МАГНАТИ (від лат. magnas, magno nati, magnatus — багатій, знатна людина) — аристократи, родовиті великі землевласники (бояри, князі, шляхтичі, пани, старшини та ін.) в Угорщині, Польщі, Литві, Латвії, Естонії, Білорусі, Україні та деяких ін. країнах Європи. У Речі Посполитій «магнатами» також називали вищих духовних осіб та сенаторів або держ. радників («радних панів»). У певному сенсі цей термін застосовується й до представників великого пром. та фінансового капіталу. В Україні земельна власність М. почала формуватися в 14 ст., коли її значна частина опинилася під владою польс. і литов. шляхтичів і князів. Протягом 15—16 ст. М. укр. походження були зрівняні урядами Корони Польської й Великого князівства Литовського в правах з польс. і литов. М. Серед М. на укр. землях особливо виділялися могутністю князі, переважно литов. походження: Вишневецькі, Заславські, Корецькі, Острозькі, Четвертинські, Чорторийські. Деякі з них нерідко ставали в рішучу опозицію вищій владі. На серед. 17 ст. М. вдалося захопити в Україні бл. 70—80 % селян разом із землею.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «МАГНАТИ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
