Реферати статті публікації

2. МОМЕНТНЕ СПОСТЕРЕЖЕННЯ ТА ЙОГО ХАРАКТЕ-РИСТИКИ
2.1. Моментне спостереження за використанням робочого ча-су робітників є вибірковим лише відносно досліджуваного маси-ву часу, оскільки передбачається щозміни спостерігати робочий час робітників протягом доби в усіх структурних підрозділах промислового підприємства. Дані, отримані в результаті спосте-реження, поширюються на всю генеральну сукупність, тобто на весь робочий час робітників з урахуванням помилки вибірки за верхньою межею.
2.2. Одиницею спостереження як джерелом інформації про причини втрат робочого часу працівників насамперед є праців-ник, він — головне джерело інформації, але не єдине. У разі необ-хідності спостерігач може уточнити отриману інформацію в пред-ставників керівництва структурного підрозділу, де проводиться спостереження (бригадира, майстра, начальника зміни і т.д.).
2.3. Моментне спостереження за використанням робочого часу працівників більшою частиною має бути організовано так, щоб охопити всіх працівників структурного підрозділу, у якому дослі-джуються причини втрати робочого часу. Тому генеральна сукуп-ність становить собою фактичний фонд часу роботи всіх працівни-ків даного підрозділу. Вибіркова сукупність буде представляти частину фонду часу працівників, протягом якого фіксується стан об’єктів, контролюється використання робочого часу працівників.
2.4. Розробляючи матеріали спостереження, необхідно врахо-вувати його вибірковий характер; репрезентативність оцінюється за формулою граничної помилки вибіркової частки при безпов-торному відборі. При цьому як величина вибіркової сукупності береться кількість записів моментного спостереження (кількість моментів спостереження). З урахуванням помилки вибіркового спостереження розраховуються межі втрат часу.
Для отримання репрезентативних даних щодо використання робочого часу робітників гранична помилка моментного вибірко-вого спостереження має не перевищувати 5 % від установленої в процесі спостереження величини втрат часу.
2.5. З урахуванням поставлених цілей моментного спостере-ження складається програма спостереження за використанням робочого часу робітників.
Важливо, щоб вибраний варіант програми спостереження від-повідав таким вимогам:
1) сприяв досягненню мети дослідження;
2) зв’язував би в єдине ціле технологічні, допоміжні та обслу-говуючі процеси на спостережуваній ділянці виробничої діяльно-сті (тобто процеси транспортування, постачання робочого місця сировиною та матеріалами тощо, пов’язані з процесом виготов-лення промислової продукції);
3) не викликав негативних психологічних реакцій з боку робітників, а навпаки, дістав їх підтримку;
4) забезпечував би можливість контролю за ходом роботи та внесення в разі необхідності подальших корективів;
5) мав позитивний результат дослідження (краще використан-ня робочого часу працівниками).
Запропонована нами програма моментного спостереження за використанням робочого часу працівниками міститься у формі 1 «Коди та перелік причин утрат робочого часу» та у формі 2 «Ма-ршрутний лист спостереження за використанням робочого часу».
Перелік причин утрат робочого часу готувався з урахуванням накопиченого досвіду дослідження використання робочого часу в практиці статистики. На основі цього пропонується враховувати простої за їх характером в розрізі трьох груп:
 які не залежать від підприємства;
 які залежать від підприємства;
 які залежать від робітника.
Виділення цих груп пояснюється нерівнозначністю заходів з їх усування та частки в загальній сумі простоїв. У кожній з цих трьох груп виділяються підгрупи простоїв з причин. Для зручно-сті проведення дослідження використання робочого часу та роз-роблення матеріалів кожної групи простоїв присвоюється певний двозначний код та встановлюється робоче умовне позначення за допомогою поєднання букв українського алфавіту, відповідне до найменування причин.
Нижче наводиться запропонована класифікація причин утрат часу, їх код та робоче умовне позначення.
Перша група причин — причини, які не залежать від підпри-ємства.
Причини 1.1 та 1.2, викликані нестачею матеріалів, енергії тощо, при належній організації матеріально-технічного поста-чання могли б бути ліквідовані.
Причина 1.3. «Характер технологічного процесу» виділена у зв’язку з тим, що вона зумовлена специфікою технології в тих випадках, коли робочий період — час безпосереднього прикла-дання праці — переривається на процеси, які відбуваються неза-лежно від волі робітника (розігрів, розчинення, розмішування тощо), устаткування в цих випадках працює, а робітник ні. Вини-кає необхідність ущільнення часу робітника, збільшення віддачі від нього, що, у свою чергу, має відбитися на збільшенні його за-робітку і т. ін. Якщо ж робітник виконує функції, наприклад, транспортування чи завантажувальних-розвантажувальних опе-рацій тощо, тоді відбувається перерва в роботі устаткування — робітник працює, а устаткування простоює.
Слід мати короткі описи тих технологічних процесів, у яких час виробництва та робочий період не збігаються. А також мати уявлення, якими мають бути функції робітника під час перерв ча-су виробництва з технологічних причин.
Спостерігач у кожному виробництві повинен мати опис тех-нологічних процесів та функцій робітника, щоб порівняти те, що є насправді, з тим, що має бути.

Форма 1
Код
причини втрат
часу Вид причин утрат часу Умовне позначення на маршрутному
листі
1 2 3
1.0 Які не залежать від підприємства
1.1 Відсутність матеріалів, пального, заготовок, деталей, які не були поставлені зі сторони МС
1.2 Відсутність електроенергії, теплоенергії, сти-снутого повітря тощо зі сторони ЕС
1.3 Характер технологічного процесу ТП
1.4 Надлишок устаткування (резерв) НУ
2.0 Які залежать від підприємства
2.1 Відсутність на робочому місці матеріалів, за-готовок, деталей, інструментів, які є на під-приємстві МП
2.2 Відсутність електроенергії, теплоенергії, сти-снутого повітря свого виробництва ЕП
2.3 Аварія АВ
2.4 Несправність чи незапланований ремонт РН
2.5 Реконструкція (модернізація) МР
2.6 Плановий ремонт РП
2.7 Незайняте працівником робоче місце НМ
2.8 Переведення працівника на інше місце ДМ
2.9 Виробнича необхідність ВН
2.10 Відсутність працівника з причини виконання державних зобов’язань ДЗ
2.11 Відсутність працівника у зв’язку з виконанням суспільних зобов’язань за дорученням адміні-страції СЗ
Закінчення форми 1
Код
причини втрат
часу Вид причин утрат часу Умовне позначення на маршрутному
листі
1 2 3
2.12 Відсутність працівника у зв’язку з виконанням робіт не за спеціальністю за дорученням адмі-ністрації НЕ
2.13 Інші причини ДП
3.0 Які залежать від працівника
3.1 Невихід на роботу (цілодобовий простій) пра-цівника НО
3.2 Запізнення на роботу працівника ЗН
3.3 Відсутність працівника з дозволу адміністрації з причин особистого характеру ВА
3.4 Передчасне залишення працівником свого ро-бочого місця ПВ
3.5 Відсутність працівника на робочому місці внаслідок порушенням дисципліни чи з неві-домих причин ТД
3.6 Залишення працівником роботи чи перерва в роботі у зв’язку з погіршенням самопочуття чи за особистими потребами ОП
4.0 Разом за усіма групами причин

Причина 1.4. «Надлишок устаткування (резерв)» — при-значена для характеристики робочої ділянки, збалансованості устаткування та його потужності з робочою силою, яка застосо-вується. Специфіка галузей така, що технологічний процес по-требує певної послідовності використання устаткування в його роботі. З його допомогою можна з’ясувати як нестачу, так і над-лишок устаткування — наприклад, уже не потрібне устаткування у випадку переорієнтації на випуск іншої продукції і т. і.
Друга група причин — причини, які залежать від підприємства.
Причини 2,1, 2,2, 2,3, 2,4 не потребують особливих пояснень.
Причина 2,5 «Реконструкція (модернізація)» та 2,6 «плановий ремонт» віднесені до цієї групи через те, що час, який передбаче-ний за планом на реконструкцію, модернізацію, ремонт, нерідко не відповідає фактичному часові, який витрачається на цю робо-ту. Поставлення цих питань ставить за свою мету врахувати втрати робочого часу та втрати від додержання строків ремонту, тобто втрати від невикористаного виробничого устаткування. Так, нерідко ремонти, які проводяться (поточні, середні, капіта-льні) не відповідають за часом галузевим стандартам. У вартіс-ному виразі вони вимірюються розміром амортизаційних відра-хувань, які не забезпечені необхідним обсягом продукції.
Позицію 2.7. «Незайняте робоче місце» потрібно розуміти як незабезпеченість робочого місця спеціалістом, а не «невихід на роботу» з будь-якої причини, яка встановлюється за даними та-бельного обліку та відображається в статистичному звіті.
Пункт 2.7 призначений для отримання інформації щодо збалансованості кількості робочих місць та кількості робітників у зміні. Дані спостереження за цим пунктом можуть бути використані для підготовки майбутньої атестації робочих місць, для з’ясування поточних змін після атестації, для виявлення таких робочих місць, які мають бути заповнені, та таких, які можуть бути ско-рочені.
Позиція 2.8. «Переведення на працівника інше робоче міс-це» пов’язана з втратами робочого часу працівника та втратами часу в роботі устаткування, оскільки через переведення робітни-ка на нове робоче місце втрачається частина робочого часу та ча-су роботи устаткування.
Позиція 2.9. «Виробнича необхідність» відображає втрати робочого часу та простої устаткування, які виникають унаслідок виконання тих чи інших завдань, пов’язаних з необхідністю пе-ребудови графіка ритмічності випуску продукції та ін.
Втрати робочого часу, що виникають з причин 2.10—2.12, пов’язані з виконанням робіт за спеціальністю, а також з відлу-ченням працівників від робочого місця для виконання суспільних та державних зобов’язань.
Позиція 2.13. «Інші причини» відображає втрати в роботі як у працівників, так і устаткування, які викликані технологічними причинами, а також перевантаженням транспортної лінії готови-ми виробами, які, у свою чергу, заважають поставці заготовок на робочі місця та ін.
До третьої групи причин втрат робочого часу належать (3,1—3,6) утрати, які залежать від робітника, від його особистого став-лення до справи, дисциплінованості, відповідальності. Причому причини втрат залежать не тільки від працівника, а й від керівни-цтва цеху, ділянок, бригади та дає змогу оцінити рівень організа-ції робочого часу на конкретному робочому місці. Необхідно за-значити, що скоротити втрати робочого часу за цією групою причин можна порівняно швидко.
2.6. Форма 2 («Маршрутний лист спостереження за робо-чим часом») має наступні записи:
• На титульному аркуші розміщені питання, на підставі яких конкретизується місце та час спостереження; визначається нор-мативна кількість працівників, робочих місць. Розміщена інфор-мація (прізвище, ім’я та по батькові П.І.Б) щодо керівників виробничих підрозділів, які можуть знадобитися спостерігачу для з’ясування причин простоїв, що були виявлені в процесі спосте-реження. Правий стовпчик титульного листа призначений для машинної обробки інформації маршрутних листів та заповнюєть-ся після проведення моментного спостереження.
• Маршрутний лист спостереження за використанням робочо-го часу містить П.І.Б. працівників, інформацію щодо соціально-демографічних характеристик працівників, номери та коди робо-чих місць, які розташовані за ходом спостереження (маршруту робочих місць на ділянці, лінії і т. д.), інформацію про кількість граф (моментного спостереження), куди заносяться причини втрат робочого часу.
• На зворотному боці маршрутного листа містяться короткі вказівки щодо ведення записів у маршрутному листі.
2.7. Найважливішим питанням теорії моментного вибіркового спостереження за використанням робочого часу працівників є пи-тання щодо кількості моментів спостереження. Воно має бути оп-тимальним, щоб правильно оцінити використання робочого часу. При цьому необхідно враховувати особливості процесу виробницт-ва, розташування робочих місць та розміщення устаткування.
2.8. Для розрахунку кількості моментних записів використо-вують таку формулу:

де n — кількість спостережень (людино-моментів);
t — довірчий коефіцієнт точності результатів;
Wt — орієнтовний коефіцієнт утрат робочого часу працівни-ками (у частках одиниць);
1 – Wt — орієнтовний коефіцієнт використання робочого часу працівниками (у частках одиниць);
ΔWt — установлена чи припустима точність результатів (у відсотках) чи відносна помилка вибірки.
Наприклад. У цеху вулканізації, де проводиться обстеження, працюють 33 працівники. За даними фотографії робочого дня був установлений орієнтовний коефіцієнт використання робочого ча-су кожним працівником, у середньому в цеху він становив 75 % загального фонду часу. Припустимо, що коефіцієнт довіри t = 2, і забезпечує надійність результатів з імовірністю 0,954.
(людино-моментів чи моментних записів)
при ΔWt = ± 5 %.
Кількість обходів дорівнює частці від ділення обсягу заплано-ваної роботи на кількість працівників: 535 : 33 = 16.
Отже, за зміну кожного працівника необхідно відвідати 16 разів.
Протягом робочої зміни спостерігач робить 16 обходів (480 хв :
: 30 хв = 16) та на маршрутному листі фіксує 16 записів (момен-тів спостереження). Згідно з розрахунком у нашому прикладі тривалість одного обходу становить 30 хв.
Таким чином, 30 хв є отриманим інтервалом між моментами спостереження в даному прикладі. Звідси — якщо спостерігач зафіксував момент простою, то розмір простою він прирівнює до 30 хв та використовує цей інтервал в аналізі результатів спосте-реження.
Слід зауважити, що кількість моментів не обов’язково визна-чається за вищенаведеною формулою. Можна на основі експери-ментальної оцінки та специфіки досліджуваного виробничого підрозділу практично визначити кількість моментів спостере-ження.

3. ОРГАНІЗАЦІЯ ПРАЦІ З ОБЛІКУ ВТРАТ РОБОЧОГО ЧАСУ
3.1. Облік утрат робочого часу потребує старанного ознайом-лення спостерігачів з процесом виробництва на підприємстві. Вивчення процесу виробництва на тій чи іншій виробничій ділянці орієнтує спостерігача на правильне пояснення причин перерви в роботі, що необхідно при аналізі кінцевих результатів спосте-реження для розроблення конкретних пропозицій та рекоменда-цій щодо скорочення виявлених утрат часу.
Допомогу спостерігачу у вивченні цього питання повинні на-давати виробничо-технологічні служби структурного підрозділу, що вивчається.
Ознайомившись з виробничим підрозділом та процесом виробництва, спостерігач вивчає маршрутну карту розташування робо-чих місць на даній ділянці, яка підготовлена працівниками — ор-ганізаторами спостереження. Правильно складена маршрутна карта полегшує завдання спостерігачу за використанням робочо-го часу на кожному робочому місці, а також сприяє точнішому визначенню кількості спостерігачів на тій чи іншій ділянці виро-бничого процесу. На маршрутну карту наносяться всі робочі міс-ця, напрям маршруту спостерігачів, причому пункти та місця, які є початком та кінцем маршруту, намічають заздалегідь. Маршрут спостерігача починається та закінчується в одному місці.
3.2. Після складання маршрутних карт визначається наванта-ження на спостерігача. Воно залежить від багатьох чинників:
1) кількості досліджуваних працівників;
2) розташування робочих місць у цеху, ділянці, лінії тощо;
3) виробничо-територіальної площі досліджуваного підрозділу;
4) умов утримання праці працівників;
5) змінного режиму праці виробничого підрозділу;
6) інших обставин.
Спостерігач повинен обходити робочі місця не поспішаючи, з’ясовуючи за ходом свого маршруту причини простою праців-ників та роблячи відповідно необхідні позначки в листі спосте-реження. Кінцеву відповідь щодо необхідної кількості спостері-гачів дає організоване пробне спостереження. Навантаження на спостерігача має бути таким, щоб до кінця зміни він не втратив своєї працездатності. Надмірне навантаження на одного спосте-рігача негативно впливає на результати проведення спостере-ження — спричиняє помилки у записах.
Стомлення спостерігача призводить до бажання скоротити обходи робочих місць.
3.3. Для чіткішої роботи спостерігачів складається графік об-ходів за використанням робочого часу на весь період спостере-ження (позмінно). Кожний спостерігач має свій графік (тобто графік своєї зміни).
3.4. На рівні підприємства методичне керівництво за викорис-танням робочого часу слід покласти на відділ праці та зарплати. Моментне спостереження має проводитися працівниками загаль-нозаводських економічних та технічних служб, що дає змогу ви-користовувати всі переваги відносно внутрішньозаводських ви-робничих підрозділів. Бажано залучати до проведення досліджень утрат робочого часу економістів, технологів та нормувальників у ті цехи, працівниками яких вони не є.
Навчати спостерігачів методиці проведення моментно-
го спостереження потрібно залучаючи працівників науково-дослідних закладів, які її розробили, що разом з керівними працівниками відділу праці та зарплати і безпосередньо спо-стерігачами мають провести декілька практичних занять у ви-гляді пробних спостережень на даному промисловому підпри-ємстві.
3.5. Облік утрат робочого часу потребує підготовки спеціаль-ного інструментарію обстеження, тобто того, чим має бути забез-печений спостерігач у період спостереження.
У кожного спостерігача має бути папка, у якій містяться:
1. Графік обходів (складається на кожну зміну залежно від ре-жиму роботи виробничого підрозділу).
2. Маршрутна карта (карта розташування робочих місць за ма-ршрутом пересування спостерігача).
3. Маршрутні листи спостереження.
4. Перелік причин утрат робочого часу працівниками з зазна-ченням умовних позначень причин.
У кожного спостерігача має бути годинник.
Список працівників, які підлягають спостереженню, та на-йменування, устаткування на якому вони працюють, заноситься у лист спостереження в період пробного обходу.
Необхідність у проведенні пробних спостережень пов’язана з вирішенням питань з організації безпосереднього спостереження, з набуттям необхідних навичок у спостерігачів у роботі з праців-никами (вміння отримати у працівників шляхом інтерв’ю необ-хідну інформацію щодо втрат робочого часу тощо), а також з ке-рівниками ділянки, бригади, цеху.
3.6. Наступний етап в організації моментного спостережен-ня — генеральне спостереження. Техніка виконання моментного спостереження за використанням робочого часу працівниками неважка: спостерігач іде за маршрутом з папкою документів та відмічає в листі спостереження, чи працює працівник у даний момент чи ні. Якщо ні, тоді з’ясовує причину перерви, а потім вже заносить у лист спостереження причини простою. Коли ма-ршрут пройдено, спостерігач згідно з графіком обходів робить другий, третій тощо періодичний обхід через установлений рані-ше інтервал часу.
3.7. Від правильної організації обліку втрат робочого часу за-лежить точність та достовірність результатів. Успішне його про-ведення впливає на всю наступну роботу зі зведення, групування та програмного забезпечення результатів моментного спостере-ження за використанням робочого часу працівниками промисло-вих підприємств.

Ви переглядаєте статтю (реферат): «МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ З ОРГАНІЗАЦІЇ ТА ПРОВЕ-ДЕННЯ МОМЕНТНО-ВИБІРКОВИХ СПОСТЕРЕЖЕНЬ ВИКОРИСТАННЯ РОБОЧОГО ЧАСУ НА ПІДПРИЄМСТВАХ» з дисципліни «Статистика праці»

Реферати та публікації на інші теми:

. Аудит податку на додану вартість сільськогосподарських товарови... Технічні засоби для організації локальних мереж типу ETHERNET. Пр... ЗАКОН ГРОШОВОГО ОБІГУ Розвиток пейджингу в Україні . СУТНІСТЬ ТА ЕКОНОМІЧНА ОСНОВА ГРОШОВОГО ОБОРОТУ