Реферати статті публікації

Таблиця 1
РОЗПОДІЛ МАКСИМАЛЬНО МОЖЛИВОГО
ФОНДУ РОБОЧОГО ЧАСУ В ЦЕХАХ ПІДПРИЄМСТВА, %
N/N Елементи максимально
можливого фонду
робочого часу, % Цех
№ 1 Цех
№ 2 Цех
№ 3 «Еталон-ний» цех
А Б 1 2 3 4
1 Відпустки для навчання 1,3 1,0 0,3 0,9
2 Відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами 15,3 10,5 5,2 7,0
3 Неявки через хворобу 2,1 3,4 2,9 3,0
4 Інші, дозволені законодавством не-явки 0,4 0,5 0,3 0,4
5 Неявки з дозволу адміністрації 1,1 2,8 1,7 1,1
6 Прогули 0,1 — 0,3 —
7 Цілозмінні простої - 0,1 — —
8 Фактично відпрацьовано людино-днів 79,7 81,7 89,3 87,6
Усього 100 100 100 100

Об’єднання даних відбувається за умови, що процентні вели-чини можна трактувати і як розподіл 100 одиниць сукупності за окремими групами. У даному прикладі при заповненні графи 6 табл. 5.3 застосовувався такий прийом: щодо елементів, величи-на яких безпосередньо не залежить від адміністрації (рядки 1, 3 і 4), в еталон включені середні дані; стосовно рядка 2 використана експертна оцінка; рядка 5 — найменша з фактично досягнутих ве-личин; утрати робочого часу (рядки 6 і 7) в еталон із зрозумілих причин взагалі не включені. Рядок 8 табл. 5.3 в графі 6 визначений як різниця 100 % і сум показників у перших семи рядках.
Такий прийом може бути рекомендований для практичного використання тому, що дані обліку явок та неявок у людино-годинах, як правило, є достатньо достовірними, оскільки базу-ються на даних табельного обліку персоналу на роботу. Інша справа, коли керівник підприємства має потребу в достатньо до-стовірних даних про використання робочого часу робітниками в межах робочих змін. Такі дані необхідні адміністрації для розра-хунків та уточнення норм виробітку (нормативів затрат робочого часу на одиницю праці кожного виду), вивчення фактичного на-вантаження робочих протягом робочої зміни, виявлення причин недовикористання загальної величини змінного фонду робочого часу тощо.
У зв’язку з відсутністю достатньо достовірної інформаційної бази в рамках постійно здійснюваного на підприємстві оператив-ного, бухгалтерського та статистичного обліку для вирішення пе-рерахованих вище завдань доводиться звертатися до спеціально організованих обстежень (одночасним або періодично повторю-вальним несуцільним спостереженням).
Для цілей технічного нормування та контролю за правильніс-тю обліку встановлених норм найчастіше звертаються до органі-зації хронометричних спостережень. Сутність таких спостере-жень полягає в тому, що спеціально виділений спостерігач (хронометрист) протягом певного періоду детально фіксує у завчасно розробленому спостережному листі затрати часу робітника на виконання окремих операцій (при необхідності тут виділяють на-віть окремі переходи, окремі елементи процесу, що спостеріга-ється: взяти деталь, встановити на верстат, провести обробку, за-мінити і т. д.) і на перерви, що виникають як з вини робітника, так і через незалежні від нього причини. При розробці норм часу (виробітку) враховують тільки час виконання операції (техноло-гічну трудомісткість), а також підготовчо-заключне та допоміжне (якщо за умовами технології його неможливо зіставити з часом виконання технологічних операцій).
Метод хронометражу є достатньо точним, навіть у тих випад-ках, коли одиницею обліку затрат часу є хвилини та секунди. Од-нак цей метод потребує великих затрат праці спостерігачів, бо один хронометрист не взмозі одночасно фіксувати затрати робо-чого часу більш ніж в одного-двох робітників.
Менш точним, але таким, що потребує значно меншої кілько-сті спостерігачів є метод проведення фотографій робочого дня (ФРД). Під час таких спостережень протягом робочої зміни фік-суються тільки перерви в роботі з виділенням їх причин. У тако-му випадку один спостерігач може протягом зміни скласти кілька фотографій та контролювати роботу до 10—12 чоловік залежно від особливості технологічного процесу та розташування робо-чих місць. Різновидом ФРД є самофотографії робочого дня, коли реєстрацію перерв у роботі та їх групування за певними причи-нами доручають самому робітнику. За таких умов витрати на ор-ганізацію спостережень мінімальні, але й небезпека отримання недостовірної інформації досить велика. Крім того, при реєстра-ції перерв у роботі за методом фотографії та самофотографії ро-бочого дня перерви тривалістю менш ніж 5 хвилин, як правило, не враховуються.
Як хронометраж, так і ФРД не можуть на практиці охоплюва-ти всіх зайнятих на зміні робітників, тому вони відносяться до класу несуцільних спостережень. Отримані дані завжди містять у собі деякі помилки як випадкового, так і систематичного харак-теру, величину яких достатньо об’єктивно оцінити неможливо.
У цьому розумінні великі переваги має статистичний метод моментних спостережень, в основі якого лежить фундаментальне положення теорії ймовірності та математичної статистики.
Сутність методу моментних спостережень полягає в тому, що він є вибірковим у часі та суцільним за обсягом об’єктів спосте-реження в просторі. На практиці організація моментного спосте-реження потребує розроблення формуляра спостережного листка, у якому заздалегідь передбачені елементи робочого часу, що під-лягають фіксуванню: робота, очікування напарника, перерва для відпочинку тощо. Визначаються припустимі середня та гранична похибки вибіркових оцінок, які отримуються в результаті спосте-режень, та на основі цього розраховується необхідна для забезпе-чення заданої точності кількість спостережень (моментів). Потім планується маршрут, по якому буде рухатися спостерігач у про-цесі фіксування стану кожного об’єкта спостереження у відпові-дний момент часу. Звідси визначають час, витрачений на один обхід; кількість обходів, необхідних для отримання необхідної кількості спостережень, та, нарешті, загальну кількість спостере-жень, що забезпечують отримання у практично прийнятні строки.
Саме тому, що спостерігач фіксує стан об’єкта (верстата, пра-цівника) в окремі моменти часу, все спостереження є вибірковим у часі; оскільки спостерігач у процесі обходу фіксує стан всіх об’єктів, за якими він спостерігає, це спостереження є суцільним у просторі.
Форма листа спостереження залежить від мети спостереження та особливостей складу трудових процесів, що підлягають спо-стереженню (наприклад, робітника-верстатника або продавця за прилавком магазину). Необхідна кількість моментних спостере-жень, що забезпечує отримання результатів заданого ступеня точності, визначається за формулою:

де n — кількість спостережень моментів;
K — орієнтовний коефіцієнт корисного використання змінно-го часу;
Δ — припустима точність результатів спостережень у частках одиниці або процентах;
t — довірче число, яке визначає співвідношення граничної та стандартної похибки при даній ймовірності, що береться як рівне 2 (ймовірність отримання правильного результату 0,954). Припу-стимо граничну похибку вибірки зазвичай беруть рівною 0,05 (5 %).
Якщо недостатньо достовірних даних про величину K, то при-пускають, що вона дорівнює 0,5, оскільки саме цій величині від-повідає максимум добутку K(1 – K) — дисперсії частки, від величини якої залежить похибка вибірки.
Припустимо, що в результаті моментного спостереження тре-ба отримати дані про доцільно використаний робітниками цеху час (у зміні зайнято 100 чоловік) та про втрати робочого часу з виділенням основних причин. Попередніх даних про використан-ня робочого часу немає, тому в розрахунках беремо K = 0,5. При-пустиму похибку вибірки встановимо в розмірі не більше 5 %, коефіцієнт довірчої вірогідності t вважатимемо рівним 3. Тоді необхідна певна кількість спостережень (n) становитиме:
спостережень (моментів).
Оскільки на зміні зайнято 100 робітників, кожного робітника необхідно охопити спостереженням протягом зміни 9 разів (900:100), тобто здійснити 9 обходів. Нехай тривалість одного обходу становить 20 хв. Тоді протягом 8-годинної зміни спосте-рігач зможе здійснити 24 обходи (60  8/20). Звідси виходить, що цілком достатньо одного спостерігача, а резерв часу можна вико-ристовувати для збільшення кількості обходів, що підвищить точність кінцевих результатів, або встановити між обходами інтер-вали часу, які в сумі не перевищуватимуть 300 хв. Оскільки моментне спостереження є вибірковим та аналогічним випадко-вій вибірці, точне спостереження постійного часу обходу та пе-рерв між обходами не є обов’язковим.
Після закінчення моментного спостереження та звіту даних (записів) у листах спостереження отримують вибіркові характе-ристики структури за елементами фонду змінного часу в розра-хунку на одного робітника. Припустимо, що за даними 1000 за-писів (моментів) видно, що внаслідок несвоєчасної доставки матеріалів на робочі місця в 0,5 % випадків зафіксований простій робітника (що відповідає 5 людино-моментам), а час корисної праці визначається в 90 % людино-моментів. Використовуючи наведену вище формулу, можна визначити середню похибку ви-бірки. У нашому прикладі вона становитиме для оцінки частки корисного часу:
, або
Звідси гранична похибка вибіркової частки дорівнюватиме
(з імовірністю 0,997): 3  0,0095 = 0,0285. Також можна напевне стверджувати (імовірність похибки 0,3 %), що справжнє значення частки корисно використаного часу в змінному фонді перебуває в межах:
0,90 – 0,03 < 0,90 <0,90 + 0,03,
тобто становить від 87 до 93 %.
Зазначимо, що середня похибка вибіркової частки простоїв робітників через відсутність матеріалу буде значно меншою:

Слід зауважити, якщо оцінки середньої вибіркової частки є достатньо достовірними, то дані листів спостереження за окре-мими робітниками (або іншими об’єктами — верстатами, агрега-тами) фіксують їх стан на певний момент і через випадкові об-ставини можуть викривляти дійсний стан справ. Тому дані про окремі об’єкти моментного спостереження ні в якому разі не слід використовувати для прийняття яких-небудь управлінських рі-шень, навіть для простого їх оприлюднення.
Наприклад, припустимо, що кожні 30 хвилин робітник зупиняє верстат для заміни робочої деталі, період обходу збігається за загальною тривалістю з періодом заміни робочої деталі на верстаті. Унас-лідок цього під час усіх обходів спостерігач зафіксує, що конкрет-ний робітник протягом зміни тільки змінював робочу деталь свого верстату і взагалі не займався корисною працею. Абсурдність такого висновку очевидна, а похибка тим часом трапляється досить часто.
Слід зробити ще одне зауваження. З формули граничної похибки вибіркової частки

виходить, що при рівній кількості спостережень зменшення отриманих значень вибіркової частки при незмінному рівні довірчого числа призводить для зменшення середньої та граничної по-хибок, тому не слід включати у листи спостереження великої кі-лькості окремих позицій, які характеризують поелементну струк-туру змінного фонду часу.

Ви переглядаєте статтю (реферат): «СТАТИСТИЧНІ МЕТОДИ ВИЯВЛЕННЯ РЕЗЕРВІВ ПОЛІПШЕННЯ ВИКОРИСТАННЯ РОБОЧОЇ СИЛИ» з дисципліни «Статистика праці»

Реферати та публікації на інші теми:

Оцінка ділової активності підприємства Соціологія освіти Інвентаризація майна як складова частина оцінки його вартості Аудит оборотних засобів, інших необоротних матеріальних активів. ... СТРУКТУРА ГРОШОВОГО ОБОРОТУ ЗА ЕКОНОМІЧНИМ ЗМІСТОМ ТА ФОРМОЮ ПЛАТ...