Планування ліквідності (платоспроможності) підприємства здійснюється на основі зіставлення прогнозів грошових надхо-джень і виплат протягом планового періоду. До основних інстру-ментів планування ліквідності належать оперативний фінансовий план (бюджет) та бюджет робочого капіталу. У разі оперативного фінансового планування за одиницю планування може братися день, тиждень, декада чи місяць. Пері-од планування ліквідності (щоденне, щотижневе, щодекадне, щомісячне) залежить від конкретних умов діяльності підприємс-тва, обсягу щоденних оборотів грошових коштів, наявної інфор-мації для прогнозування. Головним завданням короткострокових фінансових бюджетів є оперативне забезпечення керівництва підприємства інформацією про очікувані грошові надходження та видатки для завчасного вирішення можливих проблем з платоспроможністю. Отже, ка-тегоричним імперативом (настійною вимогою) будь-якого корот-кострокового фінансового планування є принцип забезпечення платоспроможності підприємства протягом одиниці планового періоду (день, тиждень, місяць) . Як правило, оперативний фінансовий план складається на 12 місяців з розбивкою по окремих місяцях. Цей вид планування має револьверний характер: із закінченням першого місяця планового періоду починається планування грошових надходжень та витрат місяця, що слідує за останнім місяцем вказаного періоду, а також конкретизуються планові показники інших місяців. Для крупних підприємств з великим обсягами грошових потоків фінансових планів може бути недостатньо для оперативного управління пла-тоспроможністю квартальних чи місячних. На таких підприємст-вах доцільно запровадити щомісячне планування з розбивкою по декадах і навіть по днях. Оперативний фінансовий план являє собою балансову табли-цю, що містить інформацію про грошові надходження та видатки підприємства. За структурою він може складатися з таких елеме-нтів (див. табл. 1): • залишок грошових коштів на початок планового періоду; • грошові надходження; • грошові видатки; • залишок (дефіцит) грошових коштів на кінець планового періоду; • операції в рамках збалансування планових показників. З метою запровадження контролю виконання фінансового бю-джету, у формі фінансового плану, поряд із плановими показника-ми, доцільно ввести колонку для відображення фактичних даних. Таблиця 1 СТРУКТУРА ОПЕРАТИВНОГО ФІНАНСОВОГО ПЛАНУ ПІДПРИЄМСТВА Плановий період Показники Місяці І ІІ ІІІ … план факт план факт план факт 1. Залишок грошових коштів на початок періоду Грошові надходження від реаліза-ції продукції Довгострокові кредити банків Короткострокові кредити банків Комерційні позички (аванси оде-ржані) Надходження від емісії облігацій Надходження від реалізації необо-ротних активів Надходження від реалізації фінан-сових інвестицій Доходи від участі в капіталі Інші фінансові доходи Закінчення табл. 12.6 Плановий період Показники Місяці І ІІ ІІІ … план факт план факт план факт 2. Всього грошових надходжень Видатки на закупівлю сировини, матеріалів Заробітна плата та нарахування на неї Податки в бюджет Видатки на адміністративні витрати Видатки на збут Виплата дивідендів Видатки на придбання необорот-них активів Видатки на придбання фінансових інвестицій Погашення комерційних позичок Погашення банківських позичок Сплата процентів за кредити Інші витрати Всього грошових видатків 3. Надлишок / дефіцит грошових коштів на кінець періоду 4. Операції з покриття дефіциту коштів • Збільшення статутного капіталу • Залучення банківських позичок • Додаткові дезінвестиції 5. Використання надлишку ко-штів • Повернення внесків учасників і засновників • Погашення банківських позичок • Короткострокові фінансові вкладення 6. Залишок коштів на кінець пе-ріоду з урахуванням операцій за пп. 4 і 5 Склад окремих позицій плану може різнитися залежно від га-лузевої належності підприємства та рівня деталізації прогнозних показників. Можливе також складання оперативного фінансового плану в розрізі окремих проектів, видів продукції, центрів прибу-тковості (затрат), підрозділів тощо. На переважній більшості підприємств основною складовою грошових надходжень є грошові доходи від реалізації продукції. Однак у результаті надання платіжних відстрочок покупцям чи порушення ними розрахунково-платіжної дисципліни фактичні обсяги грошових надходжень в окремих періодах здебільшого не збігаються з обсягами реалізації продукції (в оптових цінах) у цих періодах. З метою прогнозування грошових надходжень від реалізації в окремих періодах з урахуванням коефіцієнта ін-касації дебіторської заборгованості доцільно складати прогноз-ний графік грошових надходжень. Цей графік формується на основі аналізу вхідних грошових потоків у попередніх періодах, галузевої специфіки (і тенденцій) здійснення розрахунків, до-свіду співпраці з дистриб’юторами, іншими типами споживачів та з використанням інформації щодо умов розрахунків, яка міс-титься в укладених контрактах. У процесі прогнозування реко-мендується використовувати метод екстраполяції: обсяги очі-куваних грошових надходжень у плановому періоді можна спроектувати на основі побудови та аналізу рядів динаміки . У табл. 2 наведено прогнозний графік грошових надхо-джень і погашення дебіторської заборгованості за умови, що розрахунки за відвантажену продукцію здійснюються таким чином: • протягом 1-го місяця з моменту відвантаження продукції надходить 20 % коштів за неї; • протягом 2-го місяця — 30 %; • протягом 3-го місяця — 40 % ; • протягом 4-го місяця — 8 %; • безнадійна заборгованість — у середньому 2 % від обсягів реалізації. Складання револьверного фінансового плану може здійс-нюватися в такому порядку: 1. На основі бюджету реалізації слід визначити обсяги очіку-ваної виручки від реалізації в розрізі окремих місяців. 2. Складання прогнозного графіка грошових надходжень від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг).
Таблиця 2 ПРОГНОЗНИЙ ГРАФІК ГРОШОВИХ НАДХОДЖЕНЬ ВІД РЕАЛІЗАЦІЇ ПРОДУКЦІЇ (ТОВАРІВ, РОБІТ, ПОСЛУГ) тис. грн На по-чаток плано-вого року Місяці У пла-ново-му році Показник I II III IV V VI VII VIII IX X XI XII Прогнозні обсяги реаліза-ції в оптових цінах 50 100 100 100 100 100 100 100 100 100 100 150 1200 Залишок дебіторської за-боргованості на кінець планового періоду 220 168 168 168 170 168 166 164 162 160 158 158 200 200 Погашення заборгованості попередніх років 92 65 30 4 4 4 4 4 4 4 2 217 Надходження від реалізації за окремі періоди, місяці) І 10 15 20 4 49 II 20 30 40 8 98 III 20 30 40 8 98 Закінчення табл. 12.7 На по-чаток плано-вого року Місяці У пла-ново-му році Показник I II III IV V VI VII VIII IX X XI XII IV 20 30 40 8 98 V 20 30 40 8 98 VI 20 30 40 8 98 VII 20 30 40 8 98 VIII 20 30 40 8 98 IX 20 30 40 8 98 X 20 30 40 90 XI 20 30 50 XII 30 30 Всього надходжень 102 100 100 98 102 102 102 102 102 102 100 108 1220
3. З використанням даних щодо прогнозних обсягів реалізації та виробництва, планових калькуляцій собівартості продукції формується бюджет виробництва, в якому відображаються необ-хідні затрати для виготовлення планових обсягів продукції. 4. На основі бюджету виробництва, інших часткових бю-джетів (бюджету матеріальних затрат, затрат на персонал то-що) розраховується потреба в коштах на фінансування оборот-них активів. 5. Відділ постачання у співпраці із бухгалтерськими службами повинен розробити бюджет затрат на сировину (матеріали) та бюджет виробничих запасів, у яких з розбивкою по окремих мі-сяцях вказуються суми грошових коштів, що перераховувати-муться постачальникам за сировину, матеріали тощо. Для цього аналізуються платіжні умови відповідних договорів поставки, прайс-листи постачальників, а також дані з розшифровки та се-реднього рівня кредиторської заборгованості за товари, роботи послуги, які мали місце у попередніх періодах. 6. Бухгалтер, відповідальний за облік заробітної плати, разом з фінансовим директором складає бюджет витрат на заробітну пла-ту на основі: відображеної у бюджеті виробництва потребі у ви-робничому персоналі; в бюджеті адміністративних витрат — по-требі в адміністративному персоналі, а також з використанням відповідних наказів щодо встановлення посадових окладів. При цьому враховуються також витрати зі сплати обов’язкових нара-хувань на заробітну плату, а також строки виплати заробітної плати та перерахування платежів у бюджет. 7. На основі відповідних договорів, наказів, даних звітних пе-ріодів тощо складаються бюджети інших витрат, в тому числі бюджет витрат на збут, бюджет адміністративних витрат тощо, а також графіки відповідних грошових видатків. Охарактеризований порядок збору та обробки інформації діє за звичайної операційної діяльності, коли відсутні суттєві коли-вання в обсягах виробництва, реалізації продукції та напрямах діяльності підприємства. У разі ж планування змін у фінансово-господарській діяльності, які зумовлюють рух коштів у результа-ті інвестиційної та фінансової діяльності, в процесі складання фі-нансового плану використовується інформація, яка міститься у відповідних часткових бюджетах. Наприклад, враховуючи інфо-рмацію, що міститься в бюджеті виробництва і планах фінансо-вих вкладень, визначається потреба в капіталі для фінансування необоротних активів та складається бюджет інвестицій з конкре-тними графіками відповідних грошових витрат. На основі зіставлення грошових надходжень і витрат визнача-ється дефіцит чи надлишок грошових коштів у плановому пері-оді. Надлишок коштів спрямовується, як правило, на фінансуван-ня додаткових інвестицій, погашення довгострокових позичок чи виплату дивідендів (якщо наявне відповідне джерело). У разі де-фіциту фінансового бюджету слід вжити заходів щодо додатко-вого залучення ресурсів із зовнішніх джерел чи зменшення видаткової частини, в т. ч. шляхом реструктуризації заборгованості, використання лізингу замість купівлі основних засобів тощо. На практиці часто трапляються ситуації, коли відбувається за-тримка платежів за відвантажену продукцію, взаємозалік зустрі-чних платежів, зменшується обсяг реалізації продукції, діють ін-ші чинники, які призводять до фактичного зменшення дохідної частини бюджету. З метою усунення позапланового дефіциту лі-квідності виникає необхідність оперативного перегляду (коригу-вання) бюджету. Збалансованості можна досягти двома шляхами: 1) покриваючи дефіцит ресурсів збільшенням дохідної части-ни до необхідного рівня (якщо підприємство має вільний доступ до ринків капіталів); 2) зменшуючи планові обсяги грошових видатків (якщо під-приємство має обмежені можливості фінансування). У першому випадку фінансовий бюджет буде вторинним, оскільки спочатку формується видаткова частина, основою якої є інформація щодо затрат (міститься у часткових (первинних) бю-джетах). Якщо ж джерела фінансування підприємства обмежені, то інформація про можливі грошові надходження буде основою для розробки всіх інших бюджетів. У даному разі як первинний буде саме фінансовий бюджет, а всі інші бюджети розробляти-муться, виходячи з максимально допустимого рівня затрат. Перегляд видаткової частини бюджету доцільно розглядати колегіально (за участю керівництва підприємства, керівників структурних підрозділів підприємства), при цьому можливі різ-номанітні підходи до проблеми перегляду видатків. Рекоменду-ється використовувати підхід до перегляду видатків бюджету, що буде заснований на виробленій системі пріоритетів фінансу-вання (оплати) поточних видатків підприємства. До пріоритетних можуть належати такі витрати (видатки) бюджету: • заробітна плата робітників у розрахунку на виробничу про-граму підприємства; • платежі в позабюджетні фонди; • витрати на закупівлю комплектуючих виробів (матеріалів), необхідних для виконання виробничої програми підприємства і забезпечення функціонування виробничих приміщень і системи комплектацій (інженерних мереж); • оплата спожитої електроенергії; • сплата податків у бюджети всіх рівнів. Підкреслимо, що фінансові служби підприємств повинні роз-робити власну систему пріоритетних платежів, враховуючи кон-кретні умови діяльності. Важливим чинником, який слід враховувати при складанні оперативного фінансового плану, є необхідність дотримання правил та принципів фінансування підприємства. Планування потреби в капіталі та заходів щодо її покриття слід здійснювати, враховуючи правила горизонтальної та вертикальної структури балансу. Саме тому оперативний фінансовий бюджет доцільно ін-тегрувати в бюджетування балансу. Це дасть змогу оперативно перевірити, яким чином заходи для забезпечення поточної плато-спроможності впливають на загальну фінансову рівновагу підпри-ємства, зокрема показники фінансової незалежності, ліквідності тощо, які розраховуються на основі окремих статей балансу. Най-важливішим інструментом перевірки узгодженості показників ба-лансу та оперативного фінансового плану на предмет забезпечення стабільної фінансової рівноваги є прогнозування робочого капі-талу (Working Capital Prognosen). Для більшої об’єктивності пла-нування робочого капіталу до складу оборотних активів доцільно включати не всю дебіторську заборгованість, а лише чисту реалі-заційну вартість поточної дебіторської заборгованості. Бюджет робочого капіталу базується на плануванні змін у складі короткострокових активів та пасивів, отже, безпосередньо не стосується фінансових результатів (звіту про прибутки та зби-тки). Основна мета бюджетування робочого капіталу полягає у прогнозуванні змін показників ліквідності в плановому періоді, що створює базу для оперативного управління ліквідністю. Якщо протягом планового періоду обсяг робочого капіталу залишається стабільним, то це означає, що фінансування підприємства здійс-нюватиметься відповідно до принципу конгруентності строків. Як свідчить практика, планування ліквідності є слабким місцем підприємств малого та середнього бізнесу. В Швейцарії, наприклад, короткострокові фінансові плани складають лише близько 20 % ма-лих і 40 % середніх підприємств. Лише 10 % усіх підприємств цієї групи складають план руху грошових коштів (план Cash-flow) . На вітчизняних підприємствах ці цифри є ще виразнішими.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ПЛАНУВАННЯ ЛІКВІДНОСТІ» з дисципліни «Фінансова діяльність субєктів господарювання»
