Реферати статті публікації

Таблиця 1
РОЗПОДІЛ МАКСИМАЛЬНО МОЖЛИВОГО
ФОНДУ РОБОЧОГО ЧАСУ В ЦЕХАХ ПІДПРИЄМСТВА, %
N/N Елементи максимально
можливого фонду
робочого часу, % Цех
№ 1 Цех
№ 2 Цех
№ 3 «Еталон-ний» цех
А Б 1 2 3 4
1 Відпустки для навчання 1,3 1,0 0,3 0,9
2 Відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами 15,3 10,5 5,2 7,0
3 Неявки через хворобу 2,1 3,4 2,9 3,0
4 Інші, дозволені законодавством не-явки 0,4 0,5 0,3 0,4
5 Неявки з дозволу адміністрації 1,1 2,8 1,7 1,1
6 Прогули 0,1 — 0,3 —
7 Цілозмінні простої - 0,1 — —
8 Фактично відпрацьовано людино-днів 79,7 81,7 89,3 87,6
Усього 100 100 100 100

Об’єднання даних відбувається за умови, що процентні вели-чини можна трактувати і як розподіл 100 одиниць сукупності за окремими групами. У даному прикладі при заповненні графи 6 табл. 5.3 застосовувався такий прийом: щодо елементів, величи-на яких безпосередньо не залежить від адміністрації (рядки 1, 3 і 4), в еталон включені середні дані; стосовно рядка 2 використана експертна оцінка; рядка 5 — найменша з фактично досягнутих ве-личин; утрати робочого часу (рядки 6 і 7) в еталон із зрозумілих причин взагалі не включені. Рядок 8 табл. 5.3 в графі 6 визначений як різниця 100 % і сум показників у перших семи рядках.
Такий прийом може бути рекомендований для практичного використання тому, що дані обліку явок та неявок у людино-годинах, як правило, є достатньо достовірними, оскільки базу-ються на даних табельного обліку персоналу на роботу. Інша справа, коли керівник підприємства має потребу в достатньо до-стовірних даних про використання робочого часу робітниками в межах робочих змін. Такі дані необхідні адміністрації для розра-хунків та уточнення норм виробітку (нормативів затрат робочого часу на одиницю праці кожного виду), вивчення фактичного на-вантаження робочих протягом робочої зміни, виявлення причин недовикористання загальної величини змінного фонду робочого часу тощо.
У зв’язку з відсутністю достатньо достовірної інформаційної бази в рамках постійно здійснюваного на підприємстві оператив-ного, бухгалтерського та статистичного обліку для вирішення пе-рерахованих вище завдань доводиться звертатися до спеціально організованих обстежень (одночасним або періодично повторю-вальним несуцільним спостереженням).
Для цілей технічного нормування та контролю за правильніс-тю обліку встановлених норм найчастіше звертаються до органі-зації хронометричних спостережень. Сутність таких спостере-жень полягає в тому, що спеціально виділений спостерігач (хронометрист) протягом певного періоду детально фіксує у завчасно розробленому спостережному листі затрати часу робітника на виконання окремих операцій (при необхідності тут виділяють на-віть окремі переходи, окремі елементи процесу, що спостеріга-ється: взяти деталь, встановити на верстат, провести обробку, за-мінити і т. д.) і на перерви, що виникають як з вини робітника, так і через незалежні від нього причини. При розробці норм часу (виробітку) враховують тільки час виконання операції (техноло-гічну трудомісткість), а також підготовчо-заключне та допоміжне (якщо за умовами технології його неможливо зіставити з часом виконання технологічних операцій).
Метод хронометражу є достатньо точним, навіть у тих випад-ках, коли одиницею обліку затрат часу є хвилини та секунди. Од-нак цей метод потребує великих затрат праці спостерігачів, бо один хронометрист не взмозі одночасно фіксувати затрати робо-чого часу більш ніж в одного-двох робітників.
Менш точним, але таким, що потребує значно меншої кілько-сті спостерігачів є метод проведення фотографій робочого дня (ФРД). Під час таких спостережень протягом робочої зміни фік-суються тільки перерви в роботі з виділенням їх причин. У тако-му випадку один спостерігач може протягом зміни скласти кілька фотографій та контролювати роботу до 10—12 чоловік залежно від особливості технологічного процесу та розташування робо-чих місць. Різновидом ФРД є самофотографії робочого дня, коли реєстрацію перерв у роботі та їх групування за певними причи-нами доручають самому робітнику. За таких умов витрати на ор-ганізацію спостережень мінімальні, але й небезпека отримання недостовірної інформації досить велика. Крім того, при реєстра-ції перерв у роботі за методом фотографії та самофотографії ро-бочого дня перерви тривалістю менш ніж 5 хвилин, як правило, не враховуються.
Як хронометраж, так і ФРД не можуть на практиці охоплюва-ти всіх зайнятих на зміні робітників, тому вони відносяться до класу несуцільних спостережень. Отримані дані завжди містять у собі деякі помилки як випадкового, так і систематичного харак-теру, величину яких достатньо об’єктивно оцінити неможливо.
У цьому розумінні великі переваги має статистичний метод моментних спостережень, в основі якого лежить фундаментальне положення теорії ймовірності та математичної статистики.
Сутність методу моментних спостережень полягає в тому, що він є вибірковим у часі та суцільним за обсягом об’єктів спосте-реження в просторі. На практиці організація моментного спосте-реження потребує розроблення формуляра спостережного листка, у якому заздалегідь передбачені елементи робочого часу, що під-лягають фіксуванню: робота, очікування напарника, перерва для відпочинку тощо. Визначаються припустимі середня та гранична похибки вибіркових оцінок, які отримуються в результаті спосте-режень, та на основі цього розраховується необхідна для забезпе-чення заданої точності кількість спостережень (моментів). Потім планується маршрут, по якому буде рухатися спостерігач у про-цесі фіксування стану кожного об’єкта спостереження у відпові-дний момент часу. Звідси визначають час, витрачений на один обхід; кількість обходів, необхідних для отримання необхідної кількості спостережень, та, нарешті, загальну кількість спостере-жень, що забезпечують отримання у практично прийнятні строки.
Саме тому, що спостерігач фіксує стан об’єкта (верстата, пра-цівника) в окремі моменти часу, все спостереження є вибірковим у часі; оскільки спостерігач у процесі обходу фіксує стан всіх об’єктів, за якими він спостерігає, це спостереження є суцільним у просторі.
Форма листа спостереження залежить від мети спостереження та особливостей складу трудових процесів, що підлягають спо-стереженню (наприклад, робітника-верстатника або продавця за прилавком магазину). Необхідна кількість моментних спостере-жень, що забезпечує отримання результатів заданого ступеня точності, визначається за формулою:

де n — кількість спостережень моментів;
K — орієнтовний коефіцієнт корисного використання змінно-го часу;
Δ — припустима точність результатів спостережень у частках одиниці або процентах;
t — довірче число, яке визначає співвідношення граничної та стандартної похибки при даній ймовірності, що береться як рівне 2 (ймовірність отримання правильного результату 0,954). Припу-стимо граничну похибку вибірки зазвичай беруть рівною 0,05 (5 %).
Якщо недостатньо достовірних даних про величину K, то при-пускають, що вона дорівнює 0,5, оскільки саме цій величині від-повідає максимум добутку K(1 – K) — дисперсії частки, від величини якої залежить похибка вибірки.
Припустимо, що в результаті моментного спостереження тре-ба отримати дані про доцільно використаний робітниками цеху час (у зміні зайнято 100 чоловік) та про втрати робочого часу з виділенням основних причин. Попередніх даних про використан-ня робочого часу немає, тому в розрахунках беремо K = 0,5. При-пустиму похибку вибірки встановимо в розмірі не більше 5 %, коефіцієнт довірчої вірогідності t вважатимемо рівним 3. Тоді необхідна певна кількість спостережень (n) становитиме:
спостережень (моментів).
Оскільки на зміні зайнято 100 робітників, кожного робітника необхідно охопити спостереженням протягом зміни 9 разів (900:100), тобто здійснити 9 обходів. Нехай тривалість одного обходу становить 20 хв. Тоді протягом 8-годинної зміни спосте-рігач зможе здійснити 24 обходи (60  8/20). Звідси виходить, що цілком достатньо одного спостерігача, а резерв часу можна вико-ристовувати для збільшення кількості обходів, що підвищить точність кінцевих результатів, або встановити між обходами інтер-вали часу, які в сумі не перевищуватимуть 300 хв. Оскільки моментне спостереження є вибірковим та аналогічним випадко-вій вибірці, точне спостереження постійного часу обходу та пе-рерв між обходами не є обов’язковим.
Після закінчення моментного спостереження та звіту даних (записів) у листах спостереження отримують вибіркові характе-ристики структури за елементами фонду змінного часу в розра-хунку на одного робітника. Припустимо, що за даними 1000 за-писів (моментів) видно, що внаслідок несвоєчасної доставки матеріалів на робочі місця в 0,5 % випадків зафіксований простій робітника (що відповідає 5 людино-моментам), а час корисної праці визначається в 90 % людино-моментів. Використовуючи наведену вище формулу, можна визначити середню похибку ви-бірки. У нашому прикладі вона становитиме для оцінки частки корисного часу:
, або
Звідси гранична похибка вибіркової частки дорівнюватиме
(з імовірністю 0,997): 3  0,0095 = 0,0285. Також можна напевне стверджувати (імовірність похибки 0,3 %), що справжнє значення частки корисно використаного часу в змінному фонді перебуває в межах:
0,90 – 0,03 < 0,90 <0,90 + 0,03,
тобто становить від 87 до 93 %.
Зазначимо, що середня похибка вибіркової частки простоїв робітників через відсутність матеріалу буде значно меншою:

Слід зауважити, якщо оцінки середньої вибіркової частки є достатньо достовірними, то дані листів спостереження за окре-мими робітниками (або іншими об’єктами — верстатами, агрега-тами) фіксують їх стан на певний момент і через випадкові об-ставини можуть викривляти дійсний стан справ. Тому дані про окремі об’єкти моментного спостереження ні в якому разі не слід використовувати для прийняття яких-небудь управлінських рі-шень, навіть для простого їх оприлюднення.
Наприклад, припустимо, що кожні 30 хвилин робітник зупиняє верстат для заміни робочої деталі, період обходу збігається за загальною тривалістю з періодом заміни робочої деталі на верстаті. Унас-лідок цього під час усіх обходів спостерігач зафіксує, що конкрет-ний робітник протягом зміни тільки змінював робочу деталь свого верстату і взагалі не займався корисною працею. Абсурдність такого висновку очевидна, а похибка тим часом трапляється досить часто.
Слід зробити ще одне зауваження. З формули граничної похибки вибіркової частки

виходить, що при рівній кількості спостережень зменшення отриманих значень вибіркової частки при незмінному рівні довірчого числа призводить для зменшення середньої та граничної по-хибок, тому не слід включати у листи спостереження великої кі-лькості окремих позицій, які характеризують поелементну струк-туру змінного фонду часу.

Ви переглядаєте статтю (реферат): «СТАТИСТИЧНІ МЕТОДИ ВИЯВЛЕННЯ РЕЗЕРВІВ ПОЛІПШЕННЯ ВИКОРИСТАННЯ РОБОЧОЇ СИЛИ» з дисципліни «Статистика праці»

Реферати та публікації на інші теми:

МАКРОЕКОНОМІЧНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОГО ПРОЦЕСУ Проектний контроль Аудит надзвичайних доходів і витрат Розвиток пейджингу в Україні Позичковий процент та його диференціація