КРЮКОВ Олександр Олександрович (25(14).01.1793—1866, за іншими даними, 1867) — військовик, декабрист. Брат М.Крюкова. Виховувася у Санкт-Петербурзі в приватних пансіонах. 1805 вступив до училища св. Петра, після чого формально записаний на службу. На Війні 1812 увійшов до ополчення, сформованого у Нижньому Новгороді, де його батько був губернатором. 22(10) груд. 1812 утверджений корнетом кінного полку. 1813—14 брав участь у закордонних антинаполеонівських походах рос. армії. 1815 переведений до Ольвіопольського гусарського полку.
1817 став поручиком, 1819 отримав призначення ад’ютантом головнокомандувача 2-ї армії П.Вітгенштейна. Залишаючись на цій посаді, вважався зарахованим до гвардії (1820 — до лейбгвард. Кінно-єгерського полку, 1822 — до Кавалергардського полку). 1820 вступив до «Союзу благоденства», потім — до Пд. т-ва (див. Декабристів рух). 30(18) груд. 1825 заарештований у Тульчині. 20(8) січ. 1826 переведений на головну гауптвахту до С.-Петербурга і наступного дня замкнений у каземат Трубецького бастіону Петропавловської фортеці. Так само, як і його брат Микола, за інкримінованим 2-м розрядом провини засуджений на політ. смерть і довічну каторгу, а потім конфірмацією імп. Миколи I йому було встановлено 20-літній термін каторжних робіт із подальшим поселенням у Сибіру (невдовзі строк каторги змінено царем на 15-річний, а 20(8) листопада 1832 — на 10-річний). У січ. 1827 разом із братом Миколою етапований до Читинського острога (нині м. Чита в РФ), прибув туди у берез. Від осені 1830 утримувався в Петровському Заводі (нині м. Петровськ-Забайкальський в РФ). 26(14) груд. 1835 оголошений поселенцем, 1836 направлений до с. Анашино (Онашино) Єнісейської губ. (нині село Красноярського краю, РФ), далі — до м. Мінусинськ тієї ж губернії (нині місто в Красноярському краї, РФ), куди дістався на поч. 1837. На прохання матері отримав дозвіл цивільно служити за місцем заслання. Після смерті матері успадкував 65 тис. рублів і будинок у Нижньому Новгороді. По амністії 1856 їздив до Нижнього Новгорода та Москви. 1858 повернувся до Мінусинська. Навесні 1859 разом із дружиною Ганною Якубовою (колиш. каторжанка, селянка; повінчалася з К. 1853) та дітьми вирушив до Києва, оселився там 1861 і звідти 1865 відбув за кордон. П. у Брюсселі (Бельгія). Літ.: Базилевич В.М. Декабристы Крюковы, Вольф, Фаленберг и Борисовы в 1845 г. «Былое», 1925, № 5; Восстание декабристов: Материалы, т. 8. Л., 1925; Восстание декабристов: Документы, т. 12. М., 1969; Декабри-
сты: Биографический справочник. М., 1988; Павлов Ю.П., Воробьев В.И. Декабристы в Сибири. В кн.: Сибирь и декабристы, вып. 5. Иркутск, 1988; Михайлова М.С. Свод данных о декабристах (1826—1856 гг.). Красноярск, 1989. П.Г. Усенко.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Крюков Олександр Олександрович» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
