ЛЕВКОН I (390—349 до н. е.) — правитель Боспорського царства. Успадкував владу після смерті батька — Сатира I. Запровадив низку реформ, зокрема, створив греко-варварську монархію з деякими демократ. елементами. За його правління площа д-ви мала прибл. 5 тис. км2. На той час це була 2-га (після Сиракуз — давньогрец. полісу на пд. сх. о-ва Сицилія) за розмірами д-ва антич. світу. У написах іменувався архонтом Боспору і Феодосії, басилевсом (царем; див. Басилей) синдів, торетів, дандаріїв, псессів. Підтримував мирні відносини зі скіф. вождями (див. Скіфи), до яких з Боспору надходила численна кількість дорогоцінних витворів мист-ва. Мав добре організоване наймане військо, в якому гол. місце посідали скіф. вершники-лучники. Провів грошову реформу, розширив торгівлю зерном з Афінами (нині столиця Греції). Афіняни надали йому і трьом його синам громадянські права й різні привілеї, на акрополі та в порту Пірей (нині частина Великих Афін, Греція) на його честь були встановлені пам’ятники й стели з почесними декретами. За його правління міста Боспору Кімерійського й Феодосія досягли високого екон. і культ. розвитку. Літ.: Давня історія України, т. 2. К., 1998. А.С. Русяєва.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ЛЕВКОН I» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
