КОРОТИЧ Віталій Олексійович (н. 26.05.1936) — поет, прозаїк, публіцист, кіносценарист, перекладач, критик, редактор, викладач, громад. діяч. Проф. (1991). Засл. діяч к-ри Польщі. Н. в м. Київ у сім’ї науковця. Дебютував як поет 1954. Закінчив з відзнакою Київ. мед. ін-т (1959) і клінічну ординатуру. Працював у Київському ін-ті кардіології ім. М.Стражеска. Від 1962 — чл. Спілки письменників України, 1965—69 та 1981—86 — секретар її правління. 1966—67 — гол. ред. ж. «Ранок». 1969—78 — на творчій роботі. 1979—86 — гол. ред. ж. «Всесвіт». 1981—91 — секретар правління Спілки письменників СРСР. 1985—89 — депутат ВР УРСР 11-го скликання.
1986—91 — головний редактор ж. «Огонек» (Москва). 1989—91 — нар. депутат СРСР від Харкова. 1991—98 — на творчій і викладацькій роботі в США, проф. Бостонського ун-ту; також читав лекції в ун-тах Канади, Австралії, Мексики. Від верес. 1998 — голова ред. ради та автор колонки тижневика «Бульвар» (Київ). Автор 65 книжок (поетичних збірок, нарисів, репортажів, статей на літ. та громад.-політ. теми), виданих укр., рос., болг., латис., польс., чеською, італ., іспанською, осетинською, нім., франц., англ. та угор. мовами, а також сценаріїв документальних кінофільмів («Україна: Земля і люди», 1970, у співавт.; «Я — “Водолаз-2”», 1975, у співавт.; «Така пізня, така тепла осінь», 1981; «Бути чи не бути?: Бути», 1986, у співавт.; «І сестра їхня Либідь» (мультфільм, 1981, у співавт.). Перекладач поезій з англ., болг., грузин., польс., угор., чеської, латис. мов. Редактор збірників «Поезія» (1968—73). Лауреат премій: ім. О.Бойченка (1967), ім. М.Островського (1972), ім. П.Тичини «Чуття єдиної родини» (1978), Держ. премії УРСР ім. Т.Шевченка (1981), Міжнар. премії ім. Ю.Фучіка (1984), Державної премії СРСР (1985), ім. О.Толстого (1982), ім. Б.Полєвого (1983), Вейнталя (Джорджтаунського ун-ту, США, 1987, за розповсюдження інформації, що сприяє взаєморозумінню між народами). Визнаний кращим редактором року у світі (1989). Нагороджений орденами Жовтневої революції, «Знак Пошани» та медалями, почесними грамотами Президій ВР Укр., Грузин. і Казах. РСР. Тв.: Вибрані твори, т. 1—2. К., 1986; Поетичні збірки: Золоті руки. К., 1961; Запах неба. К., 1962; Вулиця волошок. К., 1963; Течія, К., 1965; Поезії. К., 1967; Вогонь. К., 1968; Можливості. К., 1970; Перевтілення. К., 1971; Щоденник. К., 1973, 1986; Закон землі. К., 1975, 1979; Гідність. К., 1977; Голоси. К., 1981; Закономірність. К., 1983; Ленін, том 54. К., 1990; Проза: О Канадо! К., 1966; Зорі та смуги. К., 1968; Така лиха пам’ять. К., 1970; Людина на повен зріст. К., 1972; Людина у себе вдома. К., 1974; Мандрівка на край світу. К., 1974; Біля витоків світла. К., 1976; Десяте травня. К., 1978; Побачити зблизька. К., 1980; Береги океану.
К., 1981; Переведіть мене через майдан. К., 2005. Рос. переклади: Запах неба. М., 1969; «Не стреляйте в пианиста!» М., 1970; Зеленый виноградник. М., 1975; Кубатура яйца. К., 1978; Прозрачный ливень. М., 1979; Метроном. М., 1982; Голоса. М., 1984; Избранное. М., 1986; Американцы пишут Горбачеву. М., 1988; Зал ожидания. М., 1991; От первого лица (книга воспоминаний). М., 2000. Літ.: Плющ В. Сучасний український поет Віталій Коротич. «Лікарський вісник», 1963, № 31; Кошелівець І. Сучасна література в УРСР. НьюЙорк, 1964; Дивнич Ю. Зустрічі з поетом і поезією [В.Коротич у Канаді]. «Листи до приятелів», 1965, № 3/4; Архілог В. Поетичний комівояжер Коротич. «Вісник: Орган організації оборони чотирьох свобод України», 1968, № 2; Ільницький М. «Я — з міста цього…» (Про поезію Віталія Коротича). «Радянське літературознавство», 1979, № 11; Гримич В. «Давайте багато на себе візьмемо». «Вітчизна», 1986, № 5; Здоровега В. Віталій Коротич. К., 1986; Покальчук Ю. 10 запитань до В.Коротича. «Молодь України», 1988, 7 жовт.; Тролль Ю. Виталий Коротич в Нью-Йорке. «ВИЖ», 1991, № 2; Пасемко І. Заокеанському недругові України й українства: Відкритий лист. «Всесвіт», 1995, № 8—9; Мельник М. Українські проблеми. К., 1999; Мартинов В. Що запам’яталось і що запам’ятається: Після прочитання інтерв’ю В.Коротича. «ЛУ», 2001, 15 берез.; Про що «забув» В.Коротич. В кн.: Верига В. Слово і чин: Вибрані статті. Львів, 2001; Соколов В. Ліс є й під Києвом, повертайтесь, або Що я сказав Віталієві Коротичу. «ЛУ», 2001, 8 берез.; Лукавите, Віталію Олексійовичу… Там само, 2003, 27 берез.; Чернецький І. Хто ж він? Там само, 2005, 24 лют.; Гордон В. Виталий Коротич: «Однажды сын играл во дворе...» «Бульвар Гордона», 2005, декабрь, № 36; Гордон Д. С глазу на глаз. К., 2005; Драч І. Сунична галявина Віталія Коротича. В кн.: Коротич В. Переведіть мене через майдан. К., 2005; Дем’яненко М. Читач має право... «Літературна Україна», 2008, 13 берез.; Яровий О. Не судімо зопалу: Репліка стороннього. Там само. Г.П. Герасимова.
опублікований 1909 М.Грушевським. Документ проголошує природні права народу на свободу совісті та непорушність станових привілеїв; а також указує на те, що повстання проти монарха-суверена в разі порушення ним цих природних прав є правомірним. Правовідносини народу з монархом класифікуються на умовне (договірне, протекція) та безумовне підданство. Осн. категорія твору — «вільний народ». У трактаті дається виклад політ. та правової історії Наддніпрянської України 17 — поч. 18 ст., висвітлюється статус українців у Речі Посполитій, історія відносин Гетьманщини з Рос. д-вою та Кримським ханатом, аналізуються документи, пов’язані з цими відносинами. Літ.: Грушевський М. Шведськоукраїнський союз 1708 р. «ЗНТШ», 1909, т. 92, кн. 6; Ульяновський В. Пилип Орлик. В кн.: Володарі гетьманської булави. К., 1994; Кресін О. Правові аспекти відносин Війська Запорозького з Російською державою в період гетьманування І.Мазепи та в діяльності української політичної еміграції першої половини ХVIII ст. «Держава і право», вип. 10. К., 2001. О.В. Кресін.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «КОРОТИЧ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
