КОЗИЦЬКИЙ Григорій Васильович (1724—06.01.1776(26.12.1775)) — просвітник, письменник, політ. діяч. Виходець із козацтва. Освіту здобув у Київ. акад. (1747; див. Києво-Могилянська академія), навч. в г-зії м. Бреслау (нині м. Вроцлав, Польща), далі — у Лейпцизькому ун-ті (1749—58). Після повернення з-за кордону отримав звання ад’юнкта Петерб. АН (з 1767 — її почесний чл.), викладав в академічному ун-ті (1759). З 1763 — секретар канцелярії опікунства іноз. колоністів, а від 1765 — секретар кабінету імп. Катерини ІІ. Брав участь у підготовці скликання Комісії законодавчої 1767—1768, редагував усі документи, пов’язані з підготовкою й проведенням її засідань («Маніфест» про скликання комісії та регламент її роботи, Інструкція про порядок виборів депутатів, «Наказ» Катерини II депутатам). Був причетний і до формування штату чиновників,
які працювали в складі підкомісій Законодавчої комісії, протегуючи тим із них, хто не тільки мав добру освіту, а й поділяв просвітницькі плани сусп. перебудови Росії. Чл. підкомісії «о иностранном попечительстве» та експедиційної підкомісії. З 1768 — статс-секретар кабінету Катерини II, що відав чолобитними (прохання, скарги на ім’я цариці). К. захопився просвітницькою філософією і перекладами франц. сусп.-політ. літ. За його ініціативи було створено «Собрание, старающееся о переводе иностранных книг» (1768—74), яке об’єднало 100 перекладачів із середовища чиновництва, письменників, студентів Моск. та Академічного ун-тів, серед яких було чимало земляків К. — вихованців Київ. акад.: чиновників 3-го департ. Сенату (Я.Козельський, І.Крамаренков, І.Ванслов, Я.Костенський, М.Мотоніс), викладачів Сухопутного шляхетського корпусу (Л.Січкарьов, В.Золотницький, І.Полетика). Т-во поставило за мету пер. і популяризацію західноєвроп. просвітницької літ., істор. та літ. тв., словників, розрахованих на масового читача. Вони переклали 173 томи, значна частина яких опубл. з участю книговидавничого т-ва рос. просвітника М.Новікова. Завдяки діяльності т-ва громадськість Російської імперії познайомилася із тв. Вольтера, К.-А.Гельвеція, П.-А.Гольбаха, Ш.-Л.Монтеск’є, включаючи «Энциклопедию, или Толковый словарь наук, искусств и ремесел» Д.Дідро і Ж.-Л.Д’Аламбера. Враховуючи великий попит на цю 10-томну енциклопедію, чл. т-ва 1768—70 переклали більшість її статей (480) рос. мовою, особливу зацікавленість виявивши до політ. тематики. К. був причетний до видання сатиричного ж. «Всякая всячина» (1768— 70). Розчарований реаліями політики Катерини II, К. вийшов у відставку. Покінчив життя самогубством у Москві. Тв.: Берков П.Н. История русской журналистики XVIII века. М.—Л., 1952; Штранге М.М. Демократическая интеллигенция России в XVIII веке. М., 1965; Кулябко Е.С. Замечательные питомцы Академического университета. М., 1968. Н.В. Шевченко.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Козицький Григорій Васильович» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
