванні. 5. Інкубація: інкубація яєць. 6. Конярство: основне стадо, молодняк на вирощуванні. 7. Кролівництво і звіринництво: основне стадо, молодняк різ-ного віку. 8. Рибництво: вирощування мальків, цьоголіток і товарної риби. 9. Бджільництво: розплідне, медове, запилювальне-медове, за-пилювальне. 10. Шовківництво: по галузі в цілому. 11. Отримання сперми: за видами тварин. Витрати тваринництва розподіляють за галузями основних виробництв, групами тварин та основними їх видами. Аналітичні рахунки для обліку витрат відкривають за кожним видом вироб-ництва або групою тварин. При перевірці витрат тваринництва аудитор має встановити правильність віднесення прямих витрат (трудових, матеріальних) на конкретний вид продукції та розподілу загальновиробничих витрат, обґрунтованість застосування з цією метою спеціальних методів. Під розподілом витрат розуміють процес віднесення понесе-них витрат до певних об’єктів витрат. Об’єктом витрат є ви-трати, які згруповані за видами чи групами тварин або інша облі-кова одиниця, за якою збирають дані про витрати і визначають вартість процесів, продукції, робіт, проектів капітальних інвести-цій та ін. Другою важливою категорією процесу розподілу витрат є центр витрат. Центр витрат — організаційна одиниця або сфера діяльності, де доцільно накопичувати інформацію про ви-трати на придбання активів (які входять до витрат) і витратах (витрати на виході). Найчастіше одиницею розподілу витрат є структурні підрозділи, які не мають відповідної самостійності, — такі, як виробнича ділянка, бригада, цех. Для прийняття необхідних управлінських рішень витрати тва-ринництва групують і розподіляють. Тому аудитор має встанови-ти обґрунтованість їх розподілу. Правильність розподілу витрат аудитор з’ясовує за: • центрами відповідальності; • конкретною продукцією, що виробляється (або другою ка-лькуляційною одиницею). Під час розрахунку собівартості готової продукції здійснюють калькулювання витрат з включенням усіх витрат або тільки їх ча-стини — змінних витрат. Другий метод називається «директ-костинг». Основна відмінність цих методів полягає в порядку розподілу постійних витрат. У першому випадку всі витрати розпо-діляють між реалізованою продукцією і залишками готової про-дукції. За другого методу постійні витрати повністю відносять на реалізацію. Витрати виробництва регулюються П(С)БО 16 «Витрати» та Методичними рекомендаціями. В умовах ринкових відносин ви-трати виробництва становлять вартість виготовленого продукту. Це сума вартості витрачених на виробництво продукту засобів виробництва та заново утвореної вартості. Собівартість продукту відрізняється від суспільних витрат ви-робництва. У вартісному вираженні вона відображує лише ті ви-трати, які здійснює конкретна господарська система: господарст-во, ферма, бригада. За економічним змістом витрати поділяють за такими ознаками: • економічними елементами; • цільовим призначенням (калькуляційними статтями); • економічною роллю у процесі виробництва. Економічний елемент — це такий вид витрат, який у межах даного господарства не розкладається на складові частини. В ме-жах господарства таке групування є базою для складання кошто-рису витрат на виробництво. Перевірка достовірності витрат, що включені до кошторису, є головним завданням аудитора для узгодження окремих розділів фінансового плану (витрати виробництва, собівартість продукції, реалізація продукції, фонд заробітної плати тощо). Аудитор має встановити правильність відображення витрат у бухгалтерському обліку за економічними елементами за групами тварин та включення їх до собівартості відповідно до чинного за-конодавства. Для планування, обліку та контролю правильності визначення собівартості окремих видів продукції групування витрат тільки за економічними елементами недостатньо. Потрібно знати, з якою метою, на які цілі здійснюються витрати, тобто виникає необхід-ність групування витрат за їх цільовим призначенням або за калькуляційними статтями. Правильність такого групування ви-трат має підтвердити аудитор. Аудитор повинен встановити дотри-мання чинного законодавства при плануванні, обліку і калькулю-ванні витрат тваринництва, які групуються за окремими статтями. Виходячи із вимог П(С)БО 16 «Витрати» виробничу собівар-тість продукції становлять прямі витрати на виробництво та зага-льновиробничі витрати. Згідно з Методичними рекомендаціями, Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22 травня 1997 р. № 283 та національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку витрати з виробництва продукції групують за такими стат-тями: витрати на оплату праці, відрахування на соціальні заходи, паливо та мастильні матеріали, засоби захисту тварин, корми, ро-боти та послуги, витрати на ремонт необоротних активів, інші ви-трати на утримання основних засобів, інші витрати, непродуктивні витрати (в обліку) та загальновиробничі витрати. Підпунктом 3.5 п. 3 Методичних рекомендацій передбачено, що витрати на виробництво продукції (робіт, послуг) сільського-сподарських підприємств групуються за статтями, які господарс-тво визначає самостійно, виділяючи в окремі статті змінні та по-стійні витрати. Змінні витрати поділяють на пропорційні, величина яких ви-значається обсягом одержаної продукції, та непропорційні, вели-чина яких залежить від обсягу виконаних робіт чи поголів’я тва-рин. До змінних витрат у тваринництві прийнято відносити заробітну плату та відрахування на соціальні заходи основних виробничих працівників, паливо та мастильні матеріали, засоби захисту тварин, корми, витрати на роботи та послуги власних до-поміжних виробництв та наданих сторонніми підприємствами, які забезпечують виробничі потреби, інші витрати. До постійних відносять витрати, величина яких не залежить ні від кількості продукції, ні від поголів’я чи обсягу виконаних робіт. Це витрати на утримання та ремонт необоротних активів, загальновиробничі витрати. Загальноприйнятої обов’язкової ме-тодики поділу витрат на постійні та змінні немає. До виробничої собівартості відносять витрати, які в грошовій формі виражають акумуляцію грошових коштів підприємства для відшкодування витрат, пов’язаних із виробництвом продукції. З урахуванням особливостей сільськогосподарського виробництва, зокрема тваринництва, встановлених вимог, аудитор повинен з’ясувати обґрунтованість складу витрат, правильність їх розподі-лу за економічним змістом та обліково-розрахунковими ознаками. Останні обумовлюють необхідність групування витрат за місцем їх виникнення, способом віднесення на об’єкти обліку, відношен-ням до обсягу виробництва, відношенням до калькуляційних пері-одів, сферою виникнення, відношенням до плану, їх однорідністю. Важливим напрямом є перевірка правильності формування витрат за окремими калькуляційними статтями. Достовірність формування витрат на оплату праці у тварин-ництві з’ясовують при порівнянні обсягів фактично виконаних робіт згідно з первинними документами з нормами і розцінками, кореспонденції рахунків по відображенню операцій з нарахуван-ня оплати праці (дебет рахунку 23 «Виробництво» і кредит раху-нку 66 «Розрахунки з оплати праці»), виробничої спрямованості витрат, що відображені в обліку, щоб не допустити включення витрат інших видів діяльності. За складом до статті «Витрати на оплату праці» включається основна і додаткова оплата праці працівників, безпосередньо зайнятих у технологічному процесі виробництва (в тому числі трактористів-машиністів). Аудитор має підтвердити дотримання встановлених вимог. При перевірці правильності віднесення витрат на тваринницт-во за статтею «Паливо і мастильні матеріали» аудитору потріб-но з’ясувати відповідність їх відображення комплексній ціні па-лива, яка включає вартість палива при виконанні технологічних операцій, а також вартість мастил тощо. При перевірці складу витрат, віднесених до статті «Корми» аудитор з’ясовує, чи включають вони вартість кормів власного виробництва та придбаних, витрати на їх внутрішньогосподарсь-ке переміщення з поля на постійне місце зберігання та на приго-тування кормів у кормоцехах і кормокухнях. Аудитор має вста-новити правильність їх списання. У тваринництві ці витрати прямо списують на відповідні види та групи тварин або розподі-ляють між ними пропорційно до маси згодованих кормів. Витрати з транспортування кормів із місць постійного збері-гання до кормоцехів (кормокухонь) або безпосередньо на ферму повинні бути віднесені на відповідні статті витрат (пальне і мас-тильні матеріали, оплата праці тощо). Перевіряючи правильність сформованого складу витрат за статтею «Роботи та послуги», аудитор з’ясовує відповідність ві-дображених тут витрат на виконані роботи та надані послуги вла-сними допоміжними виробництвами, які забезпечують виробничі потреби, вартості послуг виробничого характеру, наданих сто-ронніми підприємствами (крім робіт та послуг, витрати на вико-нання яких включаються до інших статей). До складу статті «Роботи та послуги» включають вартість послуг власного та залученого автомобільного, тракторного та гужового транспорту (на переміщення виробничих запасів з цен-тральних складів, складів виробничих підрозділів підприємства та інших місць постійного зберігання на ферми). Ці витрати повинні бути віднесені на окремі об’єкти планування та обліку виходячи з обсягів робіт, пов’язаних з перевезенням вантажів (в тонно-кілометрах, умовних еталонних гектарах тощо). Вартість послуг електро-, тепло-, водо- та газопостачання ви-значають з включенням вартості відповідно електричної, тепло-вої енергії, води, газу, одержаних із сторони та вироблених у вла-сному підприємстві. При перевірці правильності відображеного складу витрат по статті «Витрати на ремонт необоротних активів» у тваринниц-тві аудитор з’ясовує наявність та відповідність двох таких груп витрат: • на оплату праці працівників, зайнятих на ремонтних опера-ціях, вартість запасних частин, ремонтно-будівельних та інших матеріалів, витрачених на поточний ремонт основних засобів, включаючи вартість пального та мастильних матеріалів, викорис-таних на ремонт та обкатку машин після ремонту; • вартість послуг сторонніх організацій та власних майстерень з технічного обслуговування і поточного ремонту тракторів, сіль-ськогосподарських машин та обладнання. У разі перевірки аудитором складу витрат, відображених за стат-тею «Інші витрати на утримання необоротних активів», потрібно з’ясувати дотримання вимог Методичних рекомендацій, згідно з якими включатися мають витрати по їх утриманню безпосередньо у конкретному виробництві. До складу цих витрат відносять: • витрати на оплату праці персоналу, що обслуговує необоротні активи (крім трактористів-машиністів та інших працівників, зайнятих у технологічному процесі виробництва сільськогосподарської проду-кції тощо), механіків, сторожів, місць зберігання техніки тощо; • амортизаційні відрахування, які прямо не відносяться на пе-вні об’єкти обліку витрат (види тварин). Витрати на утримання тваринницького приміщення, де роз-міщено кілька видів худоби, повинні розподілятися пропорційно до зайнятої площі. До складу цієї статті входить різниця між первісною вартістю та виручкою від вибракуваних тварин основного стада з подаль-шим віднесенням цієї суми на витрати виробництва відповідної продукції (молоко, приплід, вовна тощо). Правильність формування інших витрат за відповідною стат-тею «Інші витрати» з’ясовуються за витратами, які безпосеред-ньо пов’язані з виробництвом певної продукції і не включені до жодної з наведених вище статей, а саме: • вартість спецодягу та спецвзуття, що видаються працівни-кам, зайнятим доглядом за худобою, птицею тощо (за винятком вартості спецодягу, який видається ветпрацівникам і сторожам), а також інших малоцінних та швидкозношуваних предметів; • вартість підстилки для тварин (соломи, торфу, тирси); • витрати на штучне осіменіння тварин (утримання пункту, ва-ртість сперми, оплата праці, техніка штучного осіменіння тощо); • витрати на будівництво та утримання літніх таборів, загонів, навісів та інших споруд некапітального характеру для тварин. Ці витрати обліковують у складі витрат майбутніх періодів, а на со-бівартість відносять рівними частками протягом строку викорис-тання зазначених споруд, який встановлюється комісією з прийн-яття відповідного об’єкта в експлуатацію; • платежі зі страхування майна, тварин, урожаю сільськогос-подарських культур, а також окремих категорій працівників, за-йнятих безпосередньо на роботах з підвищеною небезпекою для життя і здоров’я у випадках, передбачених законодавством; • інші витрати, що включаються до собівартості продукції (ро-біт, послуг) і не віднесені до цієї та інших статей витрат. Ці витрати, як правило, безпосередньо відносяться на відповідні види тварин. Важливим напрямом аудиту є перевірка правильності калькулю-вання. Під калькулюванням слід розуміти сам процес визначення собівартості. Точність та обґрунтованість калькуляційних розрахунків є важливою умовою об’єктивності аудиту. Собівартість окремих видів продукції визначають виходячи з витрат на ці види. Наприкінці пере-вірки, аудитор повинен встановити послідовність та правильність роз-рахунку. Перевірку правильності визначення собівартості продукції тваринництва аудитор має здійснювати. За алгоритму її розрахунку відповідно до Методичних рекомендацій (табл. 8.8). Перевірці підлягає основна та супутня продукція — молоко, приплід, при-ріст живої маси, вовна, яйця, мед та ін. Аудитор з’ясовує: • правильність оцінки побічної продукції за нормативно-розрахунковими витратами або цінами можливої реалізації чи вико-ристання. Так, вартість гною, отриманого від групи тварин, ви-значають виходячи з нормативно-розрахункових витрат на його заготівлю, включаючи вартість підстилки; • іншу побічну продукцію (вовна-линька, пух, перо, міражні яйця, м’ясо півників, яєчних курей, забитих в добовому віці, м’ясо забитих звірів, шкіра загиблих тварин та ін.) оцінюють за цінами можливої реалізації чи іншого використання; • правильність віднесення вартості побічної продукції та ви-значення собівартості продукції тваринництва. Вартість побічної продукції відноситься на зменшення витрат по утриманню відпо-відних видів і груп тварин. Розрахунок собівартості перевіряють відповідно до існуючого порядку. Таблиця 8.8 ПОРЯДОК ВИЗНАЧЕННЯ СОБІВАРТОСТІ ПРОДУКЦІЇ ТВАРИННИЦТВА № пор. Види основної та побічної продукції тваринництва Алгоритм визначення собівартості продукції тваринництва 1 Центнер приросту живої маси худоби чи птиці Собівартість визначають діленням загальної су-ми витрат на утримання відповідної групи ху-доби чи птиці (без вартості побічної продукції) на кількість центнерів приросту живої маси 2 Жива маса молодняку тварин і тварин на відгодівлі та птиці всіх вікових груп Собівартість визначають виходячи з витрат на їх вирощування і відгодівлю в поточному році (без вар-тості побічної продукції), вартості худоби і птиці, що були в групі на початок року та надійшли з ос-новного стада чи з інших груп (ферм і підприємств), та вартості приплоду (без вартості загиблих тварин) 3 Центнер живої маси ху-доби і птиці Собівартість визначають діленням вартості на кі-лькість центнерів живої маси (без маси тварин, що загинули). Фактичну собівартість худоби, яка реалізована, переведена в основне стадо, забита на м’ясо, а також та, що залишилася в підприєм- стві на кінець року, обчислюють на основі розра-хованої собівартості центнера живої маси Продовження табл. 8.8 № пор. Види основної та побічної продукції тваринництва Алгоритм визначення собівартості продукції тваринництва 4 Одна голова приплоду у молочному скотарстві Собівартість розраховують за вартістю 60 кор-мо-днів утримання корови. Собівартість одного кормо-дня визначається діленням всієї суми ви-трат на утримання основного стада корів на кі-лькість кормо-днів 5 Центнер молока у моло-чному скотарстві Собівартість визначають діленням загальної су-ми витрат на утримання корів (без вартості при-плоду та побічної продукції) на кількість цент-нерів одержаного молока 6 Центнер молока, одержаного від корів-первісток У підприємствах, які спеціалізуються на виро-щуванні призначених для реалізації корів-первісток, витрати на їх утримання до розтелення (без вартості побічної продукції) відносять на приріст живої маси корів-первісток і живу масу одержаного приплоду, а витрати на їх утриман-ня з часу розтелення до реалізації становити-муть собівартість отриманого від них молока 7 Центнер приросту маси та живої маси молодняку великої рогатої худоби і тварин, вибракуваних із основного стада в молочному скотарстві Розраховують відповідно до пунктів 9.4 і 9.5 Методичних рекомендацій (п. 1, 2, 3 табл. 8.8) 8 Центнер приросту живої маси телят до 8-місячного віку (включаючи масу одержаного приплоду) У м’ясному скотарстві собівартість складається з витрат на утримання корів і нетелів (останні за два місяці до розтелення переводяться в основ-не стадо) і телят до 8-місячного віку (без варто-сті побічної продукції та молока, яке оцінюється за реалізаційними цінами) Собівартість визначають діленням суми витрат, віднесених на приплід і приріст живої маси те-лят до 8-місячного віку, і балансової вартості телят, що були в цій групі на початок року та надійшли в групу протягом року, на загальну живу масу телят до 8 міс. 9 Центнер приросту маси та живої маси молодняку старше 8 міс. та худоби на відгодівлі Собівартість визначається відповідно до пунктів 9.4 і 9.5 Методичних рекомендацій (див. п. 1, 2, 3 табл. 8.8) 10 Центнер приросту живої маси та ділового приплоду Собівартість становить суму витрат на утри-мання основного стада свиней (свиноматок з поросятами до їх відлучення та кнурів), поділе-ну на кількість отриманого приросту живої маси і живої маси приплоду Продовження табл. 8.8 № пор. Види основної та побічної продукції тваринництва Алгоритм визначення собівартості продукції тваринництва 11 Центнер приросту живої маси та однієї голови приплоду на момент його відлучення від свиноматок Собівартість визначають діленням загальної су-ма витрат на утримання основного стада (без вартості побічної продукції) на кількість цент-нерів приросту живої маси при відлученні (включаючи живу масу одержаного приплоду) 12 Центнер живої маси по-росят на момент їх від-лучення від свиноматок Собівартість визначають діленням вартості по-росят під матками на початок року і витрат на основне стадо за поточний рік на живу масу (без загиблих) поросят, які відлучені та які залиши-лися під матками на кінець року 13 Центнер приросту маси та живої маси свиней ін-ших груп (на вирощу-ванні та відгодівлі) Собівартість визначають відповідно до пунктів 9.4 і 9.5 або 1; 2 табл. 8 Методичних рекоменда-цій 14 Центнер валового приро-сту живої маси свиней (включаючи живу масу приплоду) у неспеціалі-зованих підприємствах Собівартість визначають в цілому по галузі ді-ленням витрат на утримання всіх груп свиней на кількість приросту. Собівартість центнера живої маси свиней розраховують відповідно до п. 9.5 Методичних рекомендацій 15 Голова приплоду ягнят На собівартість приплоду відноситься в рома-нівському вівчарстві 12 відсотків, каракульсь-кому — 15, в усіх інших напрямах — 10 відсот-ків загальної суми витрат на утримання овець основного стада 16 Центнер живої маси ін-ших груп молодняку і овець на відгодівлі Собівартість визначається відповідно до пунктів 9.4 і 9.5 Методичних рекомендацій 17 Продукція птахівництва Собівартість визначають діленням витрат на утримання чи вирощування відповідної групи птиці (без вартості посліду та іншої продукції) на кількість відповідної продукції. По основно-му стаду птиці калькулюється собівартість 1 тис. яєць, а по молодняку птиці — 1 ц приросту жи-вої маси та 1 ц живої маси відповідно до пунктів 9.4 і 9.5 Методичних рекомендацій (кількість при-росту живої маси визначають розрахунково) 18 Голова приплоду робо-чих коней Собівартість обчислюють за вартістю 60 кормо-днів утримання однієї голови дорослої робочої худоби. Собівартість одного кормо-дня (для оцінки вартості приплоду) розраховують ділен-ням усієї суми витрат з утримання робочої ху-доби на кількість кормо-днів 19 Одна тисяча яєць бать-ківського стада птиці (не придатні для інкубації) Оцінюють за собівартістю яєць промислового стада, а за його відсутності — за реалізаційними цінами Продовження табл. 8.8 № пор. Види основної та побічної продукції тваринництва Алгоритм визначення собівартості продукції тваринництва 20 Голова приплоду племінних коней на момент від-лучення Витрати на утримання основного стада племін-них коней (без вартості гною за встановленою оцінкою, іншої продукції за реалізаційними ці-нами та вартості виконаних робіт, оцінених за нормативною або плановою собівартістю робо-чого дня робочих коней) становитимуть собіва-ртість приплоду на момент відлучення 21 Молодняк коней, переве-дений в основне стадо, реалізований і залишений на кінець року для пода-льшого вирощування Собівартість молодняка визначають додаванням до його вартості на початок року, в момент придбання чи відлучення від маток, витрат на утри-мання лошат у звітному році, розрахованих за кількістю кормо-днів і середньою їх собівартістю 22 Одна голова приплоду кролів Собівартість визначають у розмірі 50 відсотків планової собівартості однієї голови молодняку на момент його відлучення. При відлученні приплід дооцінюється на 50 відсотків планової собівартості 23 Одна голова ділового приплоду кролів Собівартість визначають діленням загальної су-ми витрат на утримання дорослих кролів основ-ного стада та молодняку до відлучення (без вар-тості побічної продукції — гною, шкурок забитих звірів) на кількість голів ділового (від-лученого) приплоду. Якщо в підприємстві на кінець року залишається певна кількість не від-лученого молодняку, його вартість (на рівні 50 відсотків планової собівартості голови при відлученні) вилучають із загальної суми витрат 24 Приріст маси та живої маси молодняку після від-лучення Собівартість приросту маси та живої маси мо-лодняку після відлучення визначають відповід-но до пунктів 9.4 і 9.5 Методичних рекомендацій 25 Одна голова приплоду в звірівництві Собівартість визначають у розмірі 50 відсотків планової собівартості однієї голови молодняку на час відлучення. При відлученні приплід до- оцінюють ще на 50 відсотків 26 Голова молодняку на час відлучення Собівартість визначають діленням витрат на утримання дорослих звірів з приплодом до від-лучення (без вартості шкурок загиблих тварин та м’яса забитих звірів за реалізаційними ціна-ми) на кількість відлученого молодняку 27 Діловий приплід звірів Собівартість ділового приплоду становить зага-льну суму витрат без вартості молодняку, що залишився під матками на кінець року Продовження табл. 8.8 № пор. Види основної та побічної продукції тваринництва Алгоритм визначення собівартості продукції тваринництва 28 Товарна риба, що виро-щується в ставках та ін-ших водоймах Собівартість складається із витрат на зариблен-ня водоймищ (включаючи вартість мальків), ви-трат на вирощування та вилов риби. В спеціалі-зованих підприємствах з повносистемним рибним господарством (включаючи риборозведення) собівартість 1 тис. мальків ви-значають діленням суми витрат на утримання плідників, що перебувають протягом року в ма-точниках і нерестових ставках, на кількість мальків, пересаджених нерестових ставків 29 Центнер цьоголіток Собівартість визначають діленням загальної ва-ртості мальків та витрат на вирощування рибо-розсадницького матеріалу (цьоголіток) на кіль-кість центнерів обчисленої продукції. При цьому середня маса цьоголітки приймається за 30 г 30 Центнер товарної риби Собівартість визначають діленням усіх витрат по вирощуванню товарної риби на кількість одержаної товарної риби 31 Центнер валової риби Собівартість складається із витрат на виловлен-ня, транспортування та підготовку її до збері-гання (охолодження, підмороження та підсо-лення риби) і на утримання суден та флоту, а також засобів виловлення 32 Тонна готової рибопро-дукції Собівартість включає в себе вартість сирцю або мороженого напівфабрикату та витрати на об-робку, починаючи з операцій приймання риби до випуску готової продукції 33 Окремі види продукції бджільництва Собівартість визначають шляхом розподілу ви-трат, включаючи вартість незавершеного виро-бництва на початок року, між видами продукції пропорційно до її вартості за реалізаційними ці-нами. Собівартість приросту кількості сот роз-раховують за собівартістю топленого кондицій-ного воску 34 Кілограм бджіл Собівартість прирівнюють до собівартості 10 кг меду. У бджільництві калькулюється валовий вихід меду, до складу якого входить мед, зали-шений у вулика
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Аудит витрат на виробництво продукції тваринництва» з дисципліни «Організація і методика аудиту сільськогосподарських підприємств»
