Типові платіжні умови зовнішньоекономічних договорів (контрактів)
Платіжні ризики — це основна група ризиків при здійсненні зовнішньоекономічних операцій. До неї належать численні ризи-ки, пов’язані з виникненням безнадійної чи простроченої дебі-торської заборгованості як в експортера, так й імпортера, з чого випливає ризик сплати пені за порушення строків розрахунків в іноземній валюті. Для мінімізації цих ризиків слід оптимізувати платіжні умови зовнішньоекономічних контрактів, які включають: • строки здійснення розрахунків; • місце виконання платежу; • спосіб забезпечення платежу для експортера; • спосіб забезпечення поставки товарів для імпортера. У практиці фінансової діяльності використовують такі основні способи здійснення розрахунків у рамках зовнішньоекономічних операцій: • передоплата (авансовий платіж); • документарний акредитив; • документарне інкасо; • платіж по відкритому рахунку. Розрахунки з використанням акредитиву чи інкасо вважають-ся документарними (забезпеченими), решта — бездокументарні (незабезпечені). В останньому випадку для здійснення платежу не потрібно пред’являти особливі документи. Зазначимо, що при виборі способу розрахунків виникає конф-лікт інтересів між імпортером та експортером (покупцем і про-давцем), який зумовлений різним рівнем вигідності одного й того ж способу для різних сторін. Для забезпечення балансу інтересів банки пропонують набір платіжних інструментів. Так, для екс-портера, зважаючи на їх вигідність, рекомендуються такі форми розрахунків: 1) авансовий платіж; 2) безвідзивний документарний акредитив; 3) документарне інкасо (з гарантією). Для імпортера, зважаючи на їх вигідність, рекомендуються такі форми розрахунків: 1) платіж після отримання товарів (робіт, послуг); 2) документарне інкасо; 3) документарний акредитив. А разі, якщо домовленості щодо авансових розрахунків досяг-ти не вдалося, максимальне забезпечення платежів для експорте-ра досягається при відкритті покупцем безвідзивного докумен-тарного акредитива. У зовнішньоекономічному контракті при цьому повинні бути відображені такі позиції: 1. Вказівка на те, що платежі за товари, поставлені в рахунок контракту, мають бути здійснені з безвідзивного документарного акредитива, відкритого за дорученням покупця на користь про-давця банком — кореспондентом уповноваженого банку та авізо-ваного останнім. 2. Вказівка, що акредитив відкривається відповідно до Уніфі-кованих правил і звичаїв для документарних акредитивів у реда-кції 1993 р. 3. Строки відкриття акредитива після дати повідомлення про-давцем про те, що товар підготовлено до відвантаження. 4. Порядок відмови у відвантаженні товару у разі затримки з вини покупця або його банку відкриття акредитива. 5. Перелік документів, проти яких здійснюватимуться платежі за акредитивом в уповноваженому банку, зокрема: • комерційний рахунок; • комплект чистих бортових коносаментів або дублікат між-народної авіаційної, автомобільної (СMR), залізничної накладної або поштової квитанції, що містить найменування одержувача вантажу, позначку про сплату фрахту і позначку перевізника про відправлення вантажу; • страховий поліс чи сертифікат; • інші документи. 6. Строки подання відповідних документів продавцем до упо-вноваженого банку. 7. Вказівка на те, яка сторона сплачує витрати, пов’язані з від-криттям, авізуванням, підтвердженням, подовженням терміну, зміною умов та виконанням акредитива. З погляду імпортера акредитив є вимушеною формою розра-хунків, що зумовлено дією таких чинників: • у разі розрахунків за допомогою акредитивної форми в імпортера виникають додаткові банківські витрати; • акредитив не дає стопроцентної гарантії, що поставка това-рів (послуг) буде здійснена повністю відповідно до договору; • імпортер повинен відволікати кошти з обороту на період ре-зервування коштів у рамках відкриття акредитива. Під час укладання договору (контракту) в інтересах покупця не слід допускати включення до договору умови про підтвер-дження закордонним банком акредитива, що відкривається українським банком. Окрім цього, по можливості рекомендується ви-магати сплати продавцем усіх банківських витрат, включаючи витрати на території імпортера. Якщо на ринку товарів є продавець (експортер), який пого-джується здійснювати поставку з відстроченням платежу чи на основі використання документарного інкасо, то за інших рівних умов перевага віддається саме цьому постачальникові порівняно з тим, який вимагає відкриття акредитива. За документарного інкасо банк бере на себе зобов’язання з одержання належної експортеру суми проти передачі документів, згідно із заздалегідь узгодженим переліком. На відміну від акре-дитивної форми розрахунків у разі використання документарного інкасо продавець відвантажує товар на користь покупця без здій-снення ним попереднього резервування коштів на окремому ра-хунку. Одночасно продавець направляє всі необхідні для одер-жання товару документи разом з інкасовим дорученням своєму банку, який передає їх інкасуючому (уповноваженому) банку. У разі, якщо сторони досягли домовленості про розрахунки з використанням документарного інкасо, то у відповідному конт-ракті слід відобразити такі позиції: 1. Перелік документів, проти яких здійснюватимуться платежі шляхом інкасо в уповноваженому банку, зокрема: • комерційні рахунки; • комплект чистих бортових коносаментів або дублікат між-народної авіаційної, автомобільної (СMR), залізничної накладної або поштової квитанції, що містить найменування одержувача вантажу, позначку про сплату фрахту і позначку перевізника про відправлення вантажу; • страхові поліси, сертифікати; • інші документи. 2. Вказівка на те, що розрахунки за інкасо здійснюються в по-рядку, передбаченому Уніфікованими правилами з інкасо в редакції 1978 р., опублікованими Міжнародною торговельною палатою. 3. Сума платежу має бути переказана покупцем у повній від-повідності з платіжними інструкціями, викладеними в інкасовому дорученні. 4. Вказівка на те, яка сторона сплачуватиме банківські витра-ти, пов’язані з виставленням та сплатою інкасо. 5. Санкції у разі затримки платежу за інкасо з боку покупця. Покупець не може одержати відповідні документи на товари (а отже, і товар), не сплативши суму, зазначену в інкасовому до-рученні, чи не акцептувавши вексель. Якщо імпортер не має у своєму розпорядженні валютних коштів для здійснення необхід-них розрахунків, то документи можуть вручатися проти депону-вання відповідної еквівалентної суми у національній валюті. Під час розрахунків у формі документарного інкасо за товари, що по-ставляються на умовах короткотермінового комерційного креди-ту, умовою забезпечення платежу можуть бути банківські пла-тіжні гарантії. На відміну від експортера, для імпортера (покупця) розраху-нки з використанням документарного інкасо є прийнятнішими, ніж акредитивна форма. Імпортер під час укладання договору (контракту) повинен добиватися здійснення розрахунків у формі інкасо з платежем у конкретний термін (із зазначенням фіксова-ної кількості днів) після одержання документів уповноваженим банком або вручення документів проти акцептування векселя. В останньому випадку імпортер одержує товар до здійснення пла-тежів: необхідні для розрахунків фінансові ресурси він може отримати оперативно, реалізувавши імпортований товар. Однак в експортера виникає додатковий ризик неплатежу, для зменшення якого він може вимагати, щоб відповідний вексель був авальова-ний інкасуючим або іншим першокласним банком. Завдяки цьо-му підвищується гарантія здійснення платежів та виникає мож-ливість вдатися до форфейтингу. Окрім того, вартість розрахунків за допомогою інкасо є мен-шою, ніж у разі відкриття акредитива.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Типові платіжні умови зовнішньоекономічних договорів (контрактів)» з дисципліни «Фінансова діяльність субєктів господарювання»
