Цінний папір — це грошовий документ, що засвідчує право во-лодіння чи відносини позички, визначає взаємовідносини між осо-бою, яка його випустила, та його власником і передбачає, як прави-ло, виплату доходу у вигляді дивідендів чи процентів, а також можливість передачі грошових та інших прав, що випливають з цих документів, іншим особам. Цінні папери розрізняються: • за характером розпорядження (іменні чи на пред’явника); • за формою виплати доходів (боргові та пайові). Боргові, як правило, є паперами з фіксованим доходом та зо-бов’язанням повернення боргу у визначений час. Пайові цінні папери являють собою частку держателя у реальній власності і дають право на одержання частини прибутку та на участь в управлінні товариством. В Україні зараз випускаються та перебувають в обігу такі види цінних паперів: акції, облігації внутрішньої республіканської і міс-цевої позик, облігації підприємств, казначейські зобов’язання, ощадні сертифікати, векселі. Комерційні банки України використовують емісію цінних папе-рів при створенні банку задля розширення його операцій, а також при формуванні ресурсів для своїх активних операцій. За рахунок випуску простих та привілейованих акцій відбувається утворення капіталу комерційних банків, які мають статус акціонерного товари-ства. Власники простих акцій беруть участь в управлінні банком і поділяють з ним усі його доходи, збитки та ризики. Якщо комерцій-ний банк не заробляє прибутку, власники простих акцій не отриму-ють дивідендів; їм нічого не гарантується і у випадку ліквідації бан-ку. Прості акції вільно купуються та продаються на вторинному ринку цінних паперів. Привілейовані акції дають право їх власникам на отримання фік-сованого розміру дивідендів, який не залежить від отриманого бан-ком прибутку. Власники привілейованих акцій не беруть участі в управлінні комерційним банком. Перший випуск акцій банку повинен складатися виключно із простих акцій. Реєстрація та продаж банком-емітентом першого ви-пуску акцій звільняється від оподаткування на операції з цінними паперами. Усі випуски цінних паперів банками типу відкритого акціо-нерного товариства, незалежно від розміру випуску та кількості інвесторів, підлягають державній реєстрації у Міністерстві фі-нансів України. Таким чином підвищується відповідальність ба-нків-емітентів перед покупцями цінних паперів та знижу- ється ризик, пов’язаний з фінансовими зловживаннями та махі-націями. Процес випуску акцій містить такі етапи: 1. Прийняття рішення про емісію. 2. Випуск проспекту емісії, який готують спеціалісти банку. У проспекті визначаються вид акції, обсяг емісії, витрати на неї, три-валість. Проспект емісії готується: при першій емісії — засновника-ми банку, при наступних емісіях — Правлінням банку. Проспект емісії має надавати таку інформацію: а) характеристика емітента; б) органи управління банком та вищі посадові особи; в) опис ділової активності, діяльності емітента; г) інформація про емісію; д) фактори ризику. 3. Затвердження проспекту емісії Правлінням банку та його по-свідчення незалежною аудиторською компанією. 4. Реєстрація проспекту емісії в Державній комісії з цінних па-перів та фондового ринку. 5. Публікація проспекту емісії в пресі. 6. Розміщення цінних паперів. Відбувається такими способами: а) вільний продаж; б) капіталізація власних коштів; в) обмін акцій попереднього випуску. 7. Реєстрація підсумків випуску. 8. Публікація підсумків емісії у пресі. Емісія акцій як форма створення та наповнення статутного фонду коме-рційного банку регулюється Законами України «Про господарські товарист-ва» (від 19.09.91) та «Про цінні папери та фондову біржу» (від 24.06.91). Випуск простих акцій дозволяє банку отримати додаткові кошти у безстрокове користування, збільшити капітал банку, що дає змогу нарощувати обсяг активних операцій. Якщо прибуток відсутній чи невеликий, то банк може не виплачувати дивіденди акціонерам. Од-нак випуск простих акцій має й свої недоліки: 1) є дорогим джерелом, оскільки дивіденди виплачуються з при-бутку; 2) розмір дивідендів, як правило, вищий за процент, що виплачу-ється кредиторам банку. Випуск привілейованих акцій також має свої переваги і недоліки. Так, до позитивних сторін можна віднести: 1. Зростання капіталу, а отже й розширення спектра активних операцій. 2. Кошти отримуються у безстрокове користування. 3. Немає загрози дійсним акціонерам щодо зменшення контролю над банком. Та все ж випуск привілейованих акцій є дорогим джерелом, оскі-льки дивіденди по них бувають вищими за дивіденди по простих ак-ціях. Згідно з Базельськими рекомендаціями привілейовані акції на-лежать до додаткового капіталу, а в Україні вони, перебуваючи в складі статутного капіталу, відносяться до основного капіталу. У деяких випадках, а особливо коли ціни на прості акції низькі, банки випускають конвертовані префакції, які через певний строк чи за певних умов можуть бути обмінені на прості акції. Якщо розглянути емісію банківських облігацій, то вона має такі самі вимоги, що й емісія акцій. Комерційним банкам суворо забо-ронено випускати облігації для поповнення статутного капіталу та покриття збитків банку. Реалізація облігацій може здійснюватися шляхом їх продажу за договорами або обміну на раніше випущені облігації. На відміну від іпотеки, що забезпечується землею та нерухоміс-тю, банківські облігації не мають реального забезпечення. Вони но-сять середній та довгостроковий характер. Перевагами емісії облігацій можна вважати такі: 1. Вони дешевші, аніж емісія акцій, оскільки виплата процентів відноситься до складу витрат банку. 2. У порівнянні з простими акціями вони не загрожують існую-чим акціонерам у частині зменшення контролю над банком. 3. У порівнянні з депозитними сертифікатами строк погашення їх чітко визначений, а це зручно для прогнозування ресурсів банку. Проте випуск облігацій має й свої недоліки: 1. Платежі фіксовані і можуть припасти на несприятливий для банку період. 2. Мають обмежений строк порівняно з акціями. 3. Треба створювати резерв для сплати процентів і погашення облігацій. Поширеною формою строкових вкладів є ощадні і депозит- ні сертифікати — цінні папери, які засвідчують факт депону-вання в банку грошових коштів і право держателя цінних папе-рів отримати після встановленого терміну суму вкладу та про-центи. Можна виділити такі види сертифікатів: • за способом випуску: а) разові, б) серійні; • за можливістю обігу: а) іменні, б) на пред’явника; • за строками обігу: а) термінові, б) до запитання; • за умовами виплати процентів: а) в день погашення; б) з регулярним погашенням протягом розрахункового періоду. Доречно зазначити, що для ощадних сертифікатів характерні такі реквізити: 1. Найменування цінного папера. 2. Назва банку-емітента, його місцезнаходження, № цінного папера. 3. Дата випуску. 4. Сума депозиту. 5. Строк вилучення вкладу. 6. Для іменного сертифіката — ім’я держателя. 7. Підпис керівника банку чи іншої уповноваженої особи. 8. Печатка банку. Ощадний сертифікат має певні переваги перед строковим вкла-дом, адже тут існує можливість передачі третій особі, і клієнт отри-мує винагороду, якої б він був позбавлений в разі дострокового ви-лучення депозиту. Щодо депозитних сертифікатів, то вони, як і облігації, є борго-вими зобов’язаннями. Можуть випускатися банками будь-якої орга-нізаційної форми. В Україні сертифікати — це іменні цінні папери.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Поняття та види цінних паперів» з дисципліни «Банківські операції»
