ОСАВУЛ (від тюркського «ясаул» — керівник) — 1) виборна службова особа, що обіймала одну з найважливіших військово-адм. посад у Запорозькій Січі та Гетьманщині. Знаком влади О. була дерев’яна палиця з потовщенням на кінцях, скріплена срібними кільцями. О. входив до військ. старшини Запороз. Січі від зародження козацтва українського наприкінці 15 ст. Повного орг. оформлення козацька старшина набула на час створення Запороз. Січі й була типологічно подібною до еліт мілітарних утворень на Великому степовому кордоні між християн. і мусульманськими спільнотами від Адріатики до Уралу. У мирний час кошовий осавул стежив за дотриманням порядку на Січі (відав заготівлею провіанту на випадок війни; розподіляв за на-
казом кошового отамана грошову й натуральну платню; наглядав за подорожуючими територією Вольностей війська Запорозького низового, виконував роль слідчого в суд. справах), у воєнний — у таборі (очолював козац. розвідку, стежив за ходом битв, уводив у бій резервні військ. частини). Курінний О. на Запорожжі також належав до складу військ. старшини. До реєстрової козац. старшини належали 2, а згодом — 4 осавули. У Гетьманщині генеральних осавулів було двоє (старший і молодший). Старший ген. О. був охоронцем гетьман. булави. Ген. О. був найближчим помічником гетьмана, розслідував тяжкі злочини, брав участь у переговорах з іноз. послами, виконував обов’язки гетьмана наказного, здійснював інспектування війська й вів реєстри козацькі, брав участь у роботі Генеральної військової канцелярії. Крім ген. осавулів, були полкові осавули (по два в кожному полку) та сотенні осавули, які займалися військ. підготовкою козаків, забезпеченням полку/сотні озброєнням та боєприпасами (крім артилерії), складали козац. реєстри, статути. У ген. артилерії служили артилер. осавули, які відали ген. обозами й були заступниками генерального обозного. За виконання військово-адм. функцій осавули, як й ін. представники козац. старшини Гетьманщини, отримували рангові маєтності та платню від царя, що передбачалася Березневими статтями 1654 та ін. правовими актами між Гетьманщиною і Моск. д-вою; 2) офіцерський чин у козац. військах Російської імперії. Зван-
641 ОСАВУЛ
Хосе Ортега-і-Гасет.
«Оршанська битва». Картина роботи невідомого художника. Бл. 1524.
642 ОСАДНИЙ
ня О. вважалося другим після отаманського. 1775 за розпорядженням Г.Потьомкіна було наказано вважати чин полкових осавулів рівним до офіцерського звання. 1798—1800 О. був прирівняний до гусарського ротмістра, що давало спадкове дворянство. 1798—1884 О. мав оберофіцерський чин 9-го класу в Табелі про ранги, 1884—1917 — 8-го класу. Літ.: Панашенко В. Соціальна еліта Гетьманщини (друга половина XVII—XVIII ст.). К., 1995; Довідник з історії України. К., 2001; Горобець В. Влада та соціум Гетьманату: Дослідження з політичної та соціальної історії ранньомодерної України. К., 2009; Чухліб Т. Козаки та яничари: Україна у християнсько-мусульманських війнах 1500—1700 років. К., 2010. В.П. Кононенко.
який оплачувався як натурою (збіжжям, живністю, продуктами), так і грішми (чиншеві виплати). Літ.: Kutrszeba S. Historya ustroju Polski w zarysie, t. 2: Litwa. Lw\w, 1914; Греков Б.Д. Крестьяне на Руси с древнейших времен до XVII века. М.—Л., 1946; Похилевич Д.Л. Крестьяне Белоруссии и Литвы в XVI—XVIII вв. Львов, 1957; Гурбик А.О. Еволюція соціально-територіальних спільнот в середньовічній Україні (волость, дворище, село, сябринна спілка). К., 1998. А.О. Гурбик.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ОСАВУЛ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
