НАПОЛЕОНДОР (франц. Napoleon d’or, дослівно «Наполеон із золота», «наполеонівський золотий») — позначення франц. золотої монети із зображенням імператора Наполеона I в 20 франків (вагою 6,4517 г; чиста вага золота 5,8065 г). Карбування наполеондорів (замість попередніх луїдорів) проводив 1804—15 франц. імп. Наполеон І Бонапарт, а відновив його племінник — Наполеон III (1848—70). Відомі золоті випуски в 40 франків (подвійний Н.), в 10 франків (пів-Н.). Емісії наполеондорів 1850—60-х рр. (у т. ч. фальшивки) досить звичні завдяки торгівлі на території Буковини, сусідньої до Румунії, де Н. був офіційно дозволеною обіговою монетою. Літ.: Зварич В.В. До питання про грошовий обіг у Галичині під пануванням Австро-Угорщини. «Історичні джерела та їх використання» (К.), 1966, вип. 2; Його ж. Нумизматический словарь. Львов, 1978; Зварич В., Шуст Р. Нумізматика: Довідник. Тернопіль—Львів, 1998; Огуй О.Д. Історія обігу грошових одиниць та їх найменувань на Буковині: Австрійський період (1774—1918). Чернівці, 2005. О.Д. Огуй.
нославщину, Херсонщину, Крим, долини Сіверського Дінця та Дону. «Н.» мала служити бар’єром проти доступу Росії до Чорного моря й бути постачальником допоміжного війська для франц. армії. У перспективі їй призначалася політ. самостійність. Ще 2 д-ви типу «Н.» під назвою герцогств (князівств) Франція прагнула створити: одну в Правобережній Україні під орудою наполеонівського маршала Ю.Понятовського, другу — у межах Полтавщини, Чернігівщини та частини рос. земель з пн. кордоном біля м. Орел. Літ.: Борщак І. Наполеон і Україна. Львів, 1937; Сокольницкий М. «Исполнено по Высочайшему повелению...»: Рапорт, поданный Наполеону начальником его контрразведки Михаилом Сокольницким, с рекомендациями «о способах избавления Европы от влияния России...» Минск, 2003; Ададуров В. «Наполеоніда» на Сході Європи. Львів, 2007. М.М. Варварцев.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «НАПОЛЕОНДОР» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
