ЛЬВІВСЬКИЙ ТАЄМНИЙ УКРАЇНСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ — символічна назва нелегального (офіційно не зареєстрованого польс. властями) вищого навч. закладу, що діяв у Львові на громад. засадах з вересня 1921 до кінця 1925. Заснований у липні 1921 на з’їзді укр. студентства з ініціативи Наукового товариства імені Шевченка, Т-ва укр. наук. викладів ім. П.Могили, Ставропігійського ін-ту на базі діючих з вересня 1919 укр. університетських курсів, організованих спочатку НТШ, а згодом — також Т-вом укр. наук. викладів ім. П.Могили та Ставропігійським ін-том у зв’язку з полонізацією Львів. ун-ту (нині Львівський національний університет) та Львів. політех. ін-ту (зокрема, 14 серпня 1919 ректор Львів. ун-ту видав наказ, згідно з яким записатися на навчання до ун-ту могли лише ті, хто визнав себе польс. громадянином і пройшов військ. службу в польс. армії; водночас в ун-ті були закриті всі укр. кафедри й звільнені професори-українці). Матеріальну підтримку новоствореному ун-ту надавали укр. екон. установи та емігранти. Кер-во справами здійснював Сенат ун-ту. Заняття проводилися в приміщеннях НТШ, Львівського товариства «Просвіта», Національного музею у Львові, підвалах собору святого Юра, закладах «Рідної школи», на квартирах викладачів і студентів. Спершу в ун-ті діяли філос., юрид. та мед. відділи, згодом — також технічний (на кінець першого навч. року налічувалося 58 кафедр). Від 1922 тех. відділ став Укр. високою політех. школою. 1921/22 навч. року в ун-ті було 1028 студентів та 230 вільних слухачів. На
філос. та юрид. ф-тах навчання було розраховано на 4 роки, на мед. — на 2, після цього студенти-медики продовжували студії у Відні та Празі (Чехословаччина). В ун-ті працювали, зокрема, І.Крип’якевич, М.Кордуба, І.Куровець, К.Студинський, М.Возняк, Ф.Колесса, І.Свенціцький, С.Шухевич, С.Балей. Його ректорами були В.Щурат, М.Панчишин, М.Чайковський, Є.Давидяк. При ун-ті діяли студентські орг-ції: Укр. студентський союз, Академічна громада, Крайова студентська рада, Мед. громада, Гурток правників та ін. Наук. гурток істориків видавав ж. «Історичний вісник». 15 листопада 1922 Сенат ун-ту звернувся до Ліги Націй за захистом від переслідувань польс. властями студентів і професорів ун-ту. Польс. влада обіцяла створити на території Галичини укр. ун-т, натомість посилила репресії. Через переслідування, нестачу коштів, заборону службовцям держ. установ викладати в нелегальному ун-ті, безуспішність спроб зареєструвати ун-т (польс. власті вважали, що відкриття у Львові укр. вищого навч. закладу призведе до притоку українців до міста, і тому всіляко чинили цьому спротив), дискримінацію у працевлаштуванні його випускників (дипломи ун-ту не визнавалися в Польщі, хоча визнавалися в Німеччині та Чехословаччині) ун-т припинив діяльність після першого випуску студентів. Через такі само причини цього ж року була закрита і Укр. висока політех. школа. Літ.: Кислий В.М. Українські високі школи у Львові і студентський рух у Західній Україні у I половині 20-х років ХХ століття. Львів, 1991; Хобзей П. Таємний університет у Львові. В кн.: Україна: Наука і культура, вип. 25. К., 1991; Мудрий В. Змагання за українські університети в Галичині. Львів—Нью-Йорк, 1999. В.М. Качмар.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ЛЬВІВСЬКИЙ ТАЄМНИЙ УКРАЇНСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
