Фердинанд Лассаль (1825—1864) — німецький соціаліст, що вважав себе учнем К. Маркса. 1848 року був заарештований за рево-люційну агітацію. Після звільнення (1851) він припиняє свою про-пагандистську діяльність і присвячує себе науковій роботі. 1862 ро-ку Лассаль повертається на політичну арену, створює «Загальний союз німецьких робітників» (1863—1875). Ф. Енгельс писав про Лассаля як про надзвичайно талановиту й різнобічно освічену людину. Водночас він підкреслював, що Лас-саль не був оригінальним мислителем, а запозичив ідеї соціалізму в К. Маркса і виклав їх відповідно до свого бачення. Справді, у трактуванні соціалістичних ідей Лассаль наслідує Ма-ркса. Проте він не теоретик, він більше практик, пропагандист. Лас-саль веде інтенсивну соціалістичну агітацію, виступає на мітингах, виголошує палкі промови на захист трудящих, критикує уряд і бур-жуазну опозицію. Він закликає забезпечити панування в державі че-твертого стану (трудящих), що породило б, на його думку, небаче-ний в історії розквіт суспільства. Панування четвертого стану не означає загострення суперечностей між класами. Заклик до пану-вання четвертого стану в Лассаля — це «заклик до примирення» . Проте конкретних шляхів і методів досягнення такої мети Лас-саль не бачив, а можливість втілення ідей соціалізму відкладав на далеке майбутнє. Саме тому Лассаль уважав не лише зайвим, а на-віть небажаним використання соціалістичних гасел у поточній про-паганді. Безпосередні соціальні вимоги він зв’язує зі здобуттям за-гального виборчого права і створенням виробничих асоціацій. Загальне виборче право має забезпечити реалізацію «істинної» мети держави. Лассаль виступає проти ідей економічного лібераліз-му. Він — прихильник втручання держави, саме на неї покладає він надії. Надаючи цій проблемі надзвичайно великої ваги, Лассаль протиставляє буржуазній концепції держави концепцію робітничого класу. Буржуазна концепція держави передбачає збереження свобо-ди і власності багатіїв, що зумовлює посилення експлуатації слабко-го сильним. А справжня мета держави інша. «Мета держави, — пи-сав Лассаль, — позитивно розвивати й невпинно вдосконалювати людську істоту; інакше кажучи, — здійснювати насправді призна-чення людини, тобто культуру, на яку людський рід здатний; мета держави — виховання і розвиток людства до свободи» . За допомо-гою загального виборчого права він сподівався включити робітників у законодавчі установи і тим самим наблизити реалізацію цієї мети . Із вирішенням згаданої проблеми тісно зв’язана й інша — ство-рення виробничих асоціацій. Як теоретик соціалізму Лассаль засу-джував тяжке, безправне становище робітників. Але пояснював його не соціально-економічними умовами, а дією так званого залізного закону заробітної плати. Суть закону, за Лассалем, полягає в тім, що робітник одержує лише мінімум засобів існування, а не повний про-дукт праці. «...Середній розмір заробітної плати, — пише він, — завжди зводиться до безумовно необхідного утримання, що визна-чається звичками народу, для підтримання життя і для розмножен-ня» . На підтвердження свого висновку Лассаль посилається на Смі-та, Рікардо, Сея, Мальтуса та ін. Скасувати цей закон неможливо, але його можна нейтралізувати, «усунувши умови його дії». Нейтралізувати дію «залізного закону» Лассаль сподівався через перетворення робітників на підприємців організацією добровільних асоціацій. У таких асоціаціях робітники одночасно були б і підприємцями. Тим самим було б ліквідовано рі-зницю між заробітною платою і прибутком, а винагорода робітника збільшилась би до повного продукту праці. Це, на думку Лассаля, і є шлях до мирного, законного і єдино можливого способу знищення експлуатації. «Найбільш мирним, — писав він, — найбільш закон-ним, найбільш простим знищенням підприємницького зиску є орга-нізація робітничого стану за допомогою добровільних асоціацій у позицію свого власного підприємця, усунення цим єдиним способом того закону, який за теперішнього виробництва дає робітникам ли-ше необхідне для життя як найману плату, а решту віддає підприєм-цеві, — ось єдино істинний, єдино життєвий, єдино такий, що від-повідає справедливим домаганням робітничого стану, засіб поліпшити його становище» . Капітал для утворення таких самоасоціацій має дати держава. Змусити державу це зробити можна лише за допомогою загального виборчого права. Ідея утворення робітничих асоціацій не була новою. Лассаль, влас-не, копіював план «суспільних майстерень» Луї Блана. Значного поши-рення в Німеччині набрали різні форми кооперації відомого економіста Шульце-Деліча. 1849 року він створив велику кількість кредитних, споживчих, позичкових та інших кооперативів. Вони об’єднували пере-важно ремісників і не передбачали державної підтримки. Лассаль не заперечував корисності кооперативів. Але він наго-лошував на необхідності проведення чіткої межі між інтересами на-йманих робітників, виробників матеріальних благ і, як він пише, «інтересами споживачів». У праці «Пан Бастіа — Шульце-Деліч, або Капітал і Праця» Лассаль піддає гострій критиці економічну про-граму Шульце-Деліча і доводить тотожність його поглядів і погля-дів Бастіа, який виступав з ідеєю гармонії інтересів у буржуазному суспільстві. Капіталізму Лассаль протиставляє соціалізм, а вироб-ничі асоціації розглядає як перехідну форму до майбутнього соціа-лістичного ладу. У майбутньому суспільстві засоби виробництва будуть спільними, спільною буде праця, а доходи розподілятимуть-ся відповідно до трудового внеску кожного працівника .
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Економічна програма Ф. Лассаля» з дисципліни «Історія економічних вчень»
