СИСТЕМА РАННЬОГО ПОПЕРЕДЖЕННЯ ТА РЕАГУВАННЯ. ПРОГНОЗУВАННЯ БАНКРУТСТВА
Одне з головних завдань стратегічного контролінгу полягає у своєчасному виявленні стратегічних проблем на підприємстві. З метою швидкої ідентифікації фінансової кризи, виявлення при-чин, що її зумовлюють, та розробки антикризових заходів на під-приємствах доцільно впроваджувати систему раннього попере-дження та реагування (СРПР). Система раннього попередження та реагування — це особлива інформаційна система, яка сиг-налізує керівництву про потенційні ризики, які можуть насу-ватися на підприємство як із зовнішнього, так і з внутрішньо-го середовища. СРПР розглядається як один з важливих інструментів системи контролінгу. Система виявляє та аналізує інформацію про приховані об-ставини, настання яких може призвести до виникнення загрози для підприємства чи до втрати потенційних шансів. Першочер-говим завданням системи раннього попередження є своєчасне виявлення кризи на підприємстві, тобто ситуації безпосередньої чи непрямої загрози його існуванню. Водночас за допомогою такої системи виявляються додаткові шанси для суб’єкта госпо-дарювання. Процес створення системи раннього попередження складаєть-ся з таких етапів: • визначення сфер спостереження; • визначення індикаторів раннього попередження, які можуть указувати на розвиток того чи іншого негативного процесу; • визначення цільових показників та інтервалів їх зміни за ко-жним індикатором; • формування завдань для центрів обробки інформації (розро-бка висновків щодо впливу тієї чи іншої інформації на діяльність підприємства); • формування інформаційних каналів: забезпечення прямого та зворотного зв’язку між джерелами інформації та системою раннього реагування, між системою та її користувачами — керів-никами всіх рівнів. Розрізняють дві підсистеми СРПР: систему, зорієнтовану на внутрішні параметри діяльності підприємства, та систему, зорієнтовану на зовнішнє середовище. Предметом дослідження остан-ньої є завчасне прогнозування загроз, насамперед із боку контрагентів, держави, конкурентів і т.н. Виразним прикладом застосування цієї підсистеми СРПР є проведення установами ба-нків аналізу підприємств з метою оцінити їх кредитоспромож-ність. Внутрішньо зорієнтована підсистема СРПР спрямована на ідентифікацію ризиків та шансів, які криються всередині підпри-ємства. У своєму розвитку ця підсистема дійшла вже до третього покоління. Системи першого покоління були зорієнтовані здебі-льшого на ідентифікацію наслідків дії тих чи інших факторів; другого — на визначення симптомів; третього — на виявлення першопричин. На базі системи раннього попередження та реагування буду-ється система управління ризиками, яка включає в себе такі бло-ки завдань: • ідентифікація ризиків; • оцінка ризиків; • нейтралізація ризиків. Одним із головних завдань СРПР є виявлення загрози банк-рутства, тобто прогнозування банкрутства. Основне значення прогнозування банкрутства полягає в своєчасній розробці контр-заходів, спрямованих на подолання на підприємстві негативних тенденцій. Коло осіб (інституцій), для котрих надзвичайно важ-ливими є результати прогнозування банкрутства, доволі широке. Сюди можна віднести як менеджмент, наглядову раду, власників підприємства, так і його клієнтів, кредиторів, постачальників за-собів виробництва, конкурентів, фінансові органи. Існує думка, що прогнозування банкрутства (кризи) є не чим іншим, як оціню-ванням кредитоспроможності підприємства. У такому разі осно-вний зміст прогнозування — передбачення й оцінювання можли-вих негативних сценаріїв діяльності підприємства, які можуть призвести до його неплатоспроможності і втрати ліквідності, а отже, до неповернення кредитів — збитків для кредиторів. В економічній літературі можна знайти чимало моделей прогнозу-вання банкрутства. Одним притаманний фундаментальний підхід, іншим — суто технічне вирішення проблеми прогнозування банк-рутства. Фундаментальний підхід заснований на тому, що контролер збирає й аналізує всю інформацію про підприємство із внутрі-шніх та зовнішніх стосовно нього джерел. На підставі зовнішньої інформації оцінюється поточна і перспективна ситуація в галузі, до якої належить це підприємство, загальний розвиток кон’юнктури і т.д. З огляду на здобуті загальноекономічні дані, внутрішні джерела інформації та фінансові плани досліджуваного підпри-ємства прогнозуються результати його господарської діяльності на найближчий період. Отже, фундаментальний підхід до оціню-вання кредитоспроможності та прогнозування банкрутства під-приємства зорієнтований на внутрішнє фінансове планування й бюджетування та на оцінку перспективного розвитку суб’єкта го-сподарювання. На противагу цьому технічний підхід до прогнозування банк-рутства ґрунтується на аналізі даних звітності минулих пері-одів — показників балансу та звіту про прибутки і збитки. Одним із найважливіших інструментів системи раннього по-передження банкрутства підприємств та методом його прогнозу-вання є дискримінантний аналіз. Зміст дискримінантного аналізу полягає в тому, що за допомогою математично-статистичних ме-тодів будується функція та обчислюється інтегральний показник, на підставі якого з достатньою ймовірністю можна передбачити банкрутство суб’єкта господарювання. Дискримінантний аналіз базується на емпіричному дослідженні фінансових показників численних підприємств, певна частка з яких збанкрутіли, а решта — успішно діють далі. При цьому до-бирається сукупність показників — коефіцієнтів, для кожного з яких визначається питома вага в так званій «дискримінантній функції». Вагомість, як і граничне значення розглядуваних кое-фіцієнтів, може коригуватися. Вона залежить від галузі, до якої належить підприємство, загальної економічної та політичної си-туації в країні, рівня інфляції та інших факторів. Значення інтег-рального показника дає підстави для висновку про належність об’єкта аналізу до підприємств-банкрутів чи підприємств, які ус-пішно функціонують. Попередником дискримінантного аналізу є тест на банкрут-ство Тамарі (фінансовий аналітик «Bank of Israel»). В основу те-сту Тамарі покладено шість показників: коефіцієнт забезпечено-сті власним капіталом, прибутковість капіталу; абсолютна ліквідність; коефіцієнт співвідношення вартості товарної про-дукції до запасів готової продукції на складі; коефіцієнт оборотності основного капіталу; коефіцієнт, що відбиває залежність обороту від реалізації та дебіторської заборгованості. Існує багато підходів до прогнозування фінансової неспромо-жності суб’єктів господарювання. Будь-яка методика оцінювання кредитоспроможності є, по суті, методикою прогнозування банк-рутства. У зарубіжній практиці поширення набули дві моделі — Альтмана та Спрінгейта, названі на честь їх авторів. Модель Альтмана (розроблена в 1968 році і відома також під назвою «розрахунок Z-показника» — інтегрального показника рі-вня загрози банкрутства): Z = 1,2 А + 1,4 В + 3,3 С + 0,6 D + 1,0 E. Це п’ятифакторна модель, де факторами є окремі показники фінансового стану підприємства: A — робочий капітал / загальна вартість активів; B — чистий прибуток / загальна вартість акти-вів; C — чистий дохід / загальна вартість активів; D — ринкова капіталізація компанії (ринкова вартість акцій) / сума заборгова-ності; E — обсяг продажу / загальна вартість активів. Значення показника «Z» так пов’язане з імовірністю банк-рутства: Z 1,8 — дуже висока; 1,81 Z 2,70 — висока; 2,71 Z 2,99 — можлива; Z 3,00 — дуже низька. За деякими джерелами, точність прогнозування банкрутства згідно з цією моделлю становить 95%. Модель Спрінгейта Z = 1,03 A + 3,07 B + 0,66 C + 0,4 D. Тут A — робочий капітал / загальна вартість активів; B — прибуток до сплати податків та процентів / загальна вартість активів; C — прибуток до сплати податків / короткострокова заборгова-ність; D — обсяг продажу / загальна вартість активів. Вважається, що точність прогнозування банкрутства за цією моделлю становить 92%, проте з часом цей показник зменшується. Якщо Z < 0, 862, то підприємство є потенційним банкрутом. Згідно з кількома методиками прогнозування банкрутства по-будовано універсальну дискримінантну функцію: Z = 1,5X1 + 0,08X2 + 10X3 + 5X4 + 0,3X5 + 0,1X6 , де Х1 — cash-flow / зобов’язання; Х2 — валюта балансу / зобов’язання; Х3 — прибуток / валюта балансу; Х4 — прибуток / виручка від реалізації; Х5 — виробничі запаси / виручка від реалізації; Х6 — оборотність основного капіталу (виручка від реалізації / валюта балансу). Здобуті значення Z-показника можна інтерпретувати так: Z > 2 — підприємство вважається фінансово стійким, і йому не загрожує банкрутство; 1 < Z < 2 — фінансова рівновага (фінансова стійкість) підпри-ємства порушена, але за умови переходу на антикризове управ-ління банкрутство йому не загрожує; 0 < Z < 1 — підприємству загрожує банкрутство, якщо воно не здійснить санаційних заходів; Z < 0 — підприємство є напівбанкрутом. Зауважимо, що у вітчизняній практиці зазначені моделі засто-совуються мало, оскільки не враховують галузевих особливостей розвитку підприємств та притаманних їм форм організації бізне-су. Ідеться про суто теоретичний характер підходів до прогнозу-вання банкрутства. У вітчизняних умовах дані такого прогнозу-вання є вельми суб’єктивними і не дають підстав для практичних висновків. Мають бути розроблені вітчизняні моделі прогнозу-вання з урахуванням галузевих особливостей. Зауважимо, що робота з прогнозування банкрутства може бу-ти організована як на самому підприємстві, так і за його межами, наприклад на базі консалтингової фірми, яка обслуговує це під-приємство. 2.4. МЕТОДИ КОНТРОЛІНГУ Служби контролінгу в процесі виконання своїх функцій вда-ються до багатьох методів — як загальнометодологiчних і зага-льноекономічних (спостереження, порiвняння, групування, аналiз, трендовий аналіз, синтез, систематизацiя, прогнозування), так і специфічних. До головних специфiчних методiв контролiнгу належать такі: • бенчмаркінг; • вартісний аналіз; • аналіз точки беззбитковості; • портфельний аналіз; • опитування (анкетування); • СОФТ-аналіз (аналіз сильних та слабких місць); • АВС-аналіз; • нуль-базис бюджетування.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «СИСТЕМА РАННЬОГО ПОПЕРЕДЖЕННЯ ТА РЕАГУВАННЯ. ПРОГНОЗУВАННЯ БАНКРУТСТВА» з дисципліни «Фінансова санація та банкрутство підприємств»
