КОПИЧИНЦІ — місто Гусятинського р-ну Тернопільської області. Розташов. на р. Нічлава (прит. Дністра). Залізнична станція. Нас. 7 тис. осіб (2004). Відоме з 1-ї пол. 14 ст. 1443 тут споруджено замок. 1564 поселення згадується як місто. 1600 в ньому збудовано новий, т. зв. Червоний замок. 1672—83 місто було в складі Османської імперії. У 18 ст. власники міста Баворовські збудували палац (зруйнований у Першу світову війну). Від листоп. 1918 до лип. 1919 — місто в складі Західноукраїнської Народної Республіки. Від 1939 — у складі УРСР. Райцентр 1940—62. У К. є церкви Воздвиження Чесного Хреста Господнього (1630; дерев’яна) і св. Миколая
(1905; мурована), костьол Успіння Пресвятої Богородиці (1802). Пам’ятники: на честь скасування панщини в Галичині (1898; відновлений 1990); Т.Шевченкові (1946; реконструйований 1989); полеглим воїнам у Великій вітчизняній війні Радянського Союзу 1941—1945 (1965); діячам ОУН та воякам УПА (1993). Пам’ятний знак жертвам операції «Вісла» (див. «Вісла», акція 1947; 2004). У місті діють Музей театрального мист-ва, Музей пам’яті борців за волю України. У К. народилися: медики М.Андрейчин і О.Кузів, композитор і диригент В.Вшелячинський, шахіст, міжнар. гросмейстер В.Іванчук, оперні співаки Є.Ласовська, О.Соневицька-Ласовська і К.Чічка-Андрієнко, літератори й публіцисти А.Паламар і М.Савка, митець А.Перейма, краєзнавець Б.Савка, діяч ЗУНР М.Петрицький, діяч ОУН та УПА Я.Кузик, громад. і політ. діяч В.Лисий, генерал юстиції Б.Палій, вишивальниця М.Заребська, польс. мовознавець Ф.Славський. Працював педагогом правозахисник М.Коц. Літ.: Савка Б. Копичинці: Мандрівка через століття. Тернопіль, 2001; Тернопільський енциклопедичний словник, т. 2. Тернопіль, 2005. П.З. Гуцал.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «КОПИЧИНЦІ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
